Ухвала суду № 33663016, 11.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 р.Справа № 815/1680/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Зуєвої Л.Є.,

- Шевчук О.А.

при секретарі - Троян І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Ойл Трейд" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ "Вектор Ойл Трейд" звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення:

- №0002002240 від 18 грудня 2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 13 138 360 грн. за порушення п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.150.1 ст. 150 з урахуванням п.3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення", п.138.4 ст. 138 ПК України;

- №0001992240 від 18 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 452 882 грн. за порушення п.п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.1 п.139.1 ст. 139 ПК України;

- №0001982240 від 18 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 61 201 грн. за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що висновки відповідача не ґрунтуються на нормах законодавства, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року адміністративний позов ТОВ "Вектор Ойл Трейд" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень задоволений.

Скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №0002002240 від 18 грудня 2012 року.

Скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №0001992240 від 18 грудня 2012 року.

Скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №0001982240 від 18 грудня 2012 року.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Вектор Ойл Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки 05 грудня 2012 року складено акт № 7457/22-4/30542756, яким зафіксовано виявлені порушення, а саме:

1) п.1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.150.1 ст. 150 з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" та п.138.4 ст. 138 ПК України, а саме встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на 13 138 360 грн.

2) п.п.138.2 ст. 138, пп.139.1.1 п.139.1 ст. 139 ПК України, а саме встановлено заниження податку на прибуток на суму 452 882 грн.

3) п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України, а саме встановлено заниження податку на додану вартість на суму 48 961 грн.

4) пп.162.1.3 п.162.1 ст. 162, п.163.1 ст. 163, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст. 168, п.171.2 ст. 171, п.178.5 ст. 178 ПК України, в результаті чого встановлено порушення вимог податного законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету у травні 2012 року у сумі 2 259, 75 грн.

Позивач з висновками акта не погодився та, скориставшись своїм правом, відповідно до п.86.7 ст. 87 ПК України надав заперечення на акт вих. №10-02 від 11 грудня 2012 року.

Листом ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС №53726/10/22-402/68 від 18 грудня 2012 року висновок акта перевірки залишено без змін.

На підставі зазначеного акта перевірки, а також згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 ПК України, відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення №0001982240 від 18 грудня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 61 201 грн., податкове повідомлення-рішення №0001992240 від 18 грудня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 452 882 грн., податкове повідомлення-рішення №0002002240 від 18 грудня 2012 року про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 13 138 360 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача знайшли своє підтвердження з наданих до суду доказів, і тому заявлені вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.71 п.14.1 ст. 14 ПК України - звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

На час виникнення спірних правовідносин застосовувалися правила визначення звичайної ціни, наведені у п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Так, п.п.1.20.1 п.1.20 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Цією ж нормою Закону визначено, що справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого п.п.1.20.1 цього пункту (п.п.1.20.8 п.1.20 ст. 1 Закону).

З наведених норм слідує, що у податкових правовідносинах діє принцип презумпції платника, виходячи з якого встановлено загальне правило про те, що для цілей оподаткування використовується ціна товарів, робіт та послуг, встановлена учасниками господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Вектор Ойл Трейд" та ТОВ "Сервіс-К.М.Б." був укладений договір №74/ТР від 05 жовтня 2011 року про купівлю-продаж кукурудзи українського походження, 3 класу, урожаю 2011 року, згідно якого ціна товару складає 1 250 грн. за одну тону.

При цьому, ТОВ "Вектор Ойл Трейд" підписано меморандум про співпрацю між Аграрною біржею та учасниками ринку біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією (товарами) в Україні та договір-доручення №181/009 від 26 грудня 2011 року з Брокерською конторою "Вега-Брок", відповідно до якого Довіритель (ТОВ "Вектор Ойл Трейд") доручає, а Брокер (Брокерська контора №170 "Вега-Брок") зобов'язується від імені за винагороду і за рахунок Довірителя здійснити маркетинговий пошук та оформлення необхідної документації з метою укладення біржових контрактів на Аграрній біржі продажу такого товару: кукурудза 3 класу для кормових потреб, українського походження, урожай 2011 року.

Тобто, при визначенні ціни товару, позивачем використовувались дані Аграрної біржи за допомогою Брокерської компанії, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відсутні підстави для висновку про продаж товару пов'язаним особам за заниженою ринковою ціною.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №№0002002240 від 18 грудня 2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 13 138 360 грн. підлягає скасуванню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта стосовно правомірності винесення податкових повідомлень-рішень №0001992240 та №0001982240, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.1 ст. 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України).

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Основною господарською діяльністю підприємства, зокрема, є оптова торгівля зерном та кормами для тварин, що підтверджується статутом підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Вектор Ойл Трейд" та ТОВ "Сервіс-К.М.Б." були укладені договори про купівлю ріпаку, ячменю, сої, кукурудзи та пшениці (№26/ТР від 08 серпня 2011 року, №38/ТР від 19 серпня 2011 року, №63/ТР від 03 жовтня 2011 року, №74/ТР від 05 жовтня 2011 року, №47/ТР від 12 вересня 2011 року, №93/ТР від 17 жовтня 2011 року).

Фактичне виконання сторонами умов вказаних договорів підтверджується матеріалами справи, зокрема податковими та видатковими накладними, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Таким чином висновки суду першої інстанції про те, що позивачем підтверджено факт реальності господарських операцій з його контрагентом та правомірність формування позивачем валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту є правильними.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта стосовно того, що позивачем завищено витрати по податку на прибуток, так як згідно уточнюючого розрахунку з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року в рядку 06.5 зазначено 100% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року, замість 25% цієї суми, виходячи з наступного.

Відповідно до п.150.1. ст. 150 ПК України - якщо за результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому відповідно до п.3 пп.4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України п.150.1 ст. 150 Кодексу застосовується у 2012-2015 роках таким чином: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат звітних (податкових) періодів починаючи з I півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах.

У відповідності до вищенаведених норм, 31 серпня 2012 року позивачем було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2012 року, в рядку 06.5 якої зазначена сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року у розмірі 3 345 492 грн., що дорівнює 25% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього (податкового) року, яка була отримана без зауважень податковою, що підтверджується квитанцією №2.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку щодо правомірності дій позивача та належного виконання ним своїх обов'язків як платника податків.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення №0001992240 від 18 грудня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 452 882 грн. та №0001982240, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 61 201 грн. теж підлягають скасуванню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: