Постанова № 33660407, 05.09.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2013 р. Справа №805/10883/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:35

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАМИНГО»

до

Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька

про

скасування рішень про застосування фінансових санкцій

за участю представників сторін:

від позивача - Чорна М.С. - за довіреністю,

Резніченко І.А. - за довіреністю,

від відповідача - Юрченко К.В. - за довіреністю,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛАМИНГО» звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про скасування рішень про застосування фінансових санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала письмові заперечення на позов, згідно яких просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЛАМИНГО» звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про скасування рішень про застосування фінансових санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 17 липня 2013 року за результатами перевірки ТОВ «ФЛАМИНГО» були отримані рішення № 234 від 17.07.2013 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в сумі 1 863,81 гривень, рішення № 232 від 17.07.2013 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей за 2009 рік, що використовуються в системі персоніфікованого обліку в сумі 170, 00 гривень, рішення № 233 від 17.07.2013 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей за 2008 рік, що використовуються в системі персоніфікованого обліку в сумі 170, 00 гривень.

Позивач не погоджується з вказаними вимогами, оскільки вони прийняті відповідно до положень статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які втратили чинність з 01.01.2011 на підставі Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив наступне. На підставі абзацу 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, за фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Отже, станом на липень 2013 року за управлінням зберігалися повноваження до повного стягнення заборгованості.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фламинго» зареєстроване як юридична особа 26.05.1998 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради та включено до ЄДРПУ за номером 25599191, що підтверджується свідотство про державну реєстрацію.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього статтею 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011 (далі - Положення) з наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до статті 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно зі статтею 1 Положення Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Стаття 7 Положення визначає, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

У відповідності до пункту 5 статті 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Правові та організаційни засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове соціальне страхування», пунктом 7 частини першої статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції передбачені законом.

З системного аналізу вищезазначених норм законодавства випливає, що територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками.

Судом встановлено, що 12.07.2013р. Управлінням пенсійного фонду у Куйбишевському районі м. Донецька, на підставі письмової заяви позивача від 01.07.2013р. щодо припинення підприємницької діяльності, прийнято наказ від 11.07.2013 року №288 на проведення позапланової перевірки ТОВ «Фламинго» щодо правильності нарахування, обчислення та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також достовірності відомостей поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За результатами проведеної перевірки відповідачем прийняті рішення № 234 від 17.07.2013р., яким до позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 1 863,81 грн. за донарахування страхових внесків; рішення № 233 від 17.07.2013р., яким застосовано фінансову санкцію в розмірі 170 грн. за несвоєчасне подання відомостей на застрахованих осіб за 2008 рік; № 232 від 17.07.2013р., яким застосовано фінансову санкцію в розмірі 170 грн. за несвоєчасне подання відомостей на застрахованих осіб за 2009 рік.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказані рішення прийняті відповідачем на підставі пунктів 4,5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загально обов'язкове пенсійне страхування».

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів п. 4 ч. 9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Відповідно до п.5.ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до позивача за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період.

При цьому, відповідач вказує на правомірність застосування до позивача штрафної санкції, посилаючись на абз. 6 п. 7 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску».

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Зазначена норма закріплена Кодексом адміністративного судочинства України, статтею 8 якого визначено, також, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з п.п. 1,2 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається зі спірних рішень, вони прийняті 17.07.2013року на підставі пункту 4, 5 частини 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Дана норма права Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка регламентує відповідальність страхувальника втратила чинність згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з 1 січня 2011 року, тобто, не діяла на дату прийняття спірного рішення.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на Прикінцеві положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 6 п. 7 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску» на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, відповідачем прийняте рішення на підставі норми Закону, яка втратила чинність.

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Оскільки рішення Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька про застосування фінансових санкції за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, прийняті на підставі норми Закону, яка втратила чинність, суд вважає, що таке рішення прийняте неправомірно, з перевищенням повноважень, наданих відповідачу чинним законодавством, та не у спосіб, визначений Законом.

Разом з цим, суд зазначає, що положеннями абз. 6 п. 7 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску» передбачено порядок, щодо стягнення заборгованості із сплати страхових внесків до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, проте в ньому відсутні положення, щодо стягнення штрафних санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду, у зв`язку з чим дане положення не може бути застосовано до спірних відносин.

Позиції стосовно протиправності рішень про застосування органами пенсійного фонду України фінансових санкції на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дотримується Верховний суд України, який зазначає що норма на підставі якої застосовано штрафні санкції втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що вбачається з Постанови Верховного суду України від 20 листопада 2012 року.

Згідно частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч. 1 статті 244-2 рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду належних доказів правомірності винесення рішення про застосування фінансових санкцій на підставі норми Закону, яка на час прийняття таких рішень втратила чинність.

Враховуючи наведене, суд вважає що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАМИНГО» до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про скасування рішень про застосування фінансових санкцій є такими що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Держаного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 2, ст. 11-14, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94 ст. 122 - 154, ст. 160 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАМИНГО» до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м. Донецька про скасування рішень про застосування фінансових санкцій - задовольнити.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька

- №232 від 17.07.2013 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей на застрахованих осіб за 2008 рік в сумі 170, 00 гривень.

- №233 від 17.07.2013 року про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей на застрахованих осіб за 2009 рік в сумі 170, 00 гривень.

- № 234 від 17.07.2013 року про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків в сумі 1 863,81 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЛАМИНГО» (ЄДРПОУ 2559919) судові витрати з судового збору у розмірі 128, 00грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 17 січня 2012 року.

Повний текст постанови складений 10 вересня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.