Рішення № 33664592, 19.09.2013, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 0431/1688/12

2/0187/21/13

РІШЕННЯ

іменем України

"19" вересня 2013 р. смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Говорухи В.О.,

при секретарі Горбулі М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, третя особа: Петриківська державна нотаріальна контора та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання факту укладення заповіту особою яка не мала на це право та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, треті особи приватний нотаріус ДНО ОСОБА_3 та Петриківська державна нотаріальна контора,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2012 року до Петриківського районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, третя особа: Петриківська державна нотаріальна контора.

ОСОБА_1 просить визнати недійсним заповіт подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_2, посвідчений 20 травня 2005 року державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 та стягнути з відповідача на його користь судові витрати посилаючись на наступне:

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 після чого в серпні 2012 року він звернувся до державного нотаріуса Петриківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Нотаріус повідомив його, що існує заповіт подружжя укладений його батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_2 посвідчений 20.05.2005 року державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори.

Даний заповіт він вважає недійсним, оскільки він вчинений на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_2, відносно земельної ділянки, яка належала його батькові ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності, згідно договору дарування між ОСОБА_8 та ОСОБА_4, посвідчений 01 вересня 2003 року державним нотаріусом Петриківської державної нотаріальної контори.

Крім того, цей заповіт ОСОБА_4, через юридичну необізнаність, вважав звичайним заповітом, помиляючись щодо обставин, які мають істотне значення.

З тексту зазначеного заповіту подружжя неясно, чи були надані заповідачам детальні консультації щодо посвідчення заповіту подружжя, чи акцентували їх увагу на відмінностях між особистим заповітом та заповітом подружжя, наслідках, які можуть бути в разі смерті одного з подружжя, та які труднощі можуть виникнути при реалізації такого заповіту.

Після смерті ОСОБА_5 його батько ОСОБА_4 виявляв бажання скасувати заповіт через негідну поведінку ОСОБА_2, яка виражалась у перешкоджанні батькові в проведенні операції по видаленню катаракти, але реалізувати своє волевиявлення та скасувати заповіт, він не міг, оскільки громадянки ОСОБА_2 та ОСОБА_9 вилучили в нього особисті документи (паспорт, ідентифікаційний код та інші), правовстановлюючі документи на майно і незаконно утримували їх у себе перешкоджаючи батькові скасувати заповіт та повернули паспорт тільки 8 серпня 2011 року.

Після проведення операції ОСОБА_4 склав заповіт щодо належного йому житлового будинку та земельної ділянки на його користь.

В листопаді 2012 року до Петриківського районного суду звернулася ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про визнання факту укладення заповіту особою яка не мала на це право та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, треті особи приватний нотаріус ДНО ОСОБА_3 та Петриківська державна нотаріальна контора.

Уточнивши свої позовні вимоги ОСОБА_2 просить суд визнати факт укладання ОСОБА_4 заповіту 17 серпня 2011 року (зареєстрований в реєстрі за №3578) як особа, яка не мала на це право та визнати за нею право власності у порядку спадкування за заповітом подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 20 травня 2005 року (зареєстровано в реєстрі за № 1029) на земельну ділянку загальною площею 0,1496 га, житловий будинок та господарчими будівлями, які складаються з: житлового будинку А-1, літньої кухні Б-1, сараю В-1, вбиральні Г-1, колодязю № 1, огорожі №2, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 посилається на те, що 20.05.2005 року її мати ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_4 склали заповіт подружжя (зареєстровано в реєстрі за №1029), згідно з яким належний їм на праві спільної сумісної власності житловий будинок з господарчими будівлями та земельну ділянкою розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та все майно в будинку, заповіли в рівних долях їй та ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_4.

21.06.2012 року вона звернулася до нотаріуса Петриківської державне нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії тому, що з такою ж заявою звернувся відповідач ОСОБА_1 на користь якого, після смерті її матері ОСОБА_5, її чоловік ОСОБА_4, 17 серпня 2011 року склав заповіт.

За життя її матері ОСОБА_5 жодний з подружжя від заповіту подружжя не відмовився, тому заповіт скасований не був.

Враховуючи те, що на момент відкриття спадщини її чоловік ОСОБА_6 помер (ІНФОРМАЦІЯ_4) та інших спадкоємців за заповітом подружжя крім неї не існує, то частка у спадщині, яка належала її чоловіку ОСОБА_6 переходить до неї.

ОСОБА_1 в судовому засіданні, обґрунтовуючи свої позовні вимоги пояснив, що до травня 2005 року він з батьком мав погані стосунки, але після 9 травня почав з батьком спілкуватися більше. З липня 2011 року стосунки його батька з родиною його померлої дружини ОСОБА_2 погіршилися через те, що вони самоусунулися від його утримання та він склав заповіт, яким земельну ділянку та житловий будинок заповів сину ОСОБА_1

Його батько за життя бажав скасувати заповіт подружжя, але не мав можливості реалізувати своє право, оскільки його документи, що посвідчують особу та правовстановлюючі документи на земельну ділянку та житловий будинок перебували у ОСОБА_2

Заповіт подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вважає недійсним, оскільки, крім того, що він має розпорядження щодо особистого майна його батька, він не відповідає встановленій формі, а саме: в заповіті не зазначено, що подружжя робить розпорядження саме спільним майном; в заповіті не міститься запис, що він прочитаний а потім підписаний спадкодавцями; не зазначено, що вразі смерті одного з подружжя його часта переходить до того з подружжя, хто його пережив та спадкоємцем за заповітом зазначена «Наталці», отже ім'я спадкоємця не відповідає імені ОСОБА_2 - «Наталія».

Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_1 вважає необґрунтованими та надав до суду заперечення на позов де зазначив, що ОСОБА_4 вважав заповіт подружжя особистим заповітом (т. 2 а.с. 33-34).

ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася та надала до суду заперечення на позов ОСОБА_1 де зазначила, що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню тому, що 01 вересня 2003 року її мати - ОСОБА_5 та вітчим - ОСОБА_4 за спільні кошти придбали у ОСОБА_10 житловий будинок та земельну ділянку, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Однак земельну ділянку, яку подружжя ОСОБА_11 та ОСОБА_4 придбали у ОСОБА_10, вирішили оформити за договором дарування на ім'я ОСОБА_4, з метою економії коштів при сплаті державного мита.

20 травня 2005 року її мати ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_4 склали заповіт подружжя, відповідно до якого вони бажали заповісти своє майно, яке вони мали та вважали спільною сумісною власністю, а саме житловий будинок та земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в рівних долях ОСОБА_2 та ОСОБА_6.

Перед підписанням заповіту подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_4 державним нотаріусом були роз'яснені їх права та обов'язки, а також наслідки укладання заповіту подружжя, про що свідчить підписи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в заповіті подружжя.

Також, якщо суд скасує заповіт подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4, то буде порушуватися волю заповідачів стосовно того, що вони склавши заповіт подружжя, визначили коло осіб, яким вони бажали заповісти своє майно після своєї смерті.

В задоволенні позову ОСОБА_1 просить відмовити (т. 1 а.с. 131).

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_12 в судовому засіданні проти позову ОСОБА_1 заперечив та зазначив, що при складанні заповіту подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вважали як житловий будинок так і земельну ділянку спільною сумісною власністю.

В той час, після смерті дружини, ОСОБА_4 не мав права складати заповіт щодо майна, відносно якого є розпорядження в заповіті подружжя.

Третя особа: державний нотаріус Петриківської державної нотаріальної контори Могильна Л.Г. в судовому засіданні проти позовних вимог ОСОБА_1 заперечує, оскільки вважає їх безпідставними тому, що чітко визначеної форми заповіту подружжя не існує, а заповіт складений та підписаний ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відповідає вимогам Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що діяла на час його складання. Зміст розпорядження заповідачів відповідає їх волі, оскільки викладений в заповіті за їх бажанням. При підписанні заповіту подружжю ОСОБА_4 були роз'яснені всі особливості та наслідки такого заповіту, що їм були зрозумілі.

