Ухвала суду № 33666358, 23.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" вересня 2013 р. м. Київ К-49727/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжіна постанову та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.08.2007 Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009у справі №24/458/07-АП за позовомВідкритого акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод»доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжіпроскасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Запорізький сталепрокатний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0000431311/0 від 29.11.2006 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 132 234,63 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 47 971,93 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 03.08.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009, вказаний позов задоволено в повному обсязі та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000431311/0 від 29.11.2006 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 132 234,63 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 47 971,93 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права, без повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі була проведена виїзна планова перевірка Відкритого акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01.10.2003 по 30.06.2006;

- за результатами проведеної відповідачем перевірки складено акт № 489/08-01/00191247 від 17.11.2006, яким встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, пп.5.2.1, 5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - позивачем завищено валові витрати у 1-му півріччі 2006 на суму 336 738,52 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000431311/1 від 29.11.2006, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 189 225,52 грн. (з яких: 138 450,27 грн. - основний платіж та 50 775,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Вказане податкове повідомлення-рішення № 0000431311/0 від 29.11.2006 оскаржене позивачем в частині донарахування податку на прибуток у сумі 132 234,63 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 47 971,93 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем валові витрати у спірній сумі були сформовані у зв'язку з оплатою робіт щодо надання консультаційно-правового обслуговування, виконаних ТОВ «Юридичне агентство «РАДА ІНВЕСТ» на підставі укладених договорів у 2004-2006 роках, а також у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат балансової вартості невиробничих основних засобів (дитячого табору), придбаних внаслідок приватизації.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що факт виконання сторонами зобов'язань за вказаними договорами підтверджений первинними документами, складеними у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що, в свою чергу, підтверджує факт отримання позивачем юридичних послуг, а відтак, - зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Крім того, судами встановлено, що вартість придбаних основних фондів позивач визначив, виходячи з показників бухгалтерського обліку приватизованого підприємства, відповідно до законодавчо визначених методик, а будь-яких доказів та пояснень стосовно невірного визначення платником показників бухгалтерського обліку, який стосується спірних об'єктів, відповідач не надав.

Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованим визначення контролюючим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток, а також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з відсутністю порушень пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з чим погоджується суд касаційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяється віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, фактичне використання позивачем послуг в господарській діяльності підприємства документально належним чином підтверджується, що вказує на правомірність віднесення понесених витрат до складу валових витрат.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч.3 ст.2, ст.71 КАС України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 03.08.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний