Постанова № 33660473, 02.09.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2758/13-а

02 вересня 2013 року 15год. 25хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Корень О.М., Логощук І.А.,

відповідача: представник Шоломицький В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства-фірми "Мека" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Мека» звернулося до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень форми «Р» № 0003692342 від 25 липня 2013 року, яким донараховано податок на прибуток за основним платежем на суму 38199 грн. 00 коп. та № 0003702342 від 25 липня 2013 року, яким донараховано податок на податок на додану вартість за основним платежем на суму 33216 грн. 00 коп., та за штрафними санкціями на суму 8304 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову вказує, що на виконання договірних зобов'язань ППФ «МЕКА» було отримано від ТОВ «ІНТЕА» податкові накладні, сума податку на додану вартість за якими включена позивачем до податкового кредиту та відображена у податковій звітності. Зазначає, що згідно з даними офіційного сайту Державної податкової служби України ТОВ «ІНТЕА» на момент здійснення господарський операцій було зареєстроване в органах державної податкової служби як платник податку на додану вартість. Вказує, що позивачем для перевірки було надано повний пакет первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. Твердження відповідачем про недійсність правочинів ППФ «Мека» з контрагентами необґрунтовані, та безпідставні.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали з наведених підстав, просили задовольнити повністю.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.122-124), в якому вказав, що, в акті перевірки (аркуш 4,5) зазначено, що до ДПІ у м. Рівному надійшла постанова про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «ІНТЕА» з питань взаємовідносин по питанню взаємовідносин із ТОВ "МАТАДОР", ТОВ «ФЕРІТ Д», ПП «АТМ», ТОВ «ВК ВІКОННІ СИСТЕМИ», ТОВ «ГАЛАКТИКА М», ПП «ЕКОСКАН СЕРВІС», ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ», ТОВ «ДИДАКТИКА», ТОВ «ЛІГА», ТОВ «ЛІГРАН», ТОВ «РИВС», ТОВ «СТАРТ Д», ТОВ «СУПУТНИК», ПП «ТРАНС - АТЛАНТІКА СЕРВІС», ТОВ «ШОКОВІТА», ПП «МЕГІУР», ТОВ «ТЕХНІКА». За результатами проведеної перевірки було складено акт від 15 квітня 2013 року №266/22-200/30461138, яким встановлено порушення:

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «ІНТЕА» безпідставно сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по операціям продажу товарів (робіт, послуг) для КП «Теплотранссервіс РМР», ППФ «МЕКА», ТОВ «МІВЕКО», ПП «КАНТРІ КЛУМБ», ПАТ «РІВНЕ ТУРИСТ», ТДВ «Рівне фармація» у сумі 385794,00 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено податковий кредит по безтоварним операціям з ТОВ "МАТАДОР", ТОВ «ФЕРІТ Д», ПП «АТМ», ТОВ «ВК ВІКОННІ СИСТЕМИ», ТОВ «ГАЛАКТИКА М», ПП «ЕКОСКАН СЕРВІС», ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ», ТОВ «ДИДАКТИКА», ТОВ «ЛІГА», ТОВ «ЛІГРАН», ТОВ «РИВС», ТОВ «СТАРТ Д», ТОВ «СУПУТНИК», ПП «ТРАНС - АТЛАНТІКА СЕРВІС», ТОВ «ШОКОВІТА», ПП «МЕГІУР», ТОВ «ТЕХНІКА» на загальну суму ПДВ 476441,00 грн.

- п. 137.1, п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу ТОВ «ІНТЕА» безпідставно сформовано дохід від реалізації товарів по операціям по продажу товарів для КП «Теплотранссервіс РМР», ППФ «МЕКА», ТОВ «МІВЕКО», ПП «КАНТРІ КЛУМБ», ПАТ «РІВНЕ ТУРИСТ», ТДВ «Рівне фармація» у сумі 1928972,00 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 138.8 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок чого ТОВ «ІНТЕА» завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування по безтоварним операціям із ПП «АТМ», ТОВ «ВК ВІКОННІ СИСТЕМИ» на загальну суму 2382205,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «ІНТЕА» завищено податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 90647,00 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п. 138.8 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ «ІНТЕА» занижено податок на прибуток в сумі 101167,00 грн. Крім того, встановлено відсутність у ТОВ «ІНТЕА» необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, ТОВ «ІНТЕА» не надано (відсутні на момент проведення перевірки) документи, які підтверджують дотримання вимог податкового законодавства за період який перевіряється.

Крім того, в акті перевірки №534/22-200/32089399 від 17.07.2013 (аркуш 8) зазначено, що податковим органом встановлено відсутність поставок від ТОВ «ІНТЕА» послуг умовно придбаних у ПП «АТМ», ТОВ «ВК ВІКОННІ СИСТЕМИ» та реалізованих ППФ «Мека», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На думку податкового органу правочини укладенні між ТОВ «ІНТЕА» та ПП «АТМ», ТОВ «ВК ВІКОННІ СИСТЕМИ» не створюють юридичних наслідків.