Державний нотаріус позовні вимоги ОСОБА_2 підтримує оскільки ОСОБА_4 дійсно не мав права складати заповіт на спільне майно, щодо якого є розпорядження в заповіті подружжя.

Третя особа приватний нотаріус ДНО ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася та надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі (т. 2 а.с. 123).

Судом встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини:

1 вересня 2003 року ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_8 житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу житлового будинку ( т. 1 а.с. 98).

Крім того, 1 вересня 2003 року ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв у дар земельну ділянку площею 0,1496 га розташовану за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить договір дарування земельної ділянки (т. 1 а.с. 74 ).

На зазначені об'єкти нерухомості ОСОБА_4 належним чином набув право власності про що свідчіть, крім договорів купівлі-продажу та дарування, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на житловий будинок та державний акт на право власності на земельну ділянку (т. 1 а.с. 97, 99).

20 травня 2005 року подружжя: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 склали заповіт подружжя, згідно з яким належний їм житловий будинок з господарчими будівлями та земельну ділянкою в АДРЕСА_1 та все майно в будинку, заповіли в рівних долях ОСОБА_6 та ОСОБА_2. Даний заповіт посвідчено державним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за №1029 ( т. 1 а.с. 73).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, про що свідчить свідоцтво про смерть (т. 1 а.с. 84).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_6 - спадкоємець за заповітом подружжя, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т. 1 а.с. 83).

За життя, 17 серпня 2011 року, ОСОБА_4 склав заповіт, яким належні йому житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_1, а якщо він помре до відкриття спадщини, не прийме її, або відмовиться від її прийняття, чи буде усунений від права на спадщину, то зазначене у цьому заповіті майно заповів ОСОБА_14. Даний заповіт посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_3 та зареєстровано в реєстрі за № 3578 (т. 1 а.с. 89).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т. 1 а.с. 78).

21 червня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 77), але у видачі свідоцтва про прийняття спадщини їй було відмовлено постановою нотаріуса від 03.10.2013 року в зв'язку із існуванням спору між спадкоємцями (т. 1 а.с. 107).

31 липня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 86).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Статтями 60 та 61 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 1243 ЦК України визначено, що подружжя має право скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. У разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

Керуючись правилами розпорядження спільним сумісним майном подружжя визначеними ст. 63 СК України і ст. 369 ЦК України та враховуючи положення спеціальної норми, що встановлює правила розпорядження подружжям своїм спільним майном на випадок своєї смерті, що спрямовані на забезпечення виконання волі померлого щодо розпорядження його часткою у спільному майні, закріплені в вищезазначеній ст. 1243 ЦК України, суд вважає посилання ОСОБА_1 на недійсність заповіту подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині заповідального розпорядження щодо земельної ділянки, що належало ОСОБА_4 на праві особистої власності обґрунтованими, оскільки заповіт подружжя не може містити розпорядження щодо майна, яке належить одному із подружжя на праві особистої власності.

В той час, посилання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_12 на те, що подружжя, під час складання заповіту, вважало вказану земельну ділянку спільним сумісним майном безпідставні, оскільки за життя подружжя, в установленому законом порядку, таке майно спільним сумісним не визнало.

Вважати частину розпорядження щодо земельної ділянки в заповіті подружжя, як особистий заповіт ОСОБА_15 відсутні підстави, оскільки даний заповіт не містить жодних посилань на таке розпорядження заповідача.

Посилання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_12 на те, що при укладенні договору дарування земельної ділянки, фактично мала місце угода купівлі-продажу були предметом судового розгляду в іншій цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_10, третя особа: Петриківська державна нотаріальна контора та ОСОБА_1 про визнання договору дарування удаваним правочином, та не підлягають доказуванню в даному судовому засіданні згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України. Так рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.06.2013 року, що набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено (т. 1 а.с. 128-129).

Обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 щодо недійсності всього заповіту подружжя, тим що в ньому не зазначено, що заповідальне розпорядження здійснено, щодо спільного сумісного майна подружжя, що порушено порядок прочитання та підписання заповіту заповідачами, текст заповіту не містить наслідків складання заповіту подружжя, визначених ч. 2 ст. 1243 ЦК України та неправильність написання ім'я спадкоємця - «Наталці», суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі та не відповідають дійсному змісту заповіту.

Так, чітко визначеної форми заповіту подружжя нормативно-правовими актами не встановлено, загальна його форма та зміст відповідають положенням статей 1247 та 1248 ЦК України і розділу 17 Інструкціїї про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженою Наказ Міністерства юстиції України 03.03.2004 N 20/5, що діяла на час його складання.

Сам текст заповіту містить запис, що він прочитаний та підписаний заповідачами та містить запис, що зміст ст. 1241, 1233, 1234, 1241, 1243, 1254, 1307 ЦК України заповідачам роз'яснено, про що стоять підписи заповідачів.

Частиною 3 ст. 1243 ЦК України передбачено, що за життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.

Посилання ОСОБА_1 на те, що його батько ОСОБА_4 в 2011 році намагався відмовитися від заповіту подружжя, після смерті ОСОБА_5, але був позбавлений такої можливості, оскільки посвідчуючі його особу документи примусово тримала в себе ОСОБА_2, відповідно до принципу змагальності та обов'язку доказування, передбачених ст. 10 та 60 ЦПК України, не доведені в судовому засіданні, та не мають правового значення, оскільки відмовитися від заповіту подружжя заповідачі можуть лише за життя дружини та чоловіка. При цьому, вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування, не є предметом даного позову.

Враховуючи, що ОСОБА_1 в судове засідання не надав доказів та, відповідно, не довів існування в житловому будинку та господарських споруда майна, щодо якого не можна було складати заповіт подружжя, тому, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання заповіту подружжя, в частині заповідального розпорядження всім майном в будинку, не доведені та задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 4 ст. 1257 недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

Враховуючи, що заповіт подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині заповідального розпорядження особистою власністю одного із подружжя, суперечить правилам ч. 1 ст. 1243 ЦК України, підстави для визнання недійсним всього заповіту подружжя відсутні та керуючись правилами ч. 4 ст. 1257 ЦК України, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання заповіту подружжя недійсним частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, отже, необхідно визнати недійсним заповіт подружжя в частині розпорядження земельною ділянкою розташованою в АДРЕСА_1.

Згідно ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Статтею 1233 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

ОСОБА_4 за життя не дієздатним визнаний не був, заповідальне розпорядження здійснив особисто, а тому, підстав для визнання заповіту недійсним в зв'язку з тим, що він складений особою, яка не мала на це права, відсутні.

Однак, враховуючи обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання за нею права власноті на спадкове майно, які направлені на визнання заповіту ОСОБА_4 складеного 17.08.2011 року нікчемним, а відповідно - недійсним, та враховуючи пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_12, що вони просять визнати факт, укладення ОСОБА_4 заповіту, як особою, яка не мала на це права в розумінні того, що ОСОБА_4 складено заповідальне розпорядження на майно, щодо якого є не скасований заповіт подружжя, тому він не мав права складати на дане майно новий заповіт. За таких обставин, суд вважає, що не є порушення принципу диспозитивності та виходом за межі позовних вимоги вирішення питання про часткову недійсність заповіту ОСОБА_4 посвідченого 17.08.2011 року.

Згідно положень ст. 1243 ЦК України у разі складення спільного заповіту частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. У разі смерті останнього право на спадкування мають особи, визначені подружжям у заповіті.

За життя дружини та чоловіка кожен з них має право відмовитися від спільного заповіту. Така відмова підлягає нотаріальному посвідченню.

У разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.

Не накладення нотаріусом заборони відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5, після смерті останньої, не дає право ОСОБА_4 укласти новий заповіт щодо даного майна, оскільки дана дія пов'язана із необхідністю повідомлення нотаріуса про смерть одного із подружжя, що ніким здійснено не було. Тому посилання ОСОБА_1, що його батько мав право укласти заповіт на житловий будинок з господарськими будівлями, щодо яких міститься заповідальне розпорядження в заповіті подружжя, після смерті ОСОБА_5, якщо на нього не накладено нотаріусом заборону відчуження, не відповідають вимогам закону.

Враховуючи, що за життя ні ОСОБА_4 ні ОСОБА_5 не відмовилися від спільного заповіту подружжя, щодо спільного сумісного житлового будинку, тому заповіт ОСОБА_4 складений 17.08.2011 року, після смерті дружини ОСОБА_5, в частині заповідального розпорядження щодо житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, суперечить правилам розпорядження спільним сумісним майном, на випадок смерті одного із подружжя, закріпленим статтею 1243 ЦК України та його слід визнати недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 1275 ЦК України якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Відповідно до роз'яснень п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, у разі неприйняття спадщини чи відмови від неї одним із спадкоємців за заповітом застосовується норма частини першої статті 1275 ЦК України, відповідно до якої частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Враховуючи те, що на момент відкриття спадщини ОСОБА_6 помер, інших спадкоємців за заповітом подружжя, крім ОСОБА_2, не існує, в тому числі, підпризначених відповідно до ст. 1244 ЦК України, то частка у спадщині, яка належала ОСОБА_6 переходить до ОСОБА_2

Оскільки, ОСОБА_2 було відмовлено в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом подружжя після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5, беручи до уваги, що даний заповіт в частині заповідального розпорядження щодо житлового будинку та господарських будівель і споруд дійсний, тому позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на зазначений житловий будинок обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України передбачено, що якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на зазначене, керуючись правилами розподілу судових витрат та враховуючи, що ОСОБА_2 не сплачено в повному розмірі судовий збір, щодо позовних вимог майнового та немайнового характеру при подачі уточненої позовної заяви, оскільки позовні вимоги задоволено частково, несплачена частина судового збору підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави. При цьому понесені сторонами та підтверджені судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 215, 229, 368, 369, 1217, 1218, 1224,1233, 1234, 1236, 1243, 1244, 1247, 1257, 1275 ЦК України, статтями 57, 60, 61, 62, 63 СК України, Інструкціює про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженою Наказ Міністерства юстиції України 03.03.2004 N 20/5 та статтями 10, 11, 60, 212 та 214 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, третя особа: Петриківська державна нотаріальна контора, задовольнити частково.

Визнати недійсним заповіт подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 складений та посвідчений 20 травня 2005 року (зареєстрований в реєстрі за № 1029) в частині розпорядження земельною ділянкою розташованою в АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, третя особа: Петриківська державна нотаріальна контора, відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання факту укладення заповіту особою яка не мала на це право та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, треті особи приватний нотаріус ДНО ОСОБА_3 та Петриківська державна нотаріальна контора, задовольнити частково.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 складений та посвідчений 17 серпня 2011 року (зареєстрований в реєстрі за № 3578) в частині розпорядження житловим будинком із господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (шість).

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок та господарчі будівлі, що складається з житлового будинку А-1, загальною площею 42,8 кв.м. із них житлової - 18,7 кв.м., літньої кухні Б-1, сараю В-1, вбиральні Г-1 та колодязю і огорожі, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за заповітом подружжя ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, складений та посвідчений 20 травня 2005 року (зареєстрований в реєстрі за № 1029).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання факту укладення заповіту особою яка не мала на це право та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, треті особи приватний нотаріус ДНО ОСОБА_3 та Петриківська державна нотаріальна контора, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 53,65 грн. (п'ятдесят три грн. 65 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 172,09 грн. (сто сімдесят дві грн. 09 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 129,58 грн. (сто двадцять дев'ять грн. 58 коп.) на користь держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В. О. Говоруха