Ухвала суду № 33662873, 18.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/5661/13-а

18.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Яковенко С.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 10.06.2013 у справі № 801/5661/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 87547)

до Відділу державної виконавчої служби Чорноморського районного управління юстиції АР Крим (вул. Щорса, 4, смт.Чорноморське, Чорноморський район, Автономна Республіка Крим, 96400) (вул.Паркова, 5, смт.Чорноморське, Чорноморський район, Автономна Республіка Крим, 96400)

про визнання протиправною бездіяльності, стягнення шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.13 у справі № 801/5661/13-а в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю (арк.с.29-30).

Рішення суду мотивовано тим, що Відділ ДВС здійснив розгляд звернення ОСОБА_2 отриманого 14.01.2013 у строки, спосіб та у межах повноважень передбачених Законами України "Про звернення громадян" та "Про виконавче провадження", а тому суд дійшов висновку про правомірність поведінки відповідача та відсутності ознак його бездіяльності у правовідносинах з позивачем; протиправної поведінки з боку відповідача відносно позивача під час розгляду справи не встановлено; жодних доказів на підтвердження вимог про стягнення моральної шкоди позивач суду не надав, не обґрунтував розмір суми шкоди.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_2, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (арк.с.39-40, 41).

Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки журнал вихідної кореспонденції не є належним доказом відправки відповіді.

В судове засідання, призначене на 18.09.2013 позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно, відповідач про причини неявки суд не повідомив, позивач в апеляційній скарзі просить розглянути справу у її відсутність.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

07.12.2012 Відділом ДВС Чорноморського району АР Крим відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1251, виданого 30.04.1999 Жовтневим райсудом м. Маріуполя, про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини на користь ОСОБА_4 (арк.с.19).

08.01.2013 позивач звернулась до відповідача з заявою про направлення подання до суду щодо розшуку боржника, вирішення питання про порушення кримінального провадження за ухилення від сплати аліментів та надання документів виконавчого провадження (арк.с.23).

14.01.2013 відповідач отримав заяву позивача про вжиття заходів щодо розшуку боржника та порушення кримінального провадження щодо нього, з наданням документів виконавчого провадження.

Листом від 29.01.2013 Відділ ДВС повідомив позивача про відкриття виконавчого провадження, встановлення фактичного місця перебування боржника у с. Міжводне, вул. Миру, 56, та підготовку необхідних матеріалів для вирішення питання про притягнення його до відповідальності, також направлені копії виконавчого провадження (арк.с.24).

З журналу вихідної кореспонденції відповідача на 2013 рік слідує, що 29.01.2013 зазначений лист (з додатками) про надання інформації та документів був направлений на адресу позивача (арк.с.26).

Позивач звернулася до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Відділу державної виконавчої служби Чорноморського РУЮ АР Крим з вимогами про визнання протиправною бездіяльності щодо не розгляду та ненадання відповіді на її звернення від 08.01.2013, стягнення моральної шкоди у сумі 20000,00грн. (арк.с.3).

Позов мотивовано недотриманням відповідачем положень Закону України "Про звернення громадян" та проявленою бездіяльністю при розгляді звернення про вжиття заходів щодо своєчасного виконання виконавчого листа №2-1251, виданого Жовтневим райсудом м. Маріуполя, про виплату аліментів ОСОБА_3; позивач не отримала відповіді на своє звернення, а тому вважає бездіяльність відповідача такою, що порушує її права на належне виконання судового рішення, що є підставою для стягнення моральної шкоди, яку оцінює у розмірі 20000,00грн.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження", Законом України "Про звернення громадян".

Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про звернення громадян", громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Стаття 15 Закону України "Про звернення громадян" передбачає, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 24 Закону України "Про звернення громадян" встановлена відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про звернення громадян, які несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до статей 56, 62 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування шкоди провадиться з державного бюджету лише у випадках, що прямо передбачені статтями 1167, 1174 ЦК України.

Згідно з пунктами 3, 4 Постанови пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідач діяв в межах повноважень і відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Порушення відповідачем вимог Закону України "Про звернення громадян" судовою колегією також не встановлено.

Суд першої інстанції вірно встановив, що відповідач здійснив розгляд звернення ОСОБА_2, отриманого 14.01.2013, у строки, спосіб та у межах повноважень передбачених Законом України "Про виконавче провадження", а тому дійшов вірного висновку про правомірність поведінки відповідача та відсутності ознак його бездіяльності у правовідносинах з позивачем, у зв'язку з чим відмовив в задоволенні позовних вимог.

Також судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди саме діями відповідача.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2013 у справі № 801/5661/13-а залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2013 у справі № 801/5661/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис Т.Р.Лядова

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна