Ухвала суду № 33663807, 09.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р.справа № 2а/0470/2007/12

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Поплавського В.Ю. Божко Л.А.

при секретарі : Соломка М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року у справі №2а-2007/12/0470 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 року ФОП ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.06.2011 року №0000721720 та №0000741720.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року позовні вимоги залишено без задоволення.

З постановою суду першої інстанції не погодився ФОП ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтував тим, що судом невірно застосовано норми матеріального права, постанова винесена по неповно з'ясованим обставинам справи, вважав, що судом не досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, не перевірено доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, оцінка руху активів у процесі здійснення господарської операції судом була здійснена без урахування доказів у справі у їх сукупності.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що необхідною умовою для формування приватним підприємцем витрат та податкового кредиту з ПДВ є здійснення господарських операцій за відповідними укладеними договорами та наявність належним чином оформлених документів, що підтверджують здійснення господарських операцій, однак, наявні у матеріалах справи документи (рахунки, акти приймання-передачі наданих послуг) не містять істотних умов договору оренди транспортних засобів, зокрема, складу і вартості транспортних засобів, строку договору оренди тощо, первинні документи, що стосуються операцій з придбання товару не містять усіх обов'язкових реквізитів, передбачених законодавством, зокрема, у них відсутні місце їх складання, не зазначено зміст господарських операцій, не вказано вид договору, не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами Нікопольської ОДПІ з 20.05.2011 року по 26.05.2011 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині

повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Колідо» за період з 01.09.2010 року по 30.01.2011 року та подальшої реалізації отриманої продукції, за результатами якої 02.06.2011 року було складено акт №492/172.НОМЕР_1. Перевіркою було встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.185,188,198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 11464,91 грн., у тому числі за оренду транспортних послуг у сумі 3330 грн.: вересень 2010 року - 1408,33 грн.; жовтень 2010 року - 3471,67 грн.; листопад 2010 року - 3315,75 грн.; грудень 2010 року - 2735,83 грн., січень 2011 року - 533,33 грн.; порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону Про податок на додану вартість», в результаті чого ФОП ОСОБА_1 завищено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 8500,01 грн., а саме: вересень 2010 року - 666,67 грн., жовтень 2010 року - 1666,67 грн., листопад 2010 року - 3375 грн., грудень 2010 року -2791,67 грн.; в результаті чого підлягає донарахуванню ПДВ на загальну суму 2796,67 грн., у тому числі за вересень 2010 року - 791,67 грн., жовтень 2010 року - 2005 грн. (оренда автотранспортних послуг) за січень 2011 року - 533,33 грн. (оренда автотранспортних послуг); в порушення ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» підлягає донарахуванню податок з доходу фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 1823,69 грн. На підставі акту перевірки Нікопольською ОДПІ 20.06.2011 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0000721720, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 4162,50 грн., у тому числі за основним платежем 3330 грн., штрафні (фінансові) санкції - 832,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000741720, згідно з яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності на загальну суму 1823,69 грн., у тому числі за основним платежем 1823,69 грн. За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 22.09. 2011 року №28017/10/25-008 скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.06.2011 року №0000721720 у частині застосування штрафної санкції у сумі 132,33 грн., в іншій частині залишено без змін. 05.10.2011 року Нікопольською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001111720, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем: ПДВ у розмірі 4030,17 грн., яке позивачем не оскаржується. За результатами адміністративного оскарження ДПС України своїм рішенням від 22.11.2011 року №6833/10/2315 залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 20.06.2011 року №0000741720 та №0000721720 з урахуванням рішення ДПА у Дніпропетровській області від 22.09.2011 року №28017/10/25-008. (а.с.17,18,20-31).

Перевіркою, яка була підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, встановлено, що у періоді вересень - грудень 2010 року, січень 2011 року ФОП ОСОБА_1 придбав у ТОВ «Колідо» наступні товари: віники, шлак гранульований та послуги з оренди автотранспорту всього на загальну суму ТМЦ 40674,58 грн. без ПДВ та оренда автотранспортних послуг на загальну суму 13983,33 грн. Зазначені ТМЦ ФОП ОСОБА_1 реалізував ТОВ «Птахокомплекс «Дніпровський» (віники, шлак гранульований); ТОВ «Нівіль-Трейд» (віники); ТОВ «Дніпропетровська транспортна компанія» (віники, шлак гранульований); ТОВ «МПК «ЛТД» (віники).

На підтвердження своїх господарських взаємовідносин з ТОВ «Колідо» у вересні-грудні 2010 року та січні 2011 року позивачем надано розрахункові документи (квитанції про сплату, рахунки на сплату, акти приймання-передачі та надання послуг, розрахункові накладні, податкові накладні (а.с.35-63).

Згідно пп.7.4.4,7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Згідно ст.13 Декрету Кабінету міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. З урахуванням цього, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Під час перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідачем було використано акт документальної невиїзної перевірки ТОВ «Колідо» від 05.04.2011 року №272/233/37196376, згідно з яким у ТОВ «Колідо» відсутні необхідні умови для здійснення фінансово-господарської діяльності, фактичне місцезнаходження ТОВ «Колідо» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Щорса,4/409 не встановлено, за вказаною адресою за результатами виходу на місце було встановлено, що товариство господарську діяльність не здійснює, трудові ресурси згідно податкової звітності у ТОВ «Колідо» відсутні. У суді позивач не надав доказів. які б спростували доводи податкового органу.

Оцінюючи надані первинні документи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, вони не відображають фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Колідо» та не підтверджують реальність товарність господарських операцій.

Так, нараду з наявністю первинних документів, позивачем не надано підтвердження реальності придбання товарно-матеріальних цінностей: віників та шлаку гранульованого, а також, автотранспортних послуг. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявні у матеріалах справи документи (рахунки, акти приймання-передачі наданих послуг) не містять істотних умов договору оренди транспортних засобів, зокрема, складу і вартості транспортних засобів, строку договору оренди тощо, первинні документи, що стосуються операцій з придбання товару не містять усіх обов'язкових реквізитів, передбачених законодавством, зокрема, у них відсутні місце їх складання, не зазначено зміст господарських операцій, не вказано вид договору, не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач не надав доказів використання у своїй господарській діяльності послуг оренди автотранспорту, доказів оприбуткування придбаного у ТОВ «Колідо» товару та реалізації його іншим суб'єктам господарювання. Із квитанцій до прибуткових касових ордерів, згідно яких позивач оплачував певні суми за ТОВ «Колідо» іншим суб'єктам господарювання неможливо визначити саме за який товар чи послуги здійснювалась оплата, у деяких квитанціях є посилання на договір, хоча між позивачем та ТОВ «Колідо» не укладався договір у письмовій формі. Не надав позивач доказів наявності господарських взаємовідносин з ТОВ «Птахокомплек, ТОВ «Нівіль-Трейд», ТОВ «Дніпропетровська транспортна компанія», ТОВ «МПК «ЛТД».

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що надані документи не можуть слугувати у якості первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Колідо» у період з вересня-грудня 2010 року та січня 2011 року з придбання віників та шлаку гранульованого, а, також. придбання послуг оренди автотранспорту.

Колегія суддів приймаючи рішення по суті виходить з положення ч.1 ст.71 КАС України про обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та вважає, що позивач свої позовні вимоги не обґрунтував та не надав належних доказів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст., ст.200,205,206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.03.2012 року у справі №2а-2007/12/0470 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлений 15.04.2013 року.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Л.А. Божко