Рішення № 33665014, 17.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2013 р. Справа № 5015/5104/12

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Бровари

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»,

м. Львів

про: стягнення заборгованості по орендній платі,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2 - дов. №б/н від 17.01.2013 року,

відповідача: Заставний А.Т. - дов. №6451 від 12.04.2013 року.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

03.12.2012 року позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 179 485,95 грн., в тому числі 172 446, 79 грн. основної заборгованості, 5 865,96 грн. пені та 1173,20 грн.- 3% річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.01.2013 у справі № 5015/5104/12 (суддя Синчук М.М.), в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення господарського суду Львівської області від 22.01.2013 (суддя Синчук М.М.), залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 (судді: Костів Т.С., Малех І.Б., Марко Р.І.).

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2013 р. у справі №5015/5104/12, касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Рішення господарського суду Львівської області від 22.01.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2013 у справі №5015/5104/12 скасовано, передано справу на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

На підставі розпорядження господарського суду Львівської області «Щодо призначення автоматичного розподілу справ» №538 від 19.07.2012 р., справу № 5015/5104/12 для розгляду по суті передано судді Долінській О.З.

Ухвалою від 23.07.2013 р. призначено розгляд справи на 06.08.2013 р.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 17.09.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі із підстав викладених у позовній заяві та поясненнях від 17.09.2013 р. з розрахунком ціни позову від 06.09.2013 р. Просить позов задоволити.

В судове засідання 17.09.2013 р. представник відповідача з'явився, проти позову заперечив, позовні вимоги вважає безпідставними, з підстав викладених у додаткових поясненнях на позовну заяву, поданих через канцелярію суду 06.09.2013 р., просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В судовому засіданні 17.09.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, оглянувши оригінали документів в судовому засіданні, суд встановив наступне.

31.08.2011р. між ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) та ПАТ "Кредобанк'" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (надалі -Договір). Згідно п.1.1 договору оренди орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування 13/100 частин нежилих приміщень загальною площею 86,3 квадратних метрів, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - Об'єкт оренди).

Пунктами 2.2,4.1,4.2,4.3 договору оренди від 31.08.2011 р. визначено, що строк оренди становить 1 рік, обчислення якого починається з дня передачі об'єкта оренди орендареві за актом приймання-передачі. Приймання-передача об'єкта оренди оформлюється актом приймання-передачі та проводиться сторонами (їх представниками) не пізніше 5 календарних днів з моменту підписання цього договору. Перед підписанням акту приймання-передачі сторони проводять попередній огляд об'єкту оренди. Обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає об'єкт оренди іншій стороні договору. Акт приймання-передачі, підписаний сторонами 01.09.2011 р.(їх представниками), є доказом фактичної передачі об'єкта оренди орендарю і з цього моменту починається обчислення строку оренди і нарахування орендної плати.

Згідно п.3.4 Договору оренди, розмір щомісячної орендної плати становить 34 397,02 грн., що відповідає еквіваленту 4315 доларів США за курсом НБУ. Офіційний курс НБУ на мемент укладення договору становить 7,9715 грн. дорівнює 1 долар США.

На виконання умов п. 3.6. Договору орендарем було сплачено орендну плату за перший та останній місяці оренди, а саме за вересень 2011 року в розмірі 34 397,02 грн., що підтверджується меморіальним ордером №17535 від 14.09.2011 р., за серпень 2012 року в розмірі 34 397,02 грн., що підтверджується меморіальним ордером №17536 від 14.09.2011 р. (а/с 45, 46) У випадку дострокового розірвання Договору оренди або закінчення строку оренди страхова сума зараховується за останній місяць оренди.

До матеріалів справи відповідач долучив докази внесення орендної плати за період жовтень 2011 р. - травень 2012 р., що підтверджується копіями меморіальних ордерів, на загальну суму 275 662,48 грн. (а/с 47-54)

22.03.2012 року Правлінням ПАТ "Кредобанк" прийнято рішення про передислокацію відділення №6 Центральної філії ПАТ "Кредобанк" в інше приміщення у м.Києві, що знаходиться за адресою: 04071, м.Київ, вул.Верхній Вал,18.

