Рішення № 33665575, 19.09.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 вересня 2013 р. Справа № 902/1042/13

Провадження № 14/902/74/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.

представників:

позивача: Гамарца О.С. - довіреність № б/н від 02.01.13р., посвідчення №037217;

відповідача: Коваля С.О. - довіреність №17 від 01.08.13р., паспорт АВ194405 виданий Тростянецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 27.02.2001 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: державного підприємства "Одеська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012)

до: державного підприємства "Крижопільське лісове господарство" (вул. Куйбишева, 84, смт. Крижопіль, Вінницька область, 24600)

про стягнення 45522,6 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з державного підприємства "Крижопільське лісове господарство" 45522,6 грн.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.07.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1042/13 з призначенням її до розгляду.

Поряд з цим, ухвалами суду від 08 серпня 2013р. та від 29 серпня 2013р. розгляд справи відкладався з об'єктивних причин.

В судовому засіданні (19.09.2013р.) представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладенні в позові.

Натомість, представник відповідача позов визнав частково, про що надав суду відповідну заяву вх. №08-46/11200/13 від 19.09.2013р., в якій зазначив про визнання позовних вимог в сумі 16615 грн. 08 коп., за виключенням суми позову, яка включає в себе роботи по розвантаженні та завантаженні продукції.

З огляду на те, що такі дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем в цій частинні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17 січня 2013 року по станції Рудниця Одеської залізниці прийняті до перевезення вагони №№ 63826507 та 67566968 з вантажем деревина паливна, вантажовідправник- державне підприємство «Крижопільське лісове господарство», станція призначення ЖСР Дискова.

17-18 січня 2013 року по станції Крижопіль Одеської залізниці були прийняті вагони №№ 67909481, 67850776 та 67902858 з вантажем деревина паливна, вантажовідправник - ДП «Крижопільське лісове господарство» (відповідач), станція призначення ЖСР Дискова.

На усі зазначені вагони оформлення митних декларацій здійснювалося Вінницькою митницею в електронному вигляді.

Відповідач зазначив в усіх п'яти вагонах в накладних УМВС вантаж як деревина паливна, натомість в митних деклараціях - лісоматеріали (а.с. 10-11, 19-20, 37-38).

Після прибуття всіх зазначених вагонів на станцію Чоп Львівської залізниці, Чопською митницею при перевірці згідно заявок (а.с. 12, 21) вантажу, що слідує у залізних вагонах, виявлено невідповідність коду найменування вантажу вказаного в накладних УМВС та в митних деклараціях, у зв'язку з чим вагони були затримані митницею для з'ясування обставин.

Так після здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт та огляду вантажу, Чопською митницею складено акти проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі, в яких зазначено, що вантаж по своєму зовнішньому вигляду є лісоматеріалами, як це зазначено у графі 31 митних декларацій (а.с. 13, 22, 36).

Таким чином було встановлено, що відповідачем в накладних УМВС були невірно вказані назва та код вантажу, замість лісоматеріалів зазначено деревина паливна, у зв'язку з чим залізниця понесла додаткові витрати, пов'язані з затримкою та оглядом вантажу митницею (за проведення розвантажувально- навантажувальних робіт, за користування, за зберігання, за маневрову роботу, за телеграфні повідомлення, за внесення виправлення, добір тарифу).

Загальна сума додаткових зборів склала 45522 грн. 60 коп. (розрахунки а.с. 14, 23, 34-35).

На підтвердження зазначених вище актів огляду вантажу, станцію Чоп Львівської залізниці складено відповідні акти загальної форми (а.с. 16-18, 25-32), які стали підставою для нарахування відповідачу 45522 грн. 60 коп. додаткових витрат (зборів).

Як стверджує позивач у позові, відповідач у добровільному порядку зазначену суму витрат залізниці не сплатив.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно із ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення ватажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів, визначаються цим кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України цей Статут визначає обов'язки, прана і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Міжнародні перевезення вантажу, пасажирів, багажу та пошти здійснюються відповідно до правил, двохсторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів (транспортних конвенцій), які відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України є частиною національного законодавства України.

Статтею 4 Статуту залізниць України встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення. Одним із таких багатосторонніх договорів є Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951р. із змінами та доповненнями на 01.07.2009р.

Відповідно до ст. 12 "Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС)", відправник несе відповідальність за правильність відомостей і заяв, вказаних ним в накладній; за усі наслідки від неправильної, неточної або неповної вказівки цих відомостей і заяв, а також від того, що вони внесені в невідповідну графу накладної (параграф 1).

Параграф 4 ст. 13 Угоди передбачає, що залізниці повинні бути відшкодовані проведені всі витрати, у тому числі, не передбачені застосуванню тарифів, як наприклад, витрат по виправленню навантаження, витрати по перевантаженню, зв'язана з виправлення навантаження, витрати по виправленню тари та упаковки, необхідної для схоронності вантажу, витрати по укриттю вантажу брезентами та за користування самими брезентами у тому випадку коли таке укриття не лежить у обов'язках залізниці.

Статтею 129 Статуту Залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Наявність обов'язку відповідача сплатити додаткові збори підтверджується актами загальної форми (а.с. 16-18, 25-32) та іншими доказами наявними у справі.

Поряд з цим, позивачем при розрахунку суми додаткових зборів, яка підлягає стягненню з відповідача, включено суму збору за проведення розвантажувально-завантажувальних робіт в розмірі 24089 грн. 60 коп. без ПДВ (28907 грн. 52 коп. з ПДВ). Однак ці витрати не беруться судом до уваги, оскільки розмір витрат фактично не підтверджено. Зокрема, виходячи із розрахунків вантажно-розвантажувальних робіт їх вартість визначається виходячи із ваги розвантажувальної деревини, в той час як стверджують акти проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі, зважування не проводилось. Таким чином, на думку суду, визначити вартість робіт без зважування деревини неможливо, а відтак позов в цій частині задоволенню судом не підлягає.

Решта витрат підтверджується актами загальної форми, тому суд задовольняє позов на суму 16615 грн. 08 коп. При цьому, суд відповідно до приписів ст.ст. 22, 78 ГПК України, приймає до уваги визнання позову в цій частині відповідачем, про що останнім зазначено у поданій до суду заяві вх. №08-46/11200/13 від 19.09.2013р.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З урахуванням викладеного, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача відповідно до приписів ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Крижопільське лісове господарство" (вул. Куйбишева, 84, смт. Крижопіль, Вінницька область, 24600, код ЄДРПОУ 00991427) на користь державного підприємства "Одеська залізниця" (вул. Пантелеймонівська, 19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 01071315) 16615 грн. 08 коп. додаткових витрат та 627 грн. 96 коп. витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні 28907 грн. 52 коп. витрат відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24 вересня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи