Постанова № 33667519, 19.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2013 року № 826/9439/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Конім Груп»доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000512220 від 22.01.2013 та №0002672220 від 19.04.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Конім Груп» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000512220 від 22.01.2013 та №0002672220 від 19.04.2013.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відомості, які містяться в акті перевірки №2/22-222-34646887 від 02.01.2013, на підставі якого винесені оскаржувані повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам та нормам чинного законодавства України.

Представник відповідача адміністративний позов заперечував.

В судовому засіданні 22.08.2013, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 19.12.2012 №2633, виданого Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС Безсмертним М.М., відповідно до наказу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 18.12.12 №2145 проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Конім Груп» з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Гефест-Метал» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011.

За результатами зазначеної перевірки складено акт ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС №2/22-222-34646887 від 02.01.2013 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «Конім Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Гефест-Метал» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 (далі - Акт).

Відповідно до висновків вказаного Акту, за позивачем перевірко встановлено порушення п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» в результаті чого занижено податку на прибуток у розмірі 296 441, 00 грн., у тому числі за IV квартал 2011 року на суму 296 441, 00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податку на додану вартість у розмірі 257 775, 00 грн., у тому числі за грудень 2011 року - 217 775, 00 грн. та січень 2012 року - 40 000, 00 грн.; п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Конім Груп» з ПП «Гефест Метал» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011.

На підставі вказаного акту ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС винесла податкові повідомлення-рішення №0000512220 від 22.01.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 257 775 грн. та за штрафними санкціями - 128 887 грн.; №0000502220 від 22.01.2013 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 296 441 грн. та за штрафними санкціями - 148 221 грн.

Не погоджуюючись із вказаними повідомленнями-рішеннями, позивачем до відповідача подано скаргу від 13.02.2013 вх.№83, за результатами розгляду якої відповідачем прийнято рішення від 12.04.2013 №3371/10/12-3-03, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0000512220 від 22.01.2013 та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000502220 від 22.01.2013 в частині застосування штрафних санкцій, а в іншій частині залишено без змін.

19.04.2013 відповідачем, згідно з вище вказаним рішенням, прийнято податкове повідомлення-рішення №0002672220 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем - 296 441 грн., у зв'язку з чим, відповідно до п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення №0000502220 від 22.01.2013 вважається відкликаним.

Позивач оскаржив вище вказані податкові повідомлення-рішення №0002672220 від 19.04.2013 та №0000512220 від 22.01.2013, подавши до відповідача повторну скаргу від 26.04.2013 вх.№2750/6, за результатами розгляду якої Міністерство доходів і зборів України прийняло рішення від 15.05.2013 №2566/6/99-99-10-01-15, яким скаргу ТОВ «Конім Груп» залишено без задоволення, а оскаржувані повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з таким рішенням Товариство звернулося до суду. В обгрунтування своєї позиції позивач зазначає, що господарські операції ТОВ «Конім Груп» з ПП «Гефест-Метал» були реальними, а отже Товариство правомірно включило витрати по взаємовідносинам з даним контрагентом до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Підпунктом 139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи зі сказаного, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, якщо фактичного здіи?снення господарськоі? операціі? не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілеи? ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здіи?снення господарськоі? операціі?.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Конім Груп» та ПП «Гефест-Метал» укладено договори №0512/2011-03К від 05.12.2011 про надання інформаційно-консультаційних послуг з впровадження програмного забезпечення SAP, №0211-1/2011-01К від 02.11.2011 про надання послуг з розроблення програмного забезпечення автоматизації технологічних процесівта формування звітності щодо задач розпорядження майновими об'єктами, №0211-3/2011-02К від 02.11.2011 пронадання послуг з розроблення програмного забезпечення підсистеми адміністарування та ведення нормативно-довідникової інформації автоматизованої системи обліку і управління майновими та земельними ресурсами.

В підтвердження виконання вище вказаних договорів позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), зокрема №ОУ-000013 від 09.12.2011, №ОУ-000014 від 09.12.2011, №ОУ-000015 від 09.12.2011, №ОУ-000016 від 09.12.2011, №ОУ-000017 від 09.12.2011, №ОУ-000018 від 09.12.2011, №ОУ-000028 від 29.12.2011; податкові накладні №2 від 09.12.2011, №3 від 09.12.2011, №4 від 09.12.2011, №5 від 09.12.2011, №6 від 09.12.2011, №7 від 09.12.2011, №12 від 29.12.2011; акти попередніх випробувань від 06.12.2011 до договору №0211-3/2011-02К від 02.11.2011, від 08.12.2011 до договору №0211-1/2011-01К від 02.11.2011; реєстр платіжних доручень по взаємовідновинах ТОВ «Конім Груп» з ПП «Гефест-Метал»; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

Відповідач в Акті перевірки посилається на акт про результати проведення зустрічної звірки ПП «Гефест-Метал», отриманий від ДПІ в Орджонікідзевський районі м. Запоріжжя Зопорізької області ДПС, відповідно до якого у ПП «Гефест-Метал» відсутні основні фонди та необхідний для виконання договірних зобов'язань персонал, за юридичною адресою підприємство не знаходиться; та постанову слідчого прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська юриста 2 класу Рудниченко В.В. від 25.06.2012 про проведення документальної позапланової перевірки підприємства, винесеної в рамках кримінального провадження №64129006, відповідно до якої ПП «Гефест-Метал» зареєстровано виключно для створення податкової вигоди третім особам та виводу грошових коштів у тіньовий сектор економіки.

Тому, на підставі вище сказаного, відповідачем зроблено висновок, що фінансово-господарська діяльність ПП «Гефест-Метал» здійснюється поза межами правового поля, правочини, вчинені з даним контрагентом без наміру створення правових наслідків та є фіктивними.

Суд акцентує увагу на тому, що у даному випадку дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій за договором, укладеним безпосередньо між ТОВ «Конім Груп» та ТОВ «Гефест Метал».

Таким чином, на підставі наявних у справі матеріалів, суд зробив висновок, що доказів, підтверджуючих реальність господарських взаємовідносин між ТОВ «Конім Груп» та ТОВ «Гефест Метал» недостатньо.

Наявність укладеного між учасниками господарськоі? операціі? цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недіи?сним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідноі? операціі?. Акти прийому-передач робіт не є підтвердженням фактичного виконання ТОВ «Гефест Метал» цих робіт, оскільки в них зазначаються тільки відповідні результати.

Наявні на час розгляду справи документи, зокрема податкові накладні дійсно є обов'язковою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту та валових витрат, але не є безумовними. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося, хоч і вбачаються певні результати. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідає фактичним обставинам справи. А, відтак, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби №0000512220 від 22.01.2013 та №0002672220 від 19.04.2013 є законними і підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук