Постанова № 33673204, 12.09.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2013 р. Справа №801/7402/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засіданні Ківа А.С., представника позивача- Фоменко Т.О. протокол №15/08 від 19.08.08, адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 12.02.2013 №0001261501 та №0002141502,

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 12.02.2013 №0001261501 та №0002141502.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

У відповідності зі статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПІ у м. Сімферополі від 13.12.2012 №3249 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ІТЦ"", проведена позапланова невиїзна документальна перевірка підприємства ТОВ "ІТЦ" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП "СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС" за період з 01.10.2009 по 28.02.2010 .

За результатами перевірки складений акт від 12.02.2013 №708/15.2/34309090, в якому зафіксоване порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ":

- підпункту 5.1 підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у сумі 35415,00 грн., у тому числі по періодах: 4 квартал 2009- 35415,00 грн.. Донараховано податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 8854,00 грн., у тому числі по періодах:1 квартал 2010 року- 8854,00 грн..

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "ІТЦ" у результаті встановлено завищення податку на додану вартість у сумі 14167,00 грн., у тому числі по періодах: за жовтень 2009 року у сумі 7083,00 грн., лютий 2010 року у сумі 7083,00 грн..Що призвело до заниження позитивного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом, а також до завищення залишку від'ємного значення минулих періодів за жовтень 2009 року- 7083,00 грн., лютий 2010 року- 7083,00 грн.

По результатам акту перевірки винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

-від 12.02.2013 №0002141502 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 47083,00 грн.;

-від 12.02.2013 №0001261501 про донарахування податку на прибуток на загальну суму 11067,50, у тому числі 8854,00 грн. за основним платежем та 2213,50 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем було оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Застосування Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", які втратили чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податкового кодексу України, є цілком правомірним, оскільки норми зазначених законів діяли на час проведення окремих господарських операцій та формування податкового кредиту та валових витрат позивачем.

Платників податку на прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі -Закон про прибуток).

Платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: Загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

придбання лотерей, участь в азартних іграх;

фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, передбаченому пунктом 16.3 цього Закону.

Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

Оподаткування операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон про ПДВ).

Згідно пункту 1.7. статті 1 Закону про ПДВ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.5.1. статті 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.4.1. статті 7 Закону про ПДВ Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Вищевикладені положення свідчать, що до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість, сплачені за наслідками господарської операції з придбанням товарів, що фактично мала місце, в результаті якої платник податку використовує придбані товари у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 7.7.1 Закону про ПДВ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як зазначає відповідач в акті перевірки від 12.02.2013 до складу скоригованих валових витрат неправомірно відніс вартість товарів, робіт, послуг на загальну суму 70830,00 грн., у тому числі по періодах: у 4 кварталі 2009 року на суму 35415,00 грн., у 1 кварталі 2010 року на суму 35415,00 грн. по взаємовідносинах з контрагентом БВП "Строитель-Плюс", а також, необґрунтовано включив до податкового кредиту, згідно з деклараціями з ПДВ та додатків до них, наданих до ДПІ у м. Сімферополі, суму 14167,00 грн. по взаємовідносинах з БВП "Строитель-Плюс".

Судом встановлено, що усі дані наведені у декларації з податку на прибуток підтверджені первинними документами та відповідають податковому обліку. Всі суми витрат. задекларовані ТОВ "ІТЦ" у декларації з податку на прибуток, відповідають фактично понесеним витратам на придбання товарів. робіт та послуг, та оформлені відповідними первинними документами. Декларація з податку неа додану вартість подана одночасно з додатками, необхідними для ії подання, в якій відображені розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість. Подані декларації відображають не лише задекларовані суми податкового кредиту та податкових зобов'язань, а також відображає господарську діяльність платника в розрізі контрагентів. зокрема постачальників.

Як зазначено в акті перевірки від 12.02.2013 проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків встановлені ознаки фіктивності, передбачені статтею 55-1 Господарського кодексу України, що свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків. Оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, наявні в платника податків документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином об'єктом доказування по даній справі є обставини встановлення позивачем досягнення фінансово-господарського результату, в іншому випадку визначення податкового зобов'язання можна визнати обґрунтованим, незважаючи на наявність у платника податку - позивача у справі, доказів сплати продавцю ПДВ у вартості товару та належно оформлених податкових накладних.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 27.03.2012 № 21-737во10, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим Товариству з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" надане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №634077.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 95010, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вулиця Об'їзна дорога Ялта-Євпаторія, будинок 20.

Платником податків здійснюються наступні види господарської діяльності:

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний), 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту, 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

За період з 01.10.2009 по 28.02.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" мало господарським стосунки з БВП "Строитель-Плюс".

Судом встановлено, що 07.10.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" (замовник) та БВП "Строитель-Плюс" (підрядник) укладений договір підряду №1112 відповідно до якого, підрядник зобов'язується на свій ризик виконати за завданням замовника роботи по зовнішньому освітленню під'їзних шляхів Т.Ц. "Нова лінія". Замовник зобов'язується прийняти та оплатити дану роботу.

Відповідно до припису Головного Управління ДАІ ГУМВС України в АР Крим від 18.09.2008 №9/230/9 Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" були порушені правила. норми і стандарти, які впливають на забезпечення безпеки дорожнього руху:ДСТУ-3587-97, Закон України "Про дорожній рух". Відповідно до статей 10, 11 Закону України "Про дорожній рух" виконати наступні заходи: надати проектно-кошторисну документацію на розміщення об'єкта сервісу, Установити штучне освітлення згідно проектної документації.

Листом від 02.02.2010 "36 начальнику Управління ДАІ ГУМВС України в АР Крим Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" просило розглянути і узгодити робочий проект по зовнішньому освітленню "Реконструкція об'єкта незакінченого будівництва готельного комплексу під спеціалізацією торговий комплекс по Об'їзній дорозі Ялта-Євпаторія, буд. 20 м. Сімферополь". Зауваження, зазначені у висновку, усунені.

Посилання у договорі підряду від 07.10.2009 №1112 на ТЦ" Нова лінія" пов'язано з тим, що до 2012 року у торгівельного центру ТОВ "ІТЦ" не було власного найменування, але на будівлі, згідно з проектом будівництва розміщені великі вивіски якірного орендаря ЗАТ "Нова лінія" з яким ТОВ "ІТЦ" 19 вересня 2007 року уклало договір оренди на більшу частину нежитлової будівлі торговельного комплексу. що належить ТОВ "ІТЦ" на праві власності, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.10.2007, загальною площею 17318,70 кв.м..

Згідно статті 317 ГК України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

На підставі наведеного суд вважає підтвердженим сторонами укладення договору підряду відповідно до його дійсного змісту, в межах господарської діяльності позивача.

Згідно статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином законодавство не передбачає іншого способу оформлення передачі виконаних робіт, виконаних за договором підряду, крім акту.

На виконання умов вказаного договору сторонами підписана довідка про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року.

Судом встановлено виконання підрядних робіт з боку БВП "Строитель-Плюс" на підставі:

-акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від жовтень 2009 року.

З боку ТОВ "ІТЦ" на підставі договірної ціни на будівництво/ електромонтажні роботи торгового центру "Нова лінія" станом на 07.10.2009.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про оформлення господарських операцій у відповідності до їх реального змісту.

Згідно відомостей офіційного сайту Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) свідоцтво платника ПДВ, а саме БВП "Строитель-Плюс" анульоване15.05.2012 (причина анулювання - до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть пiдтвердження).

Тобто на момент здійснення відповідних операцій мало повноваження виписувати податкові накладні.

12.10.2009 на адресу позивача виписана податкова накладна №4470 на суму 42500,00 грн., у тому числі ПДВ-7083,33 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- за виконані роботи по освітленню під'їзних шляхів Т.Ц. "Нова лінія");

10.02.2010 на адресу позивача виписана податкова накладна №467 на суму 42500,00 грн., у тому числі ПДВ-7083,33 грн. (номенклатура поставки товарів (послуг) продавця- за виконані роботи по освітленню під'їзних шляхів Т.Ц. "Нова лінія").

Судом зазначається, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій податкова накладна, видаткова накладна, платіжне доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, тобто, оформлені у відповідності до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", і в ході проведення перевірки та в судовому засіданні даний факт відповідач не спростував.

Розрахунки між суб'єктами господарювання відбувались у безготівковій формі та ТОВ "ІТЦ" перерахувало на адресу БВП "Строитель-Плюс" кошти, що підтверджується виписками з банку (філія ПАТ "УніКредит Банк" у м. Києві) від 11.02.2010, від 09.10.2009.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-Ш та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28.11.2002 №249-ІУ суд надходить висновку про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів є належними та допустими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Враховуючи той факт, що у позивача як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду даної справи були в наявності всі податкові накладні та інші первинні документи (їх копії наявні в матеріалах справи), суд вважає даний висновок податкового органу необґрунтованим.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу на положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 щодо принципу персональної податкової відповідальності в спорах про податок на додану вартість та принципу добросовісності платника податків, якими визначено, що сама по собі несплата податку продавцем (серед іншого й внаслідок ухилення від сплати) у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Відповідальна за сплату податку на додану вартість особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи. Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції реальні та відповідають дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Не будуть підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни з боку його контрагентів, припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість, припинення юридичної особи.

Усі дані, наведені в податкових деклараціях по податку на прибуток та податку на додану вартість за період, який перевірявся, підтверджені первинними документами, які свідчать про фактично здійснену господарську операційну діяльність. Витрати, понесені Товариством у зв'язку з необхідністю встановлення зовнішнього освітлення під'їзних шляхів до торгівельного комплексу, відповідно до винесеного Управлінням Державтоінспекції ГУ МВС України в АР Крим припису, відносяться до валових витрат, оскільки є фактично використанням в господарській діяльності позивача.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 12.02.2013 №0001261501 та №0002141502 є протиправними та підлягають скасуванню.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-УІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 12.09.2013 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанову складено 17.09.2013.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 12.02.2013 №0001261501.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 12.02.2013 №0002141502.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" судовий збір у розмірі 181,51 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.С. Ольшанська