Постанова № 33670710, 23.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2013 р. Справа№ 927/642/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Асауленко В.В. - представник

від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.06.2013р.

у справі

за позовом Закритого акціонерного товариства «Торгове представництво «Сніжнянськхіммаш»

до Публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод»

про стягнення 1 300 000,00 рос. руб. (що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 331 552,00 грн.)

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Торгове представництво «Сніжнянськхіммаш» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод» про стягнення з останнього боргу в сумі 1 300 000,00 рублів, а також стягнення судових витрат.

Відповідач у письмовому відзиві визнав позовні вимоги повністю та попросив надати йому розстрочку сплати боргу строком на 1 рік з липня 2013р. по липень 2014р включно з місячною оплатою в розмірі 108 333,34 рос. руб.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.06.2013р. позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод» на користь Закритого акціонерного товариства «Торгове представництво «Сніжнянськхіммаш» 1 300 000,00 рос. руб. Російської Федерації боргу та 6 631,04 грн. судового збору. Також даним рішенням суду було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Ніжинський механічний завод» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.06.2013р. по справі №927/642/13 повністю та прийняти нове рішенням, яким задовольнити клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду строком на один рік з липня 2013р. по липень 2014р. включно з місячною оплатою в розмірі 108 333,34 рос. руб.

Апелянт зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції жодним чином не спростував твердження відповідача про наявність обставин, які унеможливлюють наступне виконання рішення суду, та прийняв лише доводи позивача, чим порушив ст. 84 ГПК України.

Також, на думку скаржника, дане рішення винесено з порушенням ст. 4-3 ГПК України та з порушенням норм п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України щодо змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Позивач - Закрите акціонерне товариство «Торгове представництво «Сніжнянськхіммаш», надало апеляційному суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, за яким вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, законним, а доводи апеляційної скарги безпідставними. Позивач заперечує проти надання відповідачеві розстрочки виконання рішення та зазначає про те, що у нього до цього часу не відпала необхідність у придбанні продукції, поставка якої була передбачена умовами Контракту, укладеного з відповідачем, тому стягнуті з відповідача кошти за рішенням господарського суду він має намір використати для здійснення оплати вартості аналогічної продукції іншому контрагенту. При цьому позивач наголошує на тому, що спір між сторонами виник виключно з вини відповідача, який, отримавши передплату в сумі 1 300 000,00 рос. руб. по укладеному Контракту, своїх зобов'язань за ним щодо виготовлення та поставки продукції не виконав, а отримані кошти до даного часу не повернув. Крім того, позивач вказує на те, що, зважаючи на його фінансовий стан, сума 1 300 000,00 рос. руб. є для нього суттєвою. Починаючи з 27.03.2013р. на прохання відповідача сторони тричі збільшувати строк повернення попередньої оплати, отриманої відповідачем за Контрактом, але відповідач не здійснив відповідних проплат.

08 серпня 2013р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Зеленін В.О., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод» було прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 02.09.2013р.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду Андрієнка В.В. від 02.09.2013р., з огляду на перебування судді Пашкіної С.А. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи №927/642/13 у складі колегії суддів головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Алданова С.А., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2013р. розгляд справи було відкладено у відповідності до ст. 77 ГПК України, з огляду на відсутність в судовому засіданні представники відповідача та наявність клопотання від нього про відкладення розгляду справа.

23.09.2013р. представник відповідача повторно не з'явився в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, при цьому зазначаючи, що згідно ухвал про призначення справи до розгляду явка сторін не визнавалась обов'язковою.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

30 грудня 2012р. між Закритим акціонерним товариством «Торгове представництво «Сніжнянськхіммаш», як покупцем, та Публічним акціонерним товариством «Ніжинський механічний завод», як постачальником, був укладений Контракт №12-197, за умовами якого постачальник зобов'язався виготовити, а покупець прийняти та оплатити вартість продукції згідно Додатків, викладених у Специфікаціях, що додаються до даного Контракту та є невід'ємними його частинами.

Згідно з п. 1.2. Контракту кількість, асортимент, ціни, умови та порядок поставки продукції, що ввозиться на територію Російської Федерації, визначаються у взаємоузгоджених Додатках, які є невід'ємною частиною даного Контракту. Кількість місць та їх вага визначається у супровідних документах на продукцію.

Згідно з п. 4 Контракту загальна сума Контракту складає 100 000 000,00 рос. руб., в т. ч. митні та брокерські послуги.

Згідно з п. 5 Контракту валюта платежу - руб. Російської Федерації. Форма розрахунків по даному Контракту зазначається в Додатках, що додаються до даного Контракту.

Відповідно з Додатком №1 від 03.12.2012р. до Контракту позивач та відповідач домовились про виготовлення та поставку продукції відповідачем позивачеві на загальну суму 2 354 845,68 рос. руб. без ПДВ.

Пунктом 2 Додатку №1 від 03.12.2012р. до Контракту визначено форму оплати за продукцію, а саме: передплата 55% від суми Контракту протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання Контракту сторонами, передплата 30% від суми Контракту після виготовлення деталей, перед гарячим оцинкуванням деталей, остаточний розрахунок - 15% від суми Контракту через 30 календарних днів після відвантаження продукції замовнику.

Щодо строків виготовлення та поставки продукції сторони встановили 80 робочих днів з моменту 55% передплати на поточний рахунок постачальника.

В пункті 1 Додатку №1 до Контракту передбачено, що поставка продукції здійснюється автотранспортом на умовах СРТ м. Борисоглібськ, Воронізької області у відповідності до вимог Міжнародних правил інтерпретації ІНКОТЕРМС - 2010р.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо здійснення передплати в розмірі 55% вартості продукції та перерахував відповідачеві грошові кошти в сумі 1 300 000,00 рос. руб. При цьому відповідач не виконав зобов'язання і не поставив продукцію в установлений Контрактом та Додатком №1 до нього строк.

У зв'язку з неможливістю здійснення відповідачем поставки продукції в терміни, встановлені умовами Контракту та Додатку №1 до нього, з огляду на наявність у відповідача проблем технічного характеру, сторони домовились про розірвання Контракту, про що підписали 27.03.2013р. Додаткову угоду №1 про розірвання Контракту №12-197 від 03.12.2012р.

У відповідності до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, Контракт №12-197 від 03.12.2012р. був розірваний за згодою сторін 27.03.2013р.

Пунктом 2 Додаткової угоди №1 до Контракту від 27.03.2013р. було визначено, що на момент розірвання Контракту покупець перерахував постачальнику передплату в розмірі 1 300 000,00 руб. Російської Федерації. Постачальник продукцію покупцю не поставив. Постачальник зобов'язується повернути отриману від покупця за умовами Контракту передплату в розмірі 1 300 000,00 руб. Р.Ф. протягом двох тижнів з моменту підписання сторонами даної Додаткової угоди.

Додатковою угодою №2 від 09.04.2013р. сторонами було відстрочено сплату 1 300 000,00 рос. руб. відповідачем до 30.04.2013р.

Додатковою угодою №3 від 30.04.2013р. продовжено строк сплати відповідачем позивачеві грошових коштів до 20.05.2013р.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у строк, встановлений Додатковою угодою №3 від 30.04.2013р., грошових коштів в розмірі 1 300 000,00 рос. руб. не повернув позивачеві.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт порушення відповідачем умов Додаткової угоди №3 віл 30.04.2013р. щодо повернення коштів у строк до 20.05.2013р. доведений та підтверджений матеріалами справи. Разом з тим, відповідачем на противагу не доведено зворотнього.

Відповідач визначає наявність у нього перед позивачем заборгованості у розмірі 1 300 000,00 рос. руб., однак просить здійснити розстрочення виконання рішення суду першої інстанції, посилаючись на тяжку фінансову ситуацію на підприємстві та вказуючи на те, що подальше виконання рішення суду в примусовому порядку призведе до блокування рахунків, що в свою чергу не дасть можливості виконувати зобов'язання по укладеним договорам розстрочення з контрагентами, а в подальшому до банкрутства підприємства.

В відповідності до частини 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, частина 1 ст. 121 ГПК України визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк. При цьому стаття 121 ГПК України не вимагає і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

У пункті 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вказано, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, суд може розстрочити виконання рішення суду при наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його виконання неможливим, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи. При цьому на сторону, яка заявила відповідне клопотання, лягає тягар доказування обставин, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання рішення.

Відповідач, заявивши клопотання про розстрочення виконання рішення, та вказавши на тяжке фінансове становище підприємства, не надав суду доказів на підтвердження цієї обставинами та не довів належними засобами доказування відповідні факти. Необхідних доказів відповідач не надав як суду першої інстанції, так і апеляційному суду. При цьому можливість подання таких доказів залежала виключно від волевиявлення самого відповідача, тобто мала суб'єктивний характер.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.06.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ніжинський механічний завод» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 18.06.2013 р. у справі №927/642/13 залишити без змін.

3. Справу №927/642/13 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Шевченко Е.О.

Судді Алданова С.О.

Зеленін В.О.