Ухвала суду № 33679127, 19.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9634/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Петруньок С.М.

пр-к відповідача Зозулинська Ю.Л.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 50 306,26 грн. -

ВСТАНОВИВ:

Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось в суд з позовом до Комунального підприємства «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 50 306,26 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з Комунального підприємства «Житлосервіс «Приозерне» Оболонського району у м. Києві адміністративно-господарські санкції та пеню за недотримання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо створення протягом 2012 року одного робочого місця для працевлаштування інваліда.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач виконав норматив по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Колегія суддів апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується в повній мірі виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявність у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечити інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Згідно зі статтею 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем його проживання на підставі поданих інвалідом рекомендацій МСЕК та інших документів, передбачених законодавством. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи у відповідності до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань.

Відповідно до статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 19 Закону України Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників обліковому складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів з урахуванням нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлена нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування і інваліда і не зайняте інвалідом.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем подано до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми №10-ПІ, в якому зазначено: що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (код рядка 01) - 491 особа; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (код рядка 02) - 19 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (код рядка 03) - 20 осіб; фонд оплати праці штатних працівників (код рядка 04) - 24392,9 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника (код рядка 05) - 49680,04 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (код рядка 06) - 0,00 грн.

Однак, підприємством у звіті була допущена технічна помилка, оскільки фактично вказано лише тих інвалідів (у кількості 19 осіб) які пропрацювали повні 12 місяців за 2012 рік, водночас протягом 2012 року на підприємстві працювали й інші інваліди (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9.), але не повний рік, у зв'язку з чим позивачу було направлено лист про заміну звіту.

Відповідно до уточненого звіту середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (код рядка 02) становить 21 особа, серед яких 19 осіб були зайняті на підприємстві протягом усього 2012 року, інші :ОСОБА_7 - фактично пропрацювала 10 місяців протягом 2012 року, ОСОБА_8 - 2 місяці 28 днів протягом 2012 року, ОСОБА_5 - 4 місяці 21 день протягом 2012 року, ОСОБА_6 - 3 місяці 13 днів протягом 2012 року, ОСОБА_9 - 1 місяць 25 днів протягом 2012 року.

Факт перебування та працевлаштування інвалідів на підприємстві підтверджується довідками та витягами з акта огляду МСЕК та відповідними наказами про прийняття та звільнення з роботи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем виконано визначений Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць для інвалідів.

Доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовив інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, позивачем не надано, відтак підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій - відсутні.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.