Рішення № 33666584, 23.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1003/18605/12 Головуючий у І інстанції Шовкопляс О.П. Провадження № 22-ц/780/3916/13 Доповідач у 2 інстанції Данілов О.М.Категорія 4 23.09.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

19 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Данілова О.М.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Голуб С.А.,

при секретарі: Черненко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року, ОСОБА_3 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської райдержадміністрації про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.1999 року належить житлова квартира АДРЕСА_1.

В зазначеній квартирі разом з нею та її дочкою ОСОБА_4 зареєстрована її внучка ОСОБА_2 разом з малолітніми дітьми - ОСОБА_5, 1999 р.н., ОСОБА_6, 2010 р.н.

Навесні 2012 року ОСОБА_2 разом з дітьми поселилась на постійне місце проживання в АДРЕСА_2.

Вважає, що ОСОБА_2 разом з дітьми втратила право користування квартирою ОСОБА_3, оскільки в добровільному порядку вони вибули на інше постійне місце проживання.

Просила суд, усунути перешкоди у користуванні її житловою квартирою шляхом визнання ОСОБА_2 та її малолітніх дітей - ОСОБА_5, 1999 р.н., ОСОБА_6, 2010 р.н. такими, що втратили право користування житловою квартирою АДРЕСА_1, як таких, що вибули на інше постійне місце проживання.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року, позов ОСОБА_3 було задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність, ухваленого з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України, в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 20 липня 1999 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с. 3).

За вказаною адресою зареєстрована ОСОБА_2 та її малолітні діти ОСОБА_5, 1999 р.н., ОСОБА_6 2010 р.н. (а.с. 4).

Факт вибуття ОСОБА_2 разом з її малолітніми дітьми підтверджується довідкою Білоцерківського міжміського бюро технічної інвентаризації від 23.10.2012 року, з якої вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 20.12.2011 року виданого Виконавчим комітетом Вільнотарасівської сільської ради (а.с. 5); довідкою Вільнотарасівської сільської ради, Білоцерківського району Київської області №02-18/465 від 11.09.2012 року, з якої вбачається, що ОСОБА_2 не зареєстрована, але фактично проживає разом з членами сімї в будинку АДРЕСА_2 (а.с. 6); довідкою Вільнотарасівської загальноосвітньої школи, в якій зазначено, що ОСОБА_5, 1999 р.н. навчається у 8 класі Вільнотарасівської загальноосвітньої школи (а.с. 7).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 у зв'язку з вибуттям на інше постійне місце проживання відповідно до вимог ст. 107 ЖК України.

З такими висновками суду, колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами справи, а також не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_1, в яку вона за власним бажанням поселила ОСОБА_2 з її малолітніми дітьми і ніякого договору найму з ними не укладала.

ОСОБА_2 як член сім'ї ОСОБА_3 має право користування цим житлом на підставі ч. 1 ст. 405 ЦК України.

У відповідності до чинного законодавства України, вселення членів сім'ї у житлове приміщення, яке належить громадянину на праві власності є результатом реалізації права власника і тому у членів сім'ї виникає право на користування чужим майном.

Припинення цього права повинно відбуватися згідно з вимогами ст. 405 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

З пояснень позивача вбачається, що відповідач виїхала з її квартири навесні 2012 року, а отже на момент подачі позовної заяви 14.11.2012 року, строк, який є підставою для пред'явлення позовних вимог у відповідності до ст. 405 ЦК України не закінчився, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 безпідставні.

Суд при розгляді справи не з'ясував вищезазначені обставини, що мають значення по справі, внаслідок чого постановив незаконне рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального або матеріального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд безпідставно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: