Рішення № 33664999, 19.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15382/13 19.09.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕФАН " ЛТД

до Приватного підприємства "Київшляхбуд"

про стягнення 41 932,43 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Пілягін О.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕФАН " ЛТД (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Київшляхбуд" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості на суму 41 932,43 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору субпідряду №12-01 від 01.10.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.08.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.08.2013 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 136, оф. 3.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2013 р. та від 29.08.2013 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, проте конверт з ухвалою суду від 12.08.2013 р. до суду повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання». При цьому, повідомлення про вручення поштового відправлення або конверти до суду з відправленою ухвалою від 29.08.2013 р. до суду не повернулись.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 19.09.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТЕФАН" ЛТД та Приватним підприємством "Київшляхбуд" був укладений договір субпідряду №12-01, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується на свій ризик, власними і притягненими силами і засобами, зі своїх та/або залучених матеріалів виконати послуги з асфальтування прибудинкових територій, міжквартальних проїздів та благоустрій в м. Києві, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а відповідач зобов'язується прийняти і сплатити виконані роботи відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору загальна вартість послуг, виконання яких покладається на позивача, визначається договірною ціною, яка є невід'ємною частиною даного договору в сумі 241 932,43 грн.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що позивач повертає підрядний відсоток відповідачеві у розмірі 2% від суми виконаних послуг.

Згідно п. 4.3.3. договору відповідач зобов'язався сплатити вартість виконаних послуг в порядку, передбаченому даним договором.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що виконання послуг оформлюється актами №КБ-2в та №Кб-3 та підписуються представниками обох сторін.

Відповідно до п. 5.2. договору приймання-передача виконаних послуг оформлюється актом, та підписуються представниками обох сторін.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на суму 241 932,43 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2012 р., а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2012 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за виконані роботи розрахувався лише частково в сумі 200 000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, в результаті чого заборгував позивачеві 41 932,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору субпідряду №12-01 від 01.10.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договорами належним чином, виконав всі передбачені підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по актам виконаних робіт.

Відповідач за виконані роботи в повному обсязі не розрахувався, доказів зворотного суду не надав.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 838 ЦК України, генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду.

Також судом встановлено, умовами п. 3.3. договору сторони погодили, що позивач повертає підрядний відсоток відповідачеві у розмірі 2% від суми виконаних послуг, розмір якого, виходячи з вартості виконаних позивачем робіт становить 4 838,65 грн., а тому вказана сума повинна відраховуватись від вартості виконаних робіт, що позивачем не було зроблено.

Як встановлено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 08.07.2013 р. позивачем було надіслано відповідачеві претензію №1 від 04.07.2013 р. з вимогою сплатити наявну заборгованість у розмірі 41 932,43 грн. Зазначене підтверджується копією опису вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку №2493 від 08.07.2013 р. (наявні в матеріалах справи).

Таким чином, враховуючи нормативні строки пересилання поштової кореспонденції по місту Києву, відповідач вважається таким, що отримав претензію №1 від 04.07.2013 р. саме 11.07.2013 р., а тому обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 37 093,78 грн. настав з моменту підписання акту приймання виконаних підрядних робіт та повинен бути виконаний до 19.07.2013 р.

Проте, станом на день прийняття рішення по справі, відповідач за виконані позивачем роботи на суму 37 093,78 грн. (за вирахування підрядного відсотку) не розрахувався, доказів зворотного суду не надав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору субпідряду №12-01 від 01.10.2012 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення 37 093,78 грн. заборгованості.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕФАН " ЛТД задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Київшляхбуд" (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 136, оф. 3, ідентифікаційний код - 36156238), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕФАН" ЛТД (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Грушевського, буд. 6, ідентифікаційний код - 19419664) 37 093 (тридцять сім тисяч дев'яносто три) грн. 78 коп. - заборгованості та 1 521 (одну тисячу п'ятсот двадцять одна) грн. 97 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 24.09.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.