З наведених підстав спірні рішення відповідач вважає правомірними, в задоволені позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши письмове заперечення відповідача та докази на обґрунтування заперечення, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство фірма «Мека» зареєстроване Виконавчим комітетом Рівненської міської Ради 08.08.2002 код ЄДРПОУ 32089399, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС з 14.08.2002, зареєстроване платником податку на додану вартість на додану вартість, свідоцтво № 24928156 від 19.09.2002 року; основні види діяльності за КВЕД: будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), будівництво доріг і автострад, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування, діяльність у сфері архітектури, інша професійна, наукова та технічна діяльність.

Судом встановлено, що на підставі наказу №19 від 05 липня 2013 року та згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 78.4 ст. 78, пункту 81.1 ст. 81, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА ФІРМИ «МЕКА» по питанню взаємовідносин із ТОВ "ІНТЕА". За результатами даної перевірки Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області складений акт №534/22-200/32089399 від 17.07.2013 (а.с. 12-18), за висновками якого встановлено порушення:

пункту 44.1 статті 44, пункту 138.8 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.1,198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2012 року в сумі 33216,43 грн. та заниження податку на прибуток за 2011 рік в сумі 38199,00 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки Позивачем до ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області було подано заперечення на акт перевірки (а.с. 21).

25 липня 2013 року було отримано відповідь на заперечення, в якій Відповідач повідомив, що висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін (а.с.22).

Державною податковою інспекцією в м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на підставі акта перевірки № 534/22-200/32089399 від 17.07.2013 року прийнято:

податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0003692342 від 25 липня 2013 року, яким було донараховано податок на прибуток за основним платежем на суму 38199 грн. 00 коп.; (а.с. 19).

податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0003702342 від 25 липня 2013 року, яким було донараховано податок на додану вартість за основним платежем на суму 33216 грн. 00 коп., та за штрафними санкціями на суму 8304 грн. 00 коп. (а.с. 20).

Враховуючи доводи та заперечення сторін, в ході судового розгляду справи підлягали до перевірки фактичні обставини щодо реальності господарських операцій Приватного підприємства фірми «Мека» з контрагентом ТОВ «Інтеа», правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту від таких взаємовідносин, підставності висновку податкового органу щодо допущених позивачем порушень податкового законодавства, що мали наслідком заниження податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарський кодекс України в ст. 3 визначає господарську діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З викладеного слідує, що неодмінною характерною ознакою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на одержання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, оскільки згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведеного випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності останнього відсутні підстави для врахування відповідних сум при визначенні об'єкта оподаткування.

Дослідженими судом доказами стверджується, що 14 червня 2011 року було укладено договір між ПП Фірма «Мека» та ОСББ «Промінь» № 09-06-11 на виконання капітального ремонту водопроводу холодної і гарячої води в житловому будинку по вул. Мельника, 10. Виконання даних робіт підтверджується актами приймання виконання будівельних робіт за жовтень на загальну суму 167760, 00 грн. (а.с. 88-95) також судом було досліджено та встановлено, що 15 червня 2011 року було укладено договір субпідряду № 08/06-11 між ПП Фірма «МЕКА» та ТОВ «ІНТЕА» на виконання капітального ремонту водопроводу холодної і гарячої води в житловому будинку по вул. Мельника, 10 (а.с.52). Загальна сума виконаних робіт по даному договору складає 167760,00 грн. Сума послуг генерального підряду по даному об'єкту становила 1 % від фактично виконаних робіт.

Крім того судом досліджено, що 05 грудня 2011 року було укладено договір поставки № 05/12-11 згідно даного договору ТОВ «ІНТЕА» здійснило для ПП Фірми «Мека» поставку товару на загальну суму 10888, 90 грн.

Даний товар був використаний для виконання робіт по реконструкції будинку культури с. Злазне, Костопільського району, що підтверджується актами списання (а.с. 109-110).

17 листопада 2011 року було укладено договір № 3/2 між ППФ «Мека» та ТОВ «ІНТЕА» на виконання робіт по реконструкції будинку культури с. Злазне Костопільського району. Даних робіт було виконано на суму 59104, 70 грн. Виконання робіт підтверджується первинними бухгалтерськими документами, актами, фактом здійснення оплати.

ТОВ «ІНТЕА» для ПП Фірми «Мека» було виписано податкові накладні (а.с.69).

Витрати по взаєморозрахунках з ТОВ «ІНТЕА» віднесено до ПП Фірмою «Мека» до складу валових витрат відповідного періоду, а суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені до складу податкового кредиту, а також включені до реєстру отриманих податкових накладних включені до податкового кредиту по деклараціях з ПДВ:

За жовтень 2011 р. ( № 150592 від 21.11.2012 р.) Дт - 641 «податковий кредит» Кт- 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» сума ПДВ 11714, 76 грн.)

За листопад 2011 р. (№ 153900 від 20.12.2011 р.) (Дт -641 «податковий кредит» Кт- 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» сума ПДВ 21501, 67 грн.).

