Постанова № 33660400, 18.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 року справа № 813/4935/13-а

17 год. 53 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Чернявська О.Д.,

за участю:

представники сторін не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції про визнання протиправними рішення (дії) відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП №37928426 та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.05.2013 року, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції, в якому просить суд визнати протиправними рішення (дії) відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП №37928426 та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 15.05.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно відкрив виконавче провадження ВП №37928426 на підставі постанови в справі про адміністративне правопорушення АС1 №132002 від 21.03.2013 р. з урахуванням такого: 1) відповідач безпідставно в ухвалі про відкриття виконавчого провадження ВП №37928426 постановив стягнути з позивача подвійний розмір штрафу; 2) всупереч ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» відповідач відкрив виконавче провадження ВП №37928426 на підставі супровідного листа ВДАІ Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області, в той час, як нормативно визначено, що підставою для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 3) всупереч ч.4 ст.299 КпАП України стягувачем у виконавчому провадженні ВП №37928426 зазначено ВДАІ Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області, натомість стягувачем може виступати лише ВДАІ Соломянського РУ ГУ МВС України в м.Києві.

Крім того, позивач вказав на низку порушень, допущених працівниками ВДАІ Соломянського РУ ГУ МВС України в м.Києві, які спричинили винесення протиправної ухвали про відкриття виконавчого провадження, а саме: 1) всупереч ч.1 ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України) позивачу не надали можливості добровільно виконати постанову у справі про адміністративне правопорушення та сплатити суму штрафу на місці пригоди; 2) неправомірно скеровано постанову в справі про адміністративне правопорушення АС1 №132002 від 21.03.2013 р. разом з матеріалами справи до ВДАІ Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області.

Відповідач заяву про визнання позову чи заперечення на позовну заяву до суду не подав.

Позивач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання. Проте, подав до суду клопотання від 27.07.2013 р. про розгляд справи без його участі. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача до суду не надходило.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, 21.03.2013 р. у м.Києві порушив правила дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КпАП України.

Суд встановив, що постановою в справі про адміністративне правопорушення АС1 №132002 від 21.03.2013 р. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. Факт отримання позивачем 21.03.2012 р. примірника постанови у справі про адміністративне правопорушення підтверджується його особистим підписом на постанові.

Як зазначає позивач у позовній заяві, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення він визнає повністю, наміру оскаржувати постанову у справі про адміністративне правопорушення позивач не мав та пропонував працівникам ДАІ сплатити суму штрафу одразу на місці пригоди.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення разом із постановою у справі про адміністративне правопорушення АС1 №132002 від 21.03.2013 р. скеровані ВДАІ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м.Києві за місцем проживання позивача, а саме до ВДАІ Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області.

Зважаючи на невиконання позивачем вимог постанови у справі про адміністративне правопорушення АС1 №132002 від 21.03.2013 р. та несплату у встановлений законом строк суми штрафу, ВДАІ Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області звернулось до відповідача з заявою про примусове виконання вказаної постанови.

15.05.2013 р. постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби України Миколаївського районного управління юстиції на підставі постанови у справі про адміністративне правопорушення АС1 №132002 від 21.03.2013 р. відкрито виконавче провадження ВП №37928426 та постановлено стягнути з позивача штраф у подвійному розмірі, а саме у сумі 510 грн.

Позивач вважає вказану постанову протиправною, а тому оскаржив її до суду.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Уумови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV.

Згідно з п.2 ч.2 ст.17 вказаного Закону постанови у справах про адміністративне правопорушення підлягають виконанню Державною виконавчою службою України.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2013 р. позивач отримав копію постанови у справі про адміністративне правопорушення АС1 №132002, в якій визначено його обов'язок у 15-денний строк сплатити штраф у розмірі 255 грн., а також наслідки невиконання цього обов'язку: «у разі несплати гр.ОСОБА_1 штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу 510 грн.)». Факт одержання позивачем копії постанови у справі про адміністративне правопорушення позивачем не заперечується та підтверджується його підписом на примірнику постанови.

Відповідно до ст.307 КпАП України штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про порушення його права на добровільне виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення, яке проявилося у не наданні позивачу можливості сплатити суму штрафу на місці пригоди. Випадки, у яких законодавець дозволяє сплатити суму штрафу одразу на місці вчинення правопорушення передбаченні ст.258 КпАП України (випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається). Норми вказаної статті на спірний випадок не поширюються, тому при вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України сплата штрафу на місці вчинення правопорушення не допускається.

Згідно зі ст.308 КпАП України у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

ь подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті вказаного Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

ь витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що позивач 21.03.2013 р. отримав примірник постанови у справі про адміністративне правопорушення АС1 №132002, постанову не оскаржив та у 15-денний строк штраф у розмірі 255 грн. не сплатив, то відповідач правомірно дійшов висновку про стягнення з позивача штрафу у подвійному розмірі у сумі 510 грн.

Суд зазначає, що неправомірні дії працівників Державтоінспекції не є предметом оскарження у цій справі. Твердження позивача щодо протиправності дій працівників Державтоінспекції виходять за межі позовних вимог, а тому розглядатися судом не будуть.

Щодо тверджень позивача про неправомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №37928426 на підставі супровідного листа ВДАІ Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області суд зазначає на таке.

Підстави для відкриття виконавчого провадження визначені у ст.19 Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для відкриття виконавчого провадження ВП №37928426 стала заява стягувача про примусове виконання.

Позивач звертає увагу на неналежну форму вказаної заяви, оформленої у вигляді супровідного листа, та просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження з підстав неналежного оформлення вказаної заяви.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» реквізити заяви про примусове виконання рішення не визначені. У ч.2 вказаної статті закріплене право стягувача зазначати у такій заяві відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Зважаючи на відсутність нормативно визначених вимог до заяви стягувача про примусове виконання рішення, суд не бере до уваги доводи позивача про необхідність скасування постанови про відкриття виконавчого провадження з підстав неналежного оформлення вказаної заяви.

Щодо твердження позивача про неправильне визначення стягувача у виконавчому провадженні суд зазначає таке.

Згідно ч.4 ст.299 КпАП України постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

З посиланням на вказану норму позивач зазначає, що стягувачем у виконавчому провадженні ВП №37928426 неправомірно зазначено ВДАІ Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області, оскільки постанову у справі про адміністративне правопорушення винесено ВДАІ Соломянського РУ ГУ МВС України в м.Києві.

Відповідно до п.1 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. N 341, вказана інспекція є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України. До складу Державтоінспекції входять департамент Державтоінспекції МВС, управління (відділи) Державтоінспекції головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, Центр безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем, спеціальний підрозділ дорожньо-патрульної служби особливого призначення при департаменті Державтоінспекції МВС, відділи (відділення) Державтоінспекції з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах, підрозділи дорожньо-патрульної служби та центри надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів.

Суд встановив, що і ВДАІ Миколаївського РВ ГУ МВС України у Львівській області, і ВДАІ Соломянського РУ ГУ МВС України в м.Києві є структурними підрозділами одного органу державної влади - Державтоінспекції, який і виступає стягувачем у виконавчому провадженні. Тому, не бере до уваги твердження позивача про неналежне визначення стягувача у виконавчому провадженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відкриття виконавчого провадження ВП №37928426 є правомірними, а постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.05.2013 року скасуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 23.09.2013 р.

Суддя А.Г. Гулик