Ухвала суду № 33679034, 17.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Загацька Т.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року справа №805/9687/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів: Яманко В.Г., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 805/9687/13-а за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000142200/7296 від 28.05.2013 року, №0000162200/7291 від 28.05.2013 року,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» (далі - ТОВ «Шахта «Білозерська»), звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000142200/7296 від 28.05.2013 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6392,00 грн., у тому числі за основним платежем - 4261,00 грн., за штрафними санкціями - 2131,00 грн., №0000162200/7291 від 28.05.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 33466,00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року було здійснено процесуальне наступництво відповідача у справі, замінено Добропільську об'єднану державну податкову інспекцію Донецькій області Державної податкової служби на Добропільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 року задоволено позовні вимоги. Суд першої інстанції визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення №0000142200/7296 від 28.05.2013 року, №0000162200/7291 від 28.05.2013 року, стягнув з Державного бюджету України на користь товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» судовий збір у розмірі 398,58 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Шахта «Білозерська» зареєстровано як юридичну особу, перебуває на обліку у Добропільській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби з 04.08.2008 року.

Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області у період з 11 квітня 2013 року по 16 травня 2013 року здійснено документальну планову перевірку ТОВ «Шахта «Білозерська» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №306/22-1/36028628 від 22.05.2013 року про результати документальної планової перевірки (а.с.133-170). Зазначеним актом перевірки, серед іншого, встановлені наступні порушення позивачем: п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 37727,00 грн., у тому числі за липень 2012 року - 4261,00 грн., за серпень 2012 року - 6974,00 грн., за вересень 2012 року - 26492,00 грн., в результаті не підтвердження реальності здійснення господарських відносин при придбанні у липні - вересні 2012 року ТДВ «Шахта «Білозерська» продукції виробничо - технічного призначення у TOB «Ресурс Інвест - Груп» (податковий номер 36443439) на загальну суму 226362,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 37727,00 грн.

Відповідачем на підставі висновків вищезазначеного акту перевірки прийняті спірні податкові повідомлення - рішення №0000142200/7296 від 28.05.2013 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6392,00 грн., у тому числі за основним платежем - 4261,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2131,00 грн. та №0000162200/7291 від 28.05.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 33466,00 грн.(а.с.171-172)

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи наявні в матеріалах справи, є належними доказами підтвердження реальності правочину укладеного між позивачем та контрагентом та формування позивачем податкового кредиту, правильності його відображення в податковому обліку позивача, факти вчинення позивачем порушень встановлених актом перевірки не знайшли підтвердження, з чим погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 цього Кодексу, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи),у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено обов'язок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п.п.а)-і).

Пунктами 200.1-200.3 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції, між ТОВ «Шахта «Білозерська», яке є покупцем, та ТОВ «Ресурс Інвест - Груп», яке є постачальником 05 липня 2012 року укладено договір №ШБЗ-2012/51-КП від 05.07.2012 року(а.с.184-190 т.1).

За умовами зазначеного договору, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо - технічного призначення (далі - продукція) у асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами у даному договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами до даного договору. Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, яка поставляється у його власність у відповідності до умов даного договору.

Згідно специфікації від 05.07.2012 року до договору №ШБЗ-2012/51-КП від 05.07.2012 року постачальник зобов'язується поставити покупцю накладку Р24 у кількості 220 штук вартістю 50,25 грн. за 1шт., костиль 14x14 у кількості 1 тонна вартістю 10250,00 грн. за 1 тонну, костиль 16x16 у кількості 1 тонна вартістю 10833,33 грн. за одну тонну.(а.с.191 т.1)

Згідно специфікації від 20.07.2012 року до договору №ШБЗ-2012/51-КП від 05.07.2012 року постачальник зобов'язується поставити покупцю накладку Р24 у кількості 216 штук вартістю 50,25 грн. за 1шт., костиль 14x14 у кількості 1,115 тонн вартістю 10250,00 грн. за 1 тонну.(а.с.192 т.1)

Згідно специфікації від 03.08.2012 року до договору №ШБЗ-2012/51-КП від 05.07.2012 року постачальник зобов'язується поставити покупцю костиль 16x16 у кількості 1,2 тонни вартістю 10490,00 грн. за 1 тонну. .(а.с.193 т.1)

Згідно специфікації від 22.08.2012 року до договору №ШБЗ-2012/51-КП від 05.07.2012 року постачальник зобов'язується поставити покупцю накладку Р24 у кількості 2636 штук вартістю 50,25 грн. за 1шт. .(а.с.194 т.1)

На підтвердження реальності виконання вищевказаного договору в матеріалах справи містяться наступні документи: видаткова накладна від 10.07.2012 року №117 на суму 13266,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2211,00 грн., видаткова накладна від 27.07.2012 року №133 на суму 12300,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2050,00 грн., видаткова накладна від 28.08.2012 року №153 на суму 41844,90 грн., у тому числі податок на додану вартість 6974,15 грн., видаткова накладна від 26.09.2012 року №174 на суму 158950,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 26491,80 грн., податкова накладна від 10.07.2012 року №8 на суму 13266,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2211,00 грн., податкова накладна від 27.07.2012 року №26 на суму 12300,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 2050,00 грн., податкова накладна від 28.08.2012 року №20 на суму 41844,90 грн., у тому числі податок на додану вартість 6974,15 грн., податкова накладна від 26.09.2012 року №22 на суму 158950,80 грн., у тому числі податок на додану вартість 26491,80 грн., товарно - транспортна накладна від 10.07.2012 року №10/07, товарно - транспортна накладна від 27.07.2012 року №27/07-01, товарно - транспортна накладна від 28.08.2012 року №28/08-01, товарно - транспортна накладна від 26.09.2012 року №26/09-01, журнал реєстрації довіреностей, журнал реєстрації в'їзду - виїзду транспорту на територію УМТС.(а.с.195-228 т.1) Оплата за отриманий товар підтверджується актом перевірки відповідача.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що наявний договір та складені на його виконання первинні документи, податкові накладні, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на не надання документів на підтвердження факту транспортування товару, що на думку відповідача є підтвердженням нікчемності укладеного правочину між ТОВ «Шахта «Білозерська» та ТОВ «Ресурс Інвест - Груп», оскільки, вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових витрат, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не впливає на формування податкового кредиту та звітності.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в постановах по справам № К-15247/07, К-55094/09 та К-37912/11.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності до ст..198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, датою виникнення такого права вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Позивачем надані усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на оформлення податкового кредиту. Порушення правил перевезення, відсутність ТТН або помилки при її заповненні не може впливати на право формування податкових відомостей, а є лише підставою для притягнення відповідної особи до відповідальності. Крім того, позивачем до суду надані усі товарно-транспортні накладні за всіма операціями з контрагентами, які підтверджують факт перевезення товару.(а.с.203-206,228)

На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що позивачем надано достатньо матеріалів в підтвердження реальності здійсненної господарської операції з контрагентом.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача в апеляційній скарзі, як на підставу нікчемності укладеного позивачем правочину, що у видаткових накладних від 10.07.2012 року №117, від 27.07.2012 року №133 та у податкових накладних від 10.07.2012 року №8, від 27.07.2012 року №26 зазначено договір поставки від 05.07.2012 року №ШБЗ-2012/581-КП, який до перевірки не надано, оскільки, зазначені твердження не відповідають дійсності, відповідно до зазначених первинних документів ,які досліджені судом, договір поставки зазначено в них саме №ШБЗ-2012/51-КП від 05.07.2012 року.

Стосовно посилання апелянта на те, що у всіх видаткових накладних код номенклатури товару відрізняється від коду у Специфікаціях, колегія суддів зазначає, що номенклатурний номер присвоюється кожним підприємством самостійно кожному товару, під яким вони внесені до номенклатурного переліку цього підприємства, а тому зазначене не може свідчити про недостовірність та не відповідність первинних документів.

Крім того, ТОВ «Шахта «Білозерська» та ТОВ «Ресурс Інвест - Груп» на час здійснення господарських операцій мали статус юридичних осіб та були платником податку. Відповідно до викладеного під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів були зареєстровані як юридичні особи, та на момент проведення фінансово-господарської операції були платниками податків, а тому мали право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договору поставки товарів.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на базу даних, стосовно всіх підприємств по ланцюгу постачання та відсутність за адресою (відповідно до зазначених даних) ТОВ «Ресурс Інвест - Груп», оскільки безпосередньо перевірка на цих підприємствах не здійснювалась та діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагенту, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Таким чином вищезазначене свідчить про реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що в діях позивача як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що зазначений договір між позивачем та контрагентом порушує публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, які містять докази реального здійснення фінансово-господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 805/9687/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2013 р. у справі № 805/9687/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва