Ухвала суду № 33679312, 13.09.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року Справа № 876/9161/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Іщук Л.П.,Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Саламахи О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці, Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 01.12.2010 року звернувся до суду з позовом до Львівської митниці, Державної митної служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України № 2189-к від 24.11.2010 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, поновлення на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці та стягнення з Львівської митниці середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що наказ ДМС України від 24.11.2010 року № 2189-к про припинення перебування на державній службі в митних органах є протиправним. Приводом для його винесення стали результати перевірки комісії ДМС, якою встановлено факти переміщення через митний кордон України 97 транспортних засобів з товарами через міжнародний пункт автомобільного сполучення «Хребене-Рава-Руська», які власне не були обліковані Львівською митницею, а причиною цьому стало неналежне і несумлінне виконання службових обов'язків посадовими особами митного посту «Рава-Руська», неналежна взаємодія з підрозділами Держприкордонслужби України, іншими правоохоронними службами, а також з підрозділами Митної служби Республіки Польща.

Позивач, вважає, такі факти не доведеними, а перевірити їх неможливо, оскільки державними прикордонними службами вносяться всі дані щодо перетину державного кордону, його посадовими обов'язками не передбачено взаємодії з митними органами Республіки Польща та підрозділами Держприкордонслужби України; акту перевірки, на підставі якої винесено оскаржуваний наказ для ознайомлення не надано, з дня призначення його у ВМО № 1 МП «Рава-Руська» жодного митного оформлення транспортних засобів не проводив, оскільки особисту номерну печатку отримав тільки 22.11.2010 року, натомість в провину йому ставляться порушення допущені 03.11. та 04.11.2010 року; про проведення перевірки його не повідомляли. Службове розслідування, що повинно передувати застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, проведено також не було. Крім того, вважає неправомірним звільнення його з посади на підставі п.6 ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Слід зазначити, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2011 року було відмовлено в позові. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 року постанову було залишено без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2013 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного від 03.03.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2011 року, касаційну скаргу задоволено частково, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.05.2013 року позов задоволено повністю. Суд виходив з того, що припинення державної служби на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» (порушення Присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано. Зазначено, що звільнення позивача з митних органів України за порушення Присяги державного службовця є неправомірним, оскільки судом не встановлено факту несумлінного виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги в основному покликається на те, що старшим інспектором ВМО № 1 митного поста « Рава-Руська» Львівської митниці ОСОБА_1, в ході виконання службових обов'язків, не вжито заходів, передбачених ст. 40 МК України та пунктом 1.6.5.1 Технологічної схеми, які б унеможливлювали здійснення незаконних дій під час перетину митного кордону України. Безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов'язків призвело до порушення вимог Митного кодексу України в частині пропуску на митну територію України товарів і транспортних засобів без проведення митного контролю, та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, що сприяло реалізації протиправних схем ухилення від сплати податків до Державного бюджету України. Причинами таких фактів, що дискредитують митні органи, як органи державної влади є порушення позивачем вимог пунктів 2.1, 2.2, 2.6, 2.11, 2.14, 2.18, 2.21, 2.31, 2.34 посадової інструкції старшого інспектора ВМО № 1 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці, затвердженої начальником Львівської митниці 30.04.2010 року. Позивач повинен був здійснити заходи щодо з'ясування причин зникнення товарів з транспортних засобів або зникнення самих транспортних засобів разом з товарами, які за повідомленнями від Митної служби Республіки Польща про транспортні засоби, які перетинають українсько-польський кордон, із зазначенням дати і часу в'їзду в контрольний пункт Республіки Польща; реєстраційним номером транспортного засобу та причепу; маси транспортного засобу, яка включає в себе вагу товару і транспортного засобу; відмітки про наявність товару: завантажений (1) або порожній (0)

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу в митні органи з 25.11.1995 року, а з 23.09.2010 року переведений на посаду старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці. 22.11.1995 року склав Присягу державного службовця.

Наказом голови Державної митної служби України № 2189-к від 24.11.2010 року «По особовому складу митних органів» було припинено перебування на державній службі за порушення Присяги державних службовців відповідно до п.6 ч.1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» старшого інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ОСОБА_1. Наказом Львівської митниці ДМС України № 1085-к від 25.11.2010 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади в перший робочий день винесення наказу.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для звільнення позивача із займаної посади стали результати перевірки, оформленої актом № 21/2010-п від 24.11.2010 року. Перевірка проведена на підставі наказу Держмитслужби від 16.11.2010 року № 311-в про проведення перевірки організації роботи Львівської митниці щодо здійснення митного контролю у пунктах пропуску через митний кордон України, відділах митного оформлення, стану роботи служби з контрабандою та порушеннями митних правил, відділу кадрового забезпечення та з питань запобігання корупції, проведення службових розслідувань та перевірок, перевірки звернень громадян, організації взаємодії з іншими правоохоронними органами.

В ході даної перевірки встановлено, що згідно з Журналом розподілу обов'язків особового складу ВМО № 1 МП «Рава-Руська» старший інспектор ОСОБА_1 03 та 04 листопада 2010 року виконував службові обов'язки диспетчера виїзду із зони митного контролю - відповідального за випуск із зони митного контролю. В період з 03.11.2010 року з 20:07 год. по 04.11.2010 року по 01:13 год. на ділянці роботи на ВМО № 1 «виїзд із ЗМК в Україну» пропущено 6 транспортних засобів (н/з НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6), два з яких (н/з НОМЕР_1, НОМЕР_2) вибули з польського пункту пропуску «Хребене» і на територію України в пункті пропуску «Рава-Руська» не в'їхали відсутній в'їзд. Інші транспортні засоби значаться як «схема пропуску з перевантаженням».