На підставі рішення Правління та у відповідності до п.10.7 договору оренди від 31.08.2011 р., ПАТ "Кредобанк" листом від 23.03.2012 №33-2686/12 повідомило позивача про дострокове розірвання договору з 02.07.2012 року, оскільки подальша оренда приміщення є недоцільною. В цьому ж листі запропоновано позивачу з'явитись 02.07.2012р. о 10 год. за адресою: АДРЕСА_2 для підписання акту приймання-передачі приміщень та передачі ключів. Даний лист отримано позивачем 30.03.2012р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Станом на 15.05.2012 р. відділенням №6 Центральної філії ПАТ «Кредобанк» передислоковано у м. Києві в приміщення за адресою: 04071, м. Київ, вул.Верхній Вал,18, однак відповідачем не було повернуто орендоване приміщення в порядку визначеному Договором та чинним законодавством.

Як вбачається у матеріалах справи наявні листи-претензії від 18.07.2012 р., від 14.08.2012 р. та від 31.08.2012р. (а.с.15-29), які свідчать про недосягнення сторонами згоди щодо розірвання договору та необхідність врегулювання сторонами спору в судовому порядку, як це передбачено ч.4 ст.188 ГК України.

Однак відповідачем вказані претензії проігноровано.

31.08.2012 р. позивачем було надіслано пропозицію щодо врегулювання спору мирним шляхом з проханням сплатити виключно орендну плату без пені та 3% річних. Відповідачем дану пропозицію також проігноровано.

Додатковим підтвердженням викладеного є п.10.9 договору оренди від 31.08.2011 р., в якому однією з підстав припинення дії цього договору визначено його дострокове припинення за згодою сторін або рішенням господарського суду.

Наведене не виключає наявність підстав вважати, що орендар при наявності незгоди орендодавця вправі вимагати розірвання договору в судовому порядку згідно з п.10.4 договору оренди від 31.08.2011 р. Однак, відповідачем не надано доказів вчинення зазначених дій.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на той самий строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

Відповідач не повернув орендованого майна за актом повернення та на момент звернення з позовом до суду фактично продовжував користуватися орендованим майном.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст. 11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів, тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Пунктом 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Пункт 10.7 договору оренди від 31.08.2011 не містить вказівок про надання орендарю права на одностороннє (позасудове) розірвання договору в розумінні ч.1 ст.188 ГК України, а лише передбачає право орендаря вимагати такого розірвання від орендодавця. До того ж, умови договору оренди не містять положення про те, що по спливу 90-денного строку, визначеного у п.10.7 договору, цей договір оренди автоматично вважається розірваним.

Суд бере до уваги наявні у справі листи-претензії від 18.07.2012, від 14.08.2012 та від 31.08.2012 (а.с.15-29), які свідчать про недосягнення сторонами згоди щодо розірвання договору та необхідність врегулювання сторонами спору в судовому порядку, як це передбачено ч.4 ст.188 ГК України. Додатковим підтвердженням викладеного є п.10.9 договору оренди від 31.08.2011, в якому однією з підстав припинення дії цього договору визначено його дострокове припинення за згодою сторін або рішенням господарського суду.

Наведене не виключає наявність підстав вважати, що орендар при наявності незгоди орендодавця вправі вимагати розірвання договору в судовому порядку згідно з п.10.4 договору оренди від 31.08.2011. Однак, відповідачем не надано доказів вчинення зазначених дій.

Згідно п.2.2. Договору оренди, строк оренди становить 1 рік, тобто нежитлове приміщення передано по договору оренди відповідачу в платне користування по 31.08.2012 р. Після 31.08.2012 р. відповідач продовжував фактично користуватись орендованим приміщенням.

Жодних доказів у суду, що свідчили б про повернення відповідачем орендованого майна позивачу, сторонами не надано, підписаного сторонами акту приймання передачі орендованого майна немає. А відтак суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 172 446,79 грн. за період з червня по жовтень 2012 р. включно є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно п. 7.3. Договору, у випадку прострочення терміну внесення орендної плати, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у цей період, нараховану на суму простроченого платежу за весь період прострочення. Перевіривши розрахунок проведений позивачем суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені слід задоволити до стягнення частково в сумі 2 233,28 грн. за період з червня по 31 серпня 2012 р. тобто за період оренди приміщення, визначений Договором , а в решті частині стягнення пені слід відмовити.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позовних вимог, відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 1 173,20 грн., які нараховано правомірно і підлягають стягненню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 638, 759, 762, 795 ЦК України, ст.ст. 174, 188, 283, 291 ГК України та ст.ст. 1, 43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (адреса: вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ 09807862) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 172 446,79 грн. - заборгованості по орендній платі, 2 233,28 грн. - пені, 1 173,20 грн. - 3% річних та 3 517,14 грн. - понесених витрат на сплату судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.09.2013 р.

Суддя Долінська О.З.