Рішення № 33678386, 19.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.09.2013 Справа № 905/5406/13

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Поддубній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Шахтарськантрацит», м.Шахтарськ, Донецька область

до Публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд», м.Макіївка, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 300295,62 грн.,

за участю представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,

у судовому засіданні 17 вересня 2013 року

оголошено перерву до 19 вересня 2013 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Шахтарськантрацит» звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» про стягнення заборгованості в розмірі 372828,42 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 11, 526, 530, 598, 509, 526, 901, 903, 906, 1166 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором №200 від 01 серпня 2012 року. Зазначив, що відповідачем не сплачена вартість за отримані послуги відповідно до договору. Факт отримання відповідачем послуг підтверджується актами виконаних робіт. На підставі вищевикладеного просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 372828,42 грн.

17 вересня 2013 року представником позивача через канцелярію суду надана заява про уточнення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 300295,62 грн. у зв’язку з частковою сплатою заборгованості відповідачем.

17 вересня 2013 року представником відповідача через канцелярію суду наданий відзив на позовну заяву, в якому останній визнав позовні вимоги в розмірі 300295,62 грн.

Підстави для неприйняття визнання позову в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 300295,62 грн. відповідачем у суду відсутні.

19 вересня 2013 року представником позивача через канцелярію суду надана заява про уточнення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 300295,62 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7456,56 грн.

19 вересня 2013 року від представників сторін надійшла заява про розстрочення сплати суми боргу в розмірі 307752,18 грн. на вісімнадцять місяців шляхом сплати рівними частками щомісячно.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2012 року між Державним підприємством «Шахтарськантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Шахтарська-Глибока» (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Донбасшахтобуд» (Замовник) укладений договір №200 (надалі по тексту – договір), за умовами якого, Виконавець надає послуги Замовнику: послуги лазні, забезпечення робочими коштами індивідуального захисту (респіраторами, головними світильниками, само рятівниками) та їх нормативне забезпечення; ведення табельного обліку робітників замовника; надання зв’язку; забезпечення подачі електроенергії (пункт 1.1 договору).

Умовами договору сторони визначили предмет договору, зобов’язання Виконавця та Замовника, порядок розрахунків, відповідальність сторін та строк дії договору.

Договір підписано обома сторонами, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим, за висновками суду вказаний договір є чинним.

Відповідно до пункту 2.1 договору Виконавець зобов’язаний: надати послуги, викладені в пункті 1.1 чинного договору згідно із діючими нормами, технічними умовами та законами України, якісно та в строк; щомісячно здійснювати розрахунок вартості наданих послуг та надавати його Замовнику на узгодження.

Згідно із пунктом 3.1 договору Замовник зобов’язаний: узгодити розрахунок послуг Підрядника протягом 3-х днів з моменту його надання: своєчасно оплачувати послуги Підрядника.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що вартість послуг за чинним договором визначається щомісячним розрахунком, який є невід’ємною частиною чинного договору (додаток №1). При зміні встановленої в Україні мінімальної заробітної плати, вартість електроенергії, інших ціноутворюючих факторів Виконавець має право в односторонньому порядку змінити вартість послуг з наданням Замовнику відповідних підтверджень.

На виконання умов пункту 4.1 договору, позивачем складені щомісячні розрахунки щодо вартості наданих послуг, які містяться в матеріалах справи (а.с.57,59-67,69-78, 80-87,89-96,98-104,106-112).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами складені акти виконаних робіт №145 від 30 грудня 2012 року на суму 203120,04 грн., №7 від 31 січня 2013 року на суму 50261,90 грн., №22 від 28 лютого 2013 року на суму 22202,20 грн., №36 від 31 березня 2013 року на суму 12781,70 грн., №19 від 30 квітня 2013 року на суму 18592,00 грн., №36 від 31 травня 2013 року на суму 36269,70 грн., №52 від 30 червня 2013 року на суму 29600,88 грн. на загальну суму 372828,42 грн. (а.с.56,58,68,79,88,97,105).

Вищевказані акти підписані та скріплені печатками підприємств без зауважень.

Виконавець протягом 3-х днів по закінченню звітного місяця готовить та передає Замовнику рахунок на оплату (пункт 4.2 договору).

