Рішення № 33670655, 13.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10512/13 13.09.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант-Авто" до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Статус" про відшкодування в порядку регресу шкоди 2 706,52 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Богдан Н.О. (дов. № 48-1-4/37-ю від 20.12.2012 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13 вересня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Статус" (надалі по тесту - відповідач) про відшкодування в порядку регресу шкоди 2 706,52 грн., а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/10512/13, розгляд справи призначено на 02.07.2013 року.

17.06.2013 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав відзив на позовну заяву.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року справу № 910/10512/13 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду від 02.07.2013 року суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/10512/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 26.07.2013 року.

09.07.2013 представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року справу № 910/10512/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

17.06.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача в судове засідання 26.07.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 02.07.2013 року виконав частково, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 13.09.2013 року, у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 13.09.2013 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 13.09.2013 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 26.07.2013 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, будинок 15, офіс 109 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Дженералі Гарант" правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (страховик) та Юніфарм. ІНК (страхувальник) було укладено Поліс № 19 G-0337271, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "ДЕУ", державний номер АА 8613 СВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2010 року в м. Донецьку на площі Комунарів сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі по тексту - ДТП) за участю автомобіля марки "ДЕУ", державний номер АА 8613 СВ та автомобіля марки "ВАЗ", державний номер АН 4817 СМ, яким керував Ворона А.Ю.

ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "ВАЗ", державний номер АН 4817 СМ правил дорожнього руху України, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Кіровського районного суду міста Донецьк від 21.05.2010 року у справі № 3-1525-10.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "ВАЗ", державний номер АН 4817 СМ, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Статус", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3846375 від 30.01.2010 року.

Внаслідок вищевказаної ДТП автомобіль марки "ДЕУ", державний номер АА 8613 СВ отримав механічні пошкодження.

Відповідно до звіту автотоварознавчого дослідження спеціаліста № 666/05-10 від 14.05.2010 року, складеного центром незалежних експертиз, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "ДЕУ", державний номер АА 8613 СВ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 2 706, 52 грн.

Позивач, виходячи із звіту автотоварознавчого дослідження спеціаліста № 666/05-10 від 14.05.2010 року, складеного центром незалежних експертиз та враховуючи умови страхування та рахунку № 31 від 26.05.2010 року наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІП-авто" на суму 2 844,00 грн., визначив розмір страхового відшкодування в сумі 2 727, 84 грн., про що склав страховий акт № 105934 від 07.06.2010 року.

Відповідно до умов Полісу № 19 G-0337271 від 25.12.2009 року, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі 2 727, 84 грн., що підтверджується платіжним дорученнями № 3692 від 11.06.2010 року (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи).

Зважаючи на вищенаведене, 14.05.2013 року позивач, з посиланням на статтю 27 Закону України "Про страхування" та статті 993, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з заявою № 105934 про виплату страхового відшкодування на суму 2 706, 52 грн.

Проте, відповідач жодним чином не відреагував на зазначену регресну вимогу, на момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача сплачене не було.

Приймаючи до уваги ліміт відповідальності відповідача та розмір франшизи, які передбачені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі № ВС/3846375 від 30.01.2010 року, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 2 706, 52 грн.

Відповідач проти позову заперечив, вказуючи на те, що позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Статус" з письмовою заявою № 105934 про відшкодування збитків порядку регресу у розмірі 2 706,52 грн. лише 15.05.2013 року.

Посилаючись на приписи пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач зазначає про відсутність, станом на момент розгляду даної справи, підстав для виплати страхового відшкодування на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", оскільки, строк оплати заборгованості не настав, а відтак у позивача відсутнє порушене або оспорюване право, яке може бути захищене у судовому порядку.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "ВАЗ", державний номер АН 4817 СМ, яким керував Ворона А.Ю., спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому позивачем автомобілю марки "ДЕУ", державний номер АА 8613 СВ.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія, який керував автомобілем "ВАЗ", державний номер АН 4817 СМ, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Кіровського районного суду міста Донецьк від 21.05.2010 року у справі № 3-1525-10.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "ВАЗ", державний номер АН 4817 СМ, за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством "Cтрахова компанія "статус" на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3846375 від 30.01.2010 року. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн., франшиза - 510,00 грн., строк дії полісу з 30.01.2010 року до 29.01.2011 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № ВС/3846375) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Суд відхиляє твердження відповідача про відсутність у Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Статус", станом на момент розгляду даної справи, підстав для виплати страхового відшкодування на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", з огляду на наступне.

Пунктом 37.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим із ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "ДЕУ", державний номер АА 8613 СВ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3846375 від 30.01.2010 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Полісом № 19 G-0337271 від 25.12.2009 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Відповідно до зазначених вище норм Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" реалізувало своє право на отримання страхового відшкодування шляхом подачі позову до суду.

Даної праввої позиції притримується Верховний суд України у своїй постанові від 28.08.2012 року у справі № 23/279.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Зважаючи на вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з тим що позивач не зменшив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого на суму франшизи, яка встановлена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3846375 від 30.01.2010 року у розмірі 510, 00 грн.

За таких обставин, сума страхового відшкодування становитиме: 2 706, 52 грн. (загальний розмір матеріальної шкоди) - 510,00 грн. (сума франшизи) = 2 196, 52 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант Авто" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант-Авто" підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 2 196, 52 грн.

Витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Статус" (02160, м. Київ, проспект Возз'єднання, будинок 15, офіс 109; ідентифікаційний код 31201694) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант Авто" (ідентифікаційний код 16467237) в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3; ідентифікаційний код 25965081) суму страхового відшкодування у розмірі 2 196 (дві тисячі сто дев'яносто шість) грн. 52 коп., 1 396 (одну тисячу триста дев'яносто шість) грн. 30 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.2013 року

Суддя С.В. Стасюк