Постанова № 33678615, 23.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. Справа № 917/1412/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників сторін:

позивача - Лабунець М.В. (дов. б/н від 11.06.2013)

відповідача - Самойленко Ж.С. (дов. № 7 від 03.01.2013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м. Кременчук (вх. № 2615 П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 01 серпня 2013 року у справі №917/1412/13

за позовом Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м. Кременчук

про стягнення 12481,80 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Меморіальний комплекс "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років", м. Київ звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м. Кременчук 12 481,80 грн., в т.ч. 8 384,39 грн. - заборгованість відповідача з орендної плати за грудень 2012 року та січень 2013 року за договором оренди нерухомого майна №3811, укладеним між РВ ФДМУ по м. Києву та відповідачем, 537,68 грн. - пеня за несвоєчасність проведення розрахунків, 1 293,08 грн. - плата за надання комунальних послуг та 2 266,65 грн. - плата за землю.

Рішенням господарського суду Полтавської бласті від 01 серпня 2013 року (суддя Бунякіна Г.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м. Кременчук на користь Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років", м. Київ 10 215,15 грн., в т.ч. 8 384,39 грн. заборгованості відповідача з орендної плати за грудень 2012 року та січень 2013 року за договором оренди нерухомого майна № 3811, укладеного між РВ ФДМУ по м. Києву та відповідачем, 537,68 грн. пені за несвоєчасність проведення розрахунків, 1293,08 грн. плати за надання комунальних послуг, 1 408,06 грн. судового збору. В частині стягнення 2 266,65 грн. плати за землю в позові відмовлено.

Відповідач - Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ", м. Кременчук з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального, процесуального права, неповне з'ясування обстави, що мають значення для справи, просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в стягненні боргу з ПАТ "АвтоКрАЗ" на користь позивача. В обґрунтування викладених вимог відповідач зазначає, що позивачем не надано документів, які б свідчили про те, що він знаходиться на балансі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву; стверджує про те, що оскільки позивач не був стороною по договору оренди № 3811 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.12.2006, тому позовні вимоги в частині оплати орендної плати та в частині стягнення пені за несплату орендної плати є необґрунтованими. Крім того, відповідач вважає, що оскільки він не отримував рахунків на сплату сум відшкодування комунальних послуг, тому строк оплати наданих послуг не настав.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними доводами не погоджується, вважає твердження відповідача необґрунтованими та безпідставними, такими, що суперечать матеріалам справи та свідчать про небажання відповідача виконувати взяті на себе зобов'язання, передбачені договором та чинним законодавством. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 29.12.2006 року між Фондом державного майна України по Полтавській області та Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" (згідно змін до статуту, затверджених загальними зборами акціонерів ХК "АвтоКрАЗ", протокол № 21 від 21.03.2012 р., - Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ") було укладено договір № 3811 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п.1.1 якого Орендодавець зобов'язувався передати, а Орендар - прийняти в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 34,0 кв.м., розміщене за адресою: 01015, м. Київ, вул. Січневого повстання, 33, 1-й поверх, що знаходиться на балансі Меморіального комплексу "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років" (надалі: Балансоутримувач), вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 30.11.2006 р. 179 400,00 грн.

31.05.2007 року, 25.12.2009 року та 02.04.2012 року сторонами було укладено договори про внесення змін до вказаного договору оренди нерухомого майна.

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання п. 1.1 договору № 3811 від 29.12.2006 року ФДМУ по Полтавській області передав, а відповідач прийняв вищезазначене майно в належному стані, що підтверджується актом приймання-передачі майна від 29.12.2006 р., підписаним представниками сторін. Належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Умовами п. 5.2 договору оренди від 29.12.2006 р. Передбачено, що Орендар зобов'язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Перерахування здійснюється Орендарем самостійно до 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача (п. 3.3 договору).

Як вказує позивач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач не проводив своєчасно розрахунки по орендній платі. Згідно розрахунку позивача заборгованість за грудень 2012 року - січень 2013 року склала 8 384,39 грн.

Зважаючи на те, що заборгованість відповідача з орендної плати в сумі 8 384,39 грн. підтверджується матеріалами справи, відповідачем будь-якими доказаи не спростована, останній не надав доказів її сплати, а також з огляду на положення ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суд першої інстанції визнав позовні виоги в зазначеній частині правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п.1 договору № 3811/03 від 02.04.2012 року про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 3811 від 29.12.2006 р. строк дії зазначеного договору був визначений сторонами в 11 місяців, а саме: з 29.09.2011 року по 29.08.2012 року.

У відповідності до п. 10.5 договору № 3811 від 29.12.2006 р., у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору оренди після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору. Цьому положенню кореспондує ст. 764 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

За несвоєчасне внесення орендної плати, відповідно до п. 3.5 Додаткової угоди № 8 до договору оренди, Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

З урахуванням умов договору та вимог чинного законодавства, суд першої інстанці визнав правомірним нарахування позивачем пені станом на 01.07.2013 року в сумі 537,68 грн. (розрахунок в матеріалах справи), в зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги в зазначені частині.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 1 293,08 грн. плати за надання комунальних послуг.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції також виходив з того, що 29.12.2006 р. між сторонами укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого приміщення та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Балансоутримувач (Меморіальний комплекс "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років") зобов'язався забезпечити укладання та підтримання чинності договорів зі спеціалізованими підприємствами та організаціями про надання комунальних послуг в будівлі, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Січневого повстання, 33 загальною площею 34,0 кв. м., здійснює її утримання, а також за власний рахунок здійснює прибирання прибудинкової території, а Орендар (ПАТ "АвтоКрАЗ") відшкодовує витрати Балансоутримувача, пов'язані з утриманням Будівлі та забезпеченням надання комунальних послуг пропорційно до займаної ним площі в порядку та на умовах, визначених в даному договорі.

Згідно п. 2.2.1 договору Орендар зобов'язується на підставі виставлених Балансоутримувачем рахунків не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, вносити плату на поточний рахунок Балансоутримувача Будівлі за виконання комплексу робіт та надання послуг.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться копії рахунків на сплату сум відшкодування комунальних послуг, а відповідачем не надано контррозрахунку вказаної заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1293,08 грн. плати за надання комунальних послуг. .

Щодо вимог позивача про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" 2 266,65 грн. плати за землю місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині, виходячи з того, що ані нормами податкового законодавства, ані положеннями укладених між ПАТ "АвтоКрАЗ" та Фондом державного майна України по Полтавській області договорів не передбачено обов'язку відповідача відшкодовувати позивачу плату (податок) за землю, а також з посиланням на те, що, згідно п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення податку є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Таким чином, вимоги позивача визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню в сумі 10 215,15 грн. , а саме: 8 384,39 грн. заборгованості відповідача з орендної плати за грудень 2012 року та січень 2013 року за договором оренди нерухомого майна № 3811, укладеним між РВ ФДМУ по м. Києву та відповідачем, 537,68 грн. пені за несвоєчасність проведення розрахунків та 1 293,08 грн. плати за надання комунальних послуг).

В силу ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач не був стороною по договору оренди № 3811 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.12.2006, тому вважає, що позовні вимоги в частині оплати орендної плати та в частині стягнення пені за несплату орендної плати є необґрунтованими.

Колегією суддів не приймаються твердження відповідача щодо відсутності у позивача права вимоги за договором оренди нерухомого майна № 3811 від 29.12.2006 р. з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору (ч. 2 ст. 636 ЦК України).

Законом України «Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендна плата за оренду державного майна розподіляється між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем.

Згідно п. 3.3 договору перерахування орендної плати здійснюється Орендарем самостійно до 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 50% орендної плати перераховується Орендарем до державного бюджету; 50% орендної плати перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

Відповідно до п. 5.2 договору орендар зобов'язується своєчасно і у повому обсязі сплачувати орендну плату.

Оскільки в даному випадку вигодонабувачем є, зокрема балансоутримувач - Меморіальний комплекс "Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років", йому належить право вимагати від відповідача сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 3811 від 29.12.2006 р.

Враховуючи, що відповідач не перерахував орендну плату за користування майном за договором оренди за грудень 2012 року та січень 2013 року, будь-якими доказами даний факт не спростував, тому суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги, стягнувши з відповідача 8 384,39 грн. заборгованості по орендній платі за вказаний період.

Наведені відповідачем доводи про те, що позивачем не надано документів, які б свідчили про те, що він знаходиться на балансі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки позивач на балансі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву не знаходиться, що не заперечується позивачем, та вказані твердження не мають ніякого значення для вирішення даного спору.

Твердження відповідача про ненастання строку оплати суми по відшкодуванню комунальних послуг в зв'язку з неотримання рахунків на їх сплату, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, матеріали справи свідчать про те, що 29.12.2006 між позивачем та відповідачем був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого приміщення та надання комунальних послуг орендарю.

Пунктами 2.2.1 даного договору встановлений обов'язок відповідача не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, вносити на поточний рахунок позивача плату за надання комунальних послуг та плату за утримання орендованого майна.

При цьому, позивачем до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії рахунків на відшкодування витрат з оплати комунальних послуг, які свідчать проте, що вони передавалися відповідачу, що підтверджується підписом представника відповідача та печаткою ПАТ "АвтоКрАЗ".

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач листом № 307 від 15.03.2013, направленим відповідачу 18.03.2013, вимагав від останнього виконати його зобов'язання щодо відшкодування витрат з оплати комунальних послуг.

Таким чином, оскільки відповідач не надав доказів виконання своїх зобов'язань по відшкодуванню витрат з оплати комунальних послуг у відповідності з умовами договору від 29.12.2006, укладеного між сторонами у справі, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1293,08 грн. плати за надання комунальних послуг.

За таких обставин, відповідач під час вирішення спору у господарському суді не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїх апеляційних скаргах тверджень. Наведені ним в апеляційній скаргзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Їх позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги відповідача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення Полтавської області від 01 серпня 2013 року по справі № 917/1412/13.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статтею 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м.Кременчук залишити без задоволення.

Рішення господарського Полтавської області від 01 серпня 2013 року по справі № 917/1412/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 23 вересня 2013 року.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.