Постанова № 3367946, 08.04.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.04.09Справа №2-а-1591/08 о 16:26 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі Заєвській Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Барінова М.А.;

від відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека №95" ТОВ "Республіканська компанія "Крим-Фармація"

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом Дочірнє підприємство «Центральна районна аптека №95» ТОВ «Республіканська компанія «Крим-Фармація» (далі позивач) до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АР Крим (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 29.07.2008 року № 0000012301/3. Позов мотивовано тим, що висновки перевірки, проведеної відповідачем, яки стали підставою прийняття спірного рішення, про порушення вимог підпунктів 5.3.1, 5.3.2 п. 5.3 і пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334) не засновані на правильному застосуванні цих норм податковим органом.

Заявою від 03.12.2008 позивач уточнив позовні вимоги,просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0000012301/0 від 31.01.2008, № 0000012301/1 від 27.02.2008, №0000012301/2 від 12.05.2008, №0000012301/3 від 29.07.2008.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.08.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалами суду від 17.02.2009 і від 16.03.2009 витребувано у відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі, розрахунок штрафних (фінансових) санкцій у сумі 4786,00 грн., застосованих згідно із податковим повідомленням-рішенням від 29 липня 2008 року №0000012301/3 відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" на підставі акту перевірки від 26.01.2008 №272/23-1/01978179 по кожному порушенню, встановленому за актом перевірки.

Витребувані документи надані у вигляді письмових пояснень (отримані судом 07.04.2009).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову (а.с. 82-83) в яких пояснив, що перевіркою, проведеною податковим органом встановлено завищення суми валових витрат через включення до їх складу сум, сплачених за договором між позивачем і головним підприємством ТОВ «Крим-Фармація» про надання інформаційно-аналітичних послуг, в тому числі здійснення фінансово-економічного аналізу та позиційного аналізу асортименту медикаментів. Зазначені витрати не повязані із господарською діяльністю позивача, є діяльністю головного підприємства, документи, які б підтверджували здійснення аналізу відсутні. Крім того, в порушення пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону №334 підприємством віднесено до складу валових витрат сто відсотків вартості пально-мастильних матеріалів по легковому автомобілю. З вказаних підстав вважав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

За змістом ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) податкові органи вправі приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами є справою адміністративної юрисдикції і його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, державну реєстрацію якого проведено Ленінською районною державною адміністрацією АР Крим 13.09.2001, ідентифікаційний код юридичної особи 01978179, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію.

На підставі направлення від 11.01.2008 року, відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок ДПІ в Ленінському районі на І квартал 2008 року працівниками ДПІ в Ленінському районі з 11.01.2008 по 26.01.2008 проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2007 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.01.2008 року № 272/23-1/01978179. В акті перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.3.1, пп. 5.3.2 п. 5.3 та пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону №334, в результаті чого встановлене заниження позивачем суми податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 9572,00 грн.

На підставі цього акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2008 року № 0000012301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 14358,00 грн., в тому числі за основним платежем 9572,00 грн. , за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 4786,00 грн.

Позивач не погодився з зазначеним рішенням податкового органу, оскаржив його в порядку адміністративного оскарження, відповідно до ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами». За результатами розгляду скарги платника податків відповідачем, Державною податковою адміністрацією в АР Крим і Державною податковою адміністрацією України, спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги платника податків без задоволення.

Відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 р. N 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758 ДПІ в Ленінському районі прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000012301/1 від 27.02.2008, №0000012301/2 від 12.05.2008, №0000012301/3 від 29.07.2008.

Судом встановлено, що однією з підстав визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств є висновок за актом перевірки про порушення позивачем вимог пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону №334 стосовно віднесення до складу валових витрат 100 відсотків вартості пально-мастильних матеріалів по легковому автомобілю марки УАЗ 3909, реєстраційний номер 84504КР, рік випуску 2001, тип ТЗ вантажопасажирський, повна маса 2700 кг., 7 пасажирських місць.

Підпунктом 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону №334 передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Обмеження, встановлені цим підпунктом, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є надання послуг з утримання та експлуатації приміщень житлового фонду, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, які належать іншим особам, за замовленням та за рахунок таких інших осіб.

В обґрунтування заявлених в позові вимог представник позивача вказував на те, що вказане обмеження не стосується витрат на пально-мастильні матеріали відносно належного йому транспортного засобу, оскільки вищевказаний автомобіль не є легковим; згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію ТЗ вказано тип ТЗ грузопасажирський.

Судом встановлено, що легковим автомобілем згідно із абз. 6 ст. 1 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (зі змінами та доповненнями) є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію ТЗ серії КРС №250631 належний позивачеві автомобіль має 7 пасажирських місць, призначення цього автомобілю за конструкцією та обладнанням для перевезення пасажирів позивачем не заперечувалось. Зазначені обставини є достатньою підставою для віднесення такого транспортного засобу до категорії легкових автомобілів, згідно із Законом України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт».

Оскільки Закон №334 не містить визначення терміну «легковий автомобіль», суд вважає, що з метою встановлення правил оподаткування витрат на пально-мастильні матеріали легкових автомобілів слід застосовувати визначення, наведене в Законі України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт», а віднесення моторного транспортного засобу до вантажопасажирських моторних транспортних засобів не є підставою для висновку про невідповідність автомобілю визначенню «легковий автомобіль».

З вказаних підстав, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток підприємств в цій частині, підтверджуються матеріалами справи і фактичними обставинами.

Разом з тим, суд відноситься критично до висновків відповідача про порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 стосовно не повязаності з господарською діяльністю позивача витрат за договором з ТОВ «Крим Фармація» про надання інформаційно-аналітичних послуг, в тому числі фінансово-економічного аналізу діяльності позивача, у сумі 10000,00 грн. з наступних підстав.

Факт надання вказаних послуг і їхньої оплати підтверджується актом прийому від 29.09.2006 і платіжним дорученням від 27.09.2006 №865 на суму 10000,00 грн., про що вказано в акті перевірки.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону №334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення, з яких слідує, що ТОВ «Крим-Фармація» не здійснює оптової і роздрібної торгівлі лікарськими засобами і виробами медичного призначення і не має відповідної ліцензії; не використовує результати аналізу фінансово-економічних показників дочірніх підприємств і асортиментний аналіз в своїй господарський діяльності. Результати цих аналізів використовуються для прийняття управлінських рішень, метою яких є підвищення ефективності діяльності позивача, управління асортиментом і продажем, тому дані інформаційно-аналітичні матеріали призначені для використання у господарській діяльності саме позивача.

Зазначені доводи не спростовані відповідачем в судовому засіданні.

Суд погоджується з доводами позивача в цій частині, відповідні висновки за актом перевірки носять характер припущення і не можуть бути покладені в основу спірного рішення субєкту владних повноважень.

Крім того, в акті перевірки вказано про порушення пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 при віднесенні до складу валових витрат, витрат за установку цифрового телефону.

Відповідно до вказаного підпункту не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону. Посилання відповідача на пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 означає, що за висновками акту перевірки зазначені витрати повинні були прийняти участь у формуванні балансової вартості однієї з груп основних фондів з наступним нарахуванням амортизації. У разі, якщо б витрати на установку телефонного апарату відносились до вартості нематеріальних активів, амортизаційні відрахування також мали б поступово зменшувати суму оподаткованого прибутку платника податку.

Крім того, судом встановлено, що в акті перевірки вказано про віднесення зазначеного активу до складу малоцінного необоротного матеріального активу, оскільки зазначено про необхідність відображення понесених платником податку витрат за субрахунком 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи» Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291. Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону №334 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Таким чином, в будь-якому разі вартість понесених платником податку витрат повинна була вплинути на зменшення суми скоригованого прибутку: у разі віднесення цих витрат до витрат на придбання малоцінних предметів через включення їх до складу валових витрат; у разі віднесення їх на збільшення балансової вартості групи основних фондів або до нематеріальних активів через нарахування амортизації.

Втім, відповідно до розділу 3.1.3 акту, перевіркою не встановлено порушення вимог ст. 8 Закону №334 стосовно нарахування амортизації в податковому обліку позивача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що визначення платнику податку суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств, в частині 380,00 грн., за висновками перевірки про завищення валових витрат, щодо віднесення до їхнього складу витрат на придбання цифрового та паралельного телефону у сумі 1520,00 грн., не узгоджується з вимогами пп. 5.3.2 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 і ст. 8 Закону №334.

Таким чином, висновки податкового органу щодо порушення позивачем пп. 5.3.1 та 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 при віднесенні витрат у сумі 1520 грн. і 10000,00 грн. до складу валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому визначення податкового зобовязання у сумі 2880,00 грн. (11520 грн. * 0,25) не можна вважати таким, що вчинено на підставі, в межах повноважень і способом, що передбачені законом, а зазначена сума не повинна приймати участь в розрахунку штрафної (фінансової) санкції.

Виходячи з наведеного, визначена за спірним податковим повідомленням-рішенням сума недоплати з податку на прибуток підприємств є обґрунтованою в частині: 9572 грн. 2880 грн. = 6692 грн.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

В судовому засіданні досліджено розрахунок штрафних санкцій (додаток 1 до акту перевірки від 26.01.08 №272/23-1/01978179) і розрахунок суми завищення валових витрат (на аркуші акту 37, а.с. 41).

Відповідно до розрахунку суми завищення валових витрат на аркуші акту 37 в 2 кварталі 2006 року сума завищення склала 13753,00 грн і складалась з: 2553,00 грн. 50% вартості пально-мастильних матеріалів; 1200,00 грн. витрати за установку цифрового телефону, віднесені до валових в порушення пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону №334; і 10000,00 грн. витрати за договором з ТОВ «Крим Фармація», віднесені до валових в порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №334.

В податковому (звітному) періоді 3 квартали 2006 року, згідно із вищевказаним розрахунком, сума завищення валових витрат становила 2751,00 грн. і складалась із суми 2431,00 грн. 50% вартості пально-мастильних матеріалів; 320,00 грн. витрати за установку цифрового телефону.

Так само і штрафні (фінансові) санкції обчислено податковим органом з урахуванням того, що завищення валових витрат на суму 11200,00 грн. мало місце в звітному періоді 2 квартали 2006 року, а на суму 320,00 грн. за період 3 квартали 2006 року.

Разом з тим, віднесення вказаних порушень до наведених вище податкових періодів суперечить обставинам, наведеним в самому ж акті перевірки (а.с. 40), оскільки витрати у сумі 10000,00 грн. і 1200,00 грн. включені до складу валових витрат підприємством у вересні 2006 року (ІІІ квартал), а у сумі 320,00 грн. в жовтні 2006 року (ІV квартал).

Судом встановлено, що загальна сума штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 (без урахування пятдесятивідсоткового обмеження) повинна дорівнювати арифметичній сумі:

2068 грн. (сума завищення валових витрат за 2004 рік) * 13 (кількість податкових періодів, що минули) * 0,25 (ставка податку на прибуток підприємств) * 10%=672,10 грн.;

2024 грн. (сума завищення валових витрат за І квартал 2005 року) * 12 (кількість податкових періодів, що минули) * 0,25 (ставка податку на прибуток підприємств) * 10%=607,20 грн.;

1923 грн. (сума завищення валових витрат за ІІ квартали 2005 року) * 11 (кількість податкових періодів, що минули) * 0,25 (ставка податку на прибуток підприємств) * 10%=528,83 грн.;

1913 (сума завищення валових витрат за ІІІ квартали 2005 року) * 10 (кількість податкових періодів, що минули) * 0,25 (ставка податку на прибуток підприємств) * 10%=478,25 грн.;

2192 грн. (сума завищення валових витрат за 2005 рік) * 9 (кількість податкових періодів, що минули) * 0,25 (ставка податку на прибуток підприємств) * 10%=493,20 грн.;

2379 (сума завищення валових витрат за І квартал 2006 року) * 8 (кількість податкових періодів, що минули) * 0,25 (ставка податку на прибуток підприємств) * 10%=475,80 грн.;

2553 грн. (сума завищення валових витрат за ІІ квартали 2006 року) * 7 (кількість податкових періодів, що минули) * 0,25 (ставка податку на прибуток підприємств) * 10%=446,78 грн.;

2431 (сума завищення валових витрат за ІІІ квартали 2006 року) * 6 (кількість податкових періодів, що минули) * 0,25 (ставка податку на прибуток підприємств) * 10%=364,65 грн.;

2528 грн. (сума завищення валових витрат за 2006 рік) * 5 (кількість податкових періодів, що минули) * 0,25 (ставка податку на прибуток підприємств) * 10%=316,00 грн.;

2415 грн. (сума завищення валових витрат за І квартал 2007 року) * 4 (кількість податкових періодів, що минули) * 0,25 (ставка податку на прибуток підприємств) * 10%=241,50 грн.;

2160 грн. (сума завищення валових витрат за ІІ квартали 2007 року) * 3 (кількість податкових періодів, що минули) * 0,25 (ставка податку на прибуток підприємств) * 10%=162,00 грн.;

2181 грн. (сума завищення валових витрат за ІІІ квартали 2007 року) * 2 (кількість податкових періодів, що минули) * 0,25 (ставка податку на прибуток підприємств) * 10%=109,05 грн.;

Загалом 4895,36 грн.

Оскільки сума штрафних (фінансових) санкцій за пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 не може бути вищою за 50% від суми недоплати, загальна їх сума у даному випадку повинна дорівнювати 6692 грн. * 50% = 3346,00 грн.

Відповідно, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню в частині визначення податкового зобовязання за основним платежем 2880 грн.; в частині визначення податкового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями 1440,00 грн. (4786,00 грн. 3346,00 грн.).

Відповідно до частини 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач зазначив позовні вимоги лише про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача, а не про визнання їх протиправним та скасування, як це передбачене для правових актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідне для повного захисту прав та інтересів сторони по справі.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У звязку зі складністю справи судом 08.04.2009 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а 13.04.2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати частково протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Ленінському районі АР Крим №0000012301/0 від 31.01.2008, № 0000012301/1 від 27.02.2008, №0000012301/2 від 12.05.2008, №0000012301/3 від 29.07.2008 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств Дочірньому підприємству «Центральна районна аптека №95» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація» в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем 2880,00 грн. і в частині визначення податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1440,00 грн.

В решті частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека №95» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація» 1,70 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя підпис Циганова Г.Ю.