З метою спростування даної інформації ОСОБА_1 звертався до Львівської митниці із запитом про надання інформації на предмет перетину кордону транспортних засобів з 01 по 15 листопада 2010 року. У відповідь на запит було повідомлено про зареєстровані в ФМ «Електронний журнал пасажирського пункту пропуску» ПІК «Інспектор 2006» МП «Рава-Руська», зокрема про те, який інспектор здійснював митне оформлення транспортних засобів. Так, 03.11.10 року - ОСОБА_3, т/з НОМЕР_7, 09.11.10 р. - ОСОБА_4, т/з НОМЕР_8 та НОМЕР_7, 13.11.10 р. - ОСОБА_5, т/з НОМЕР_8 та НОМЕР_7.

З дня призначення його у ВМО № 1 МП «Рава-Руська» жодного митного оформлення транспортних засобів він не проводив, бо особисту номерну печатку отримав тільки 22.11.2010 року, натомість в провину йому ставляться порушення допущені 03.11.та 04.11.2010 року.

Відповідно до положень статті 408 Митного кодексу України правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу». Тобто норми Закону України «Про державну службу» можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не урегульовано спеціальним митним законодавством, у тому числі і нормами Дисциплінарного статуту митної служби України.

В преамбулі Дисциплінарного статуту митної служби України зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб, митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень. Регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про державну службу». Тобто і в частині регулювання правового становища державних службовців при застосуванні положень Дисциплінарного статуту митної служби України вимоги Закону України «Про державну службу» враховуються, але здійснюється таке регулювання за нормами спеціальних законів, зокрема, Дисциплінарного статуту митної служби України.

Статтею 21 Дисциплінарного статуту митної служби України встановлено, що порушення службової дисципліни - протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Відповідно до положень п. 1 ст. 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, зокрема, належать порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників. Тобто, зазначені у наказі про звільнення позивача з посади та припинення перебування на державній службі порушення, які кваліфіковані у наказі як несумлінне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, прямо підпадають під порушення службової дисципліни, визначені у п. 1 ст. 22 Дисциплінарного статуту митної служби України, за вчинення яких можуть бути застосовані види дисциплінарних стягнень, визначених статтею 23 цього Статуту, у тому числі й звільнення з митного органу.

Проте, слід наголосити, що припинення державної служби на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» (порушення Присяги) є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення державної служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення до посадової особи заходів дисциплінарного впливу аж до звільнення з митного органу, повинно бути мотивовано.

Обов'язковість такого мотивування обумовлена тим, що застосування заходів дисциплінарного впливу до посадових осіб митної служби України чітко урегульовано розділом 4 Дисциплінарного статуту митної служби України, який визначає види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, що має наслідком забезпечення належного захисту законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.

Враховуючи викладене Дисциплінарний статут митної служби України є спеціальним нормативним актом щодо врегулювання правовідносин, пов'язаних із застосування заохочень та дисциплінарних стягнень для посадових осіб митної служби, у тому числі й їх звільнення, а відтак його норми мають пріоритет над іншими правовими нормами загального характеру, зокрема, Законом України «Про державну службу».

Варто також врахувати і норми підпункту 1 п. 28 Дисциплінарного статуту митної служби України, згідно якого звільнення посадової особи митної служби може мати місце в разі порушення посадовою особою митної служби вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, що призвело до заподіяння матеріальних збитків державі, територіальній громаді, юридичним чи фізичним особам.

Проаналізувавши вищевикладене та наявні обставини справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що всупереч нормам ст. 71 КАС України, висновки митного органу з приводу порушення позивачем присяги державного службовця не були підтверджені належними та допустимими доказами, а також не конкретизовано, які саме дії вчинив позивач в порушення п.6 ст.30 Закону України «Про державну службу», не наведено фактів несумлінного виконання позивачем своїх службових обов'язків, а висновки, викладені в оскаржених наказах та в акті перевірки ґрунтуються на припущеннях та не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, застосувавши за вчинення дій, які кваліфіковані як неналежне виконання позивачем своїх посадових обов'язків, тобто є порушенням службової дисципліни відповідно до визначення статті 21 Дисциплінарного статуту митної служби України, положення пункту 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу»(порушення присяги), відповідач тим самим позбавив позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Дисциплінарного статуту митної служби України. Відтак, окружний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.30 вказаного вище Закону, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Закон не містить чітких ознак діяння, яке слід кваліфікувати як порушення Присяги. Вищий адміністративний суд України неодноразово висловлював правову позицію, що суть порушення Присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) службовця, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій; незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги.

Суд відзначає, що як порушення Присяги може бути кваліфіковано лише недотримання Конституції України та законів України, а не будь-яких нормативно-правових актів взагалі. Тому недотримання, в тому числі невиконання, порушення підзаконних нормативних актів (указів Президента України, постанов Кабінету міністрів України, наказів та розпоряджень Державної митної служби України та її органів) не становить порушення Присяги.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, а також беручи до уваги думку Вищого адміністративного суду України про те, що проведення службового розслідування повинно передувати виданню наказу про притягнення працівника до відповідальності, тому посилання на обставини, встановлені актом службового розслідування, проведеного вже після звільнення працівника зі служби не допускається. Таким чином, даному звільненню повинно було передувати службове розслідування відповідно до Порядку проведення службових розслідувань у митних органах України, спеціалізованих митних установах та організаціях, затвердженого Наказом Державної митної служби, від 29.07.2002 року № 408.

Оскільки інших доказів порушення позивачем Присяги державного службовця відповідачами не надано, звільнення позивача проведене всупереч вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України».

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України - висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Отже, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 227 ч.1, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 травня 2013 року по справі № 813/2214/13-а, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

Судді Л.П. Іщук

Р.П. Сеник

Повний текст виготвлено 20.09.2013 року