Оплату наданих послуг проведено в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 154-161), в акті перевірки №534/22-200/32089399 від 17.07.2013 (аркуш 6- 7 а.с. 14 (зворотній бік) -15) детально описані бухгалтерські документи, які були надані на перевірку та які власне кажучи підтверджують реальність господарських операцій, а саме були виконанні наступні роботи:

- виконання робіт по капітальному ремонту водопроводу холодної та гарячої води в житловому будинку по вул. А. Мельника, 10 ОСББ «Промінь»;

- виконання будівельних робіт по реконструкції будинку культури с. Злазне вул. Соборна, 19;

- поставка товарів, які були використанні на об'єкт в с. Злазне.

Оцінюючи вищевказані документи, суд виходить з того, що згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.. 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз приписів Податкового кодексу України, яким врегульовані спірні правовідносини у відповідних періодах, свідчить, що для підтвердження правомірності формування платником податків витрат та податкового кредиту необхідно надати первинні, розрахункові документи та податкові накладні. Інших документів, які б підтверджували право платника податків на валові витрати та податковий кредит, закон не вимагає.

Вищеописані документи Приватне підприємство - фірма «Мека» по взаємовідносинах з ТОВ «ІНТЕА» відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача. Таким чином, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів ст.. 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до ст.. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст.. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, в силу приписів ст.ст. 44, 83 Податкового кодексу України посадові особи ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області під час проведення перевірки були зобов'язані врахувати надані ППФ «Мека» первинні документи, що підтверджують факт вчинення господарських операцій з ТОВ «Інтеа».

У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій.

В дослідженому судом акті перевірки Крім того в акті перевірки №534/22-200/32089399 від 17.07.2013 (аркуш 8) зазначено, що податковим органом встановлено відсутність поставок від ТОВ «ІНТЕА» послуг умовно придбаних у ПП «АТМ», ТОВ «ВК ВІКОННІ СИСТЕМИ» та реалізованих ППФ «Мека», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

На думку податкового органу правочини укладенні між ТОВ «ІНТЕА» та ПП «АТМ», ТОВ «ВК ВІКОННІ СИСТЕМИ» не створюють юридичних наслідків.

На підставі такого висновку податковий орган вважає, що відповідно ТОВ «ІНТЕА» не могло продати товар для ППФ «МЕКА».

В даному випадку податковим органом не враховано, що ТОВ «ІНТЕА» для ППФ «МЕКА» згідно договорів було надано послуги будівельного підряду на загальну суму 226864,79 грн. Товар було продано лише на суму 10888,90 грн.

Реальність даних господарських операцій та безпідставність висновків податкового органу підтверджується не лише первинними бухгалтерськими документами, але і виконаними роботами.

Тому висновки податкового органу відносно того, що ці операції були здійсненні лише з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту - є безпідставними та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України.

Відповідно до п.4-5 роз.1 Порядку оформлення документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

При цьому, із акта перевірки не вбачається аргументоване викладення інкримінованих діянь, що суперечить вимогам Порядку оформлення документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010, із приписів якого слідує, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

В акті перевірки відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність фактів порушень товариством податкового законодавства.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач не здійснював фактичне дослідження товарності/безтоварності господарських операцій позивача, а дійшов висновку щодо нікчемності правочинів на підставі припущень інших структурних підрозділів податкової служби щодо можливих порушень податкового законодавства контрагентами контрагентів позивача у ланцюгах постачальників.

Враховуючи викладене, та з огляду на те, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні отриманих товарів/ послуг, одержав податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт складені належним чином, має право на формування податкового кредиту та валових витрат з огляду на наступні норми законодавства.

З огляду на наведене суд вважає, що зібраними у справі належними та допустимими доказами підтверджується фактичне одержання позивачем послуг від ТОВ "ІНТЕА" та їх використання в господарській діяльності підприємства при виконанні договірних зобов'язань перед третіми особами, з метою отримання прибутку. Поведінка постачальників в ланцюгу постачання, з якими позивач не перебував у взаємовідносинах, не має безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його безпосереднім контрагентом. Будь-які об'єктивні докази, які свідчили б про обізнаність ППІФ «Мека» з можливими порушеннями закону постачальниками по ланцюгу, відповідачем суду не надано, а судом не встановлено.

Відповідно до приписів ст.. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, а саме у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що викладені в акті перевірки висновки про порушення вимог ст.ст. 626, 629, 655, 656, 662, 658, 664 ЦК України не можуть бути застосовані до господарських операцій із надання послуг будівельного підряду, оскільки регулюються ст. ст. 837-864, ст. ст. 875-886 ЦК України, а тому зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України не надає податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Податковим кодексом України. Зазначений нормативно-правовий акт не містить норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до ст.. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду ПП фірма "Мека" належними та допустимими доказами підтвердив правомірність формування валових витрат в сумі 38199,грн., та податкового кредиту у сумі 33216 грн.

Висновки податкового органу щодо порушення ПП фірма «Мека» п.44.1, ст.44, розділу 1 п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 38199, грн., та пп.44.1 ст. 44 розділу 1 п.198 .1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 33216 грн., не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а відтак збільшення податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за їх заниження суд вважає необґрунтованим.

За таких обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати суд присуджує на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 25.07.2013 №0003692342 та №0003702342.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства-фірми "Мека" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 797,19 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.