Позивачем до матеріалів справи долучені рахунки-фактури на оплату №145 від 30 грудня 2012 року на суму 203120,04 грн., №7 від 31 січня 2013 року на суму 50261,90 грн., №22 від 28 лютого 2013 року на суму 22202,20 грн., №36 від 31 березня 2013 року на суму 12781,70 грн., №19 від 30 квітня 2013 року на суму 18592,00 грн., №36 від 31 травня 2013 року на суму 36269,70 грн., №52 від 30 червня 2013 року на суму 29600,88 грн. на загальну суму 372828,42 грн. (а.с.56,58,68,79,88,97,105).

Відповідно до пункту 4.3 договору оплата вартості послуг здійснюється замовником протягом 10-ти банківських днів з моменту надання рахунку за звітній місяць шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Відповідач отримав послуги, але у визначений у договорі строк за них не сплатив, своїх договірних зобов’язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Між сторонами складений акт звірки взаємних розрахунків №55 від 17 липня 2013 року на суму 372828,42 грн., який підписаний та скріплений печатками підприємств без зауважень (а.с.21).

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи відповідачем здійснена часткова сплата заборгованості, що підтверджується банківською випискою на суму 100000,00 грн. з призначеннм платежу: «згідно договору №200 від 01 серпня 2012 року» (а.с.135).

Представник позивача в заяві про уточнення позову зазначив, що у зв’язку із частковим погашенням заборгованості відповідачем позивач погасив поточну заборгованість за липень 2013 року у сумі 27467,20 грн. та заборгованість за попередній період у сумі 72532,80 грн. (а.с.131-132).

Пунктом 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як збільшення або зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи приписи пункту 3.11 вищевказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, суд розцінює надану представником позивача заяву про уточнення розміру позовних вимог як зменшення розміру позовних вимог.

Внаслідок чого, сума заборгованості відповідача за виконані роботи становить 300295,62 грн.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Документами, наявними в матеріалах справи, підтверджується факт надання відповідачу послуг за договором та наявності заборгованості у відповідача за надані послуги позивачем.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем послуг та не сплати відповідно до актів виконаних робіт у встановлені договором терміни. Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 300295,62 грн. підлягають задоволенню.

Пунктом 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Щодо заявленої сторонами заяви про розстрочення виконання рішення суду шляхом погашення заборгованості протягом вісімнадцяти місяців, суд дійшов висновку, що останнє підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи розстрочити виконання рішення.

В роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. №02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» вказується на те, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи надану сторонами заяву про розстрочення суми боргу, підписану обома сторонами, господарський суд вважає за можливе задовольнити заяву сторін та розстрочити суму боргу в розмірі 300295,62 грн. та суму судового збору в розмірі 7456,56 грн. на вісімнадцять місяців шляхом сплати рівними частками.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Також, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов’язання з оплати наданих послуг в повному обсязі не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до Публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» про стягнення заборгованості в розмірі 300295,62 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» (86157, Донецька область, м.Макіївка, вул. Леніна, 54, код ЄДРПОУ 00180640) на користь Державного підприємства «Шахтарськантрацит» (86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул. Крупської, 20, код ЄДРПОУ 32299510) суму заборгованості в розмірі 300295 (триста тисяч двісті дев’яносто п’ять) грн., 62 коп.

Розстрочити виконання рішення господарського суду по справі № 905/5406/13 за Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до Публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» про стягнення заборгованості в розмірі 307752,18 грн. строком на вісімнадцять місяців, шляхом сплати заборгованості рівними частками щомісячно по 17097,34 грн. та за останній місяць 17097,40 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донбасшахтобуд» (86157, Донецька область, м.Макіївка, вул. Леніна, 54, код ЄДРПОУ 00180640) на користь Державного підприємства «Шахтарськантрацит» (86211, Донецька область, м.Шахтарськ, вул. Крупської, 20, код ЄДРПОУ 32299510) витрати по сплаті судового збору у розмірі 7456 (сім тисяч чотириста п’ятдесят шість) грн., 56 коп.

У судовому засіданні 19 вересня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 24 вересня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява