Справа № 2018/2-п-12/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Про відновлення втраченого провадження
22 грудня 2011 року
Київський районний суд міста Харкова:
головуючий суддя - Золотарьова Л.І.
за участю секретаря - Бломберус С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові за власною ініціативою питання відновлення втраченого судового провадження, -
ВСТАНОВИВ:
22.12. 2011 року цивільна справи за позовом Харківські теплові мережі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду перевіркою визнане, як втрачене.
Для відновлення втраченого провадження встановлено:
25 лютого 2010 року КП «Харківські теплові мережі»звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду.
01 вересня 2010 року Київським районним судом (суддя Донець О.В.) винесено заочне Рішення по цивільній справі за позовною заявою КП «Харківські теплові мережі»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду.
У заявах ОСОБА_1 від 11.01.2011, 19.01.2011, 21.01.2011, 03.10.2011, 14.10.20011, 29.11.2011 року зазначено, що ним було подано апеляційну скаргу на заочне рішення від 01.09.2010 року по цивільній справі №2-2812/10/04, винесене суддею Київського районного суду Донець О.В.
24 січня 2011 року Ухвалою Київського районного суду м. Харкова (суддя Золотарьовою Л.І.) цивільну справу за позовною заявою КП "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду прийнято до свого провадження.
Відповідно до довідки від 03.03.2011 року по справі оголошено перерву до 05.04.2011 року на 15.15.
18.03.2011 року ОСОБА_1 подано заяву про перегляд заочного рішення (уточнену) на рішення Київського районного суду від 01.09.2010 року по справі №2-2812/10/04.
22.04.2011 року ОСОБА_1 подано заява про вимогу перегляду заочного рішення на рішення Київського районного суду від 01.09.2010 року по цивільній справі №2-2812/10/04.
Відповідно до довідки у зв'язку із хворобою судді слухання справи переноситься на 31.05.2011 року.
Відповідно до довідки від 31.05.2011 року по справі оголошено перерву до 20.06.2011 року.
Відповідно до довідки у зв'язку з розглядом кримінальної справи за обвинуваченням Воронкова Ю.Д. за ст.. 212 ч. 2, 366 ч. 2 КК України розгляд справи 2п-12 переноситься на 12.07.2011 року.
25.07.2011 року ОСОБА_1 подано заяву про перегляд заочного рішення (уточнена) на рішення Київського районного суду від 01.09.2010 р. по цивільній справі №2/2812/10/04.
Відповідно до довідки від 12.07.2011 року по справі оголошено перерву до 29.07.2011 року.
29 липня 2011 року Ухвалою Київського районного суду м. Харкова заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовом КП "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду -залишено без задоволення.
02 серпня 2011 року ОСОБА_1 через Київський районний суд м. Харкова подано апеляційну скаргу до Харківського обласного апеляційного суду на заочне Рішення Київського районного суду м. Харкова по цивільній справі №2-2812/10/04 та Ухвалу від 29 липня 2011 року.
Справу було втрачено, при передачі в апеляційну інстанцію.
З метою апеляційного оскарження ОСОБА_1 Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2011 року, якою його заяву про скасування заочного рішення залишено без задоволення, суд за власною ініціативою відновляє втрачене судове провадження по цивільній справі.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав ініціативу суду відновити втрачене судове провадження.
Представник позивача - КП «Харківські теплові мережі»не заперечувала проти відновлення втраченого провадження.
Заслухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним відновити втрачене судове провадження з наступних причин.
Судом установлено згідно пояснень, як представника позивача так і відповідача, 25 лютого 2010 року КП «Харківські теплові мережі»звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду.
01 вересня 2010 року Київським районним судом (суддя Донець О.В.) винесено заочне Рішення, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі»заборгованість за водо-теплопостачання в сумі 8473,69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі ЗО грн., а всього 8503,69 грн., а також стягнуто на користь держави держмито в розмірі 84,73 грн.
24 січня 2011 року Ухвалою Київського районного суду м. Харкова (суддя Золотарьовою Л.І.) цивільну справу за позовною заявою КП "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду прийнято до свого провадження.
29 липня 2011 року Ухвалою Київського районного суду м. Харкова заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовом КП "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду -залишено без задоволення.
02 серпня 2011 року ОСОБА_1 через Київський районний суд м. Харкова подано апеляційну скаргу до Харківського обласного апеляційного суду на Ухвалу від 29 липня 2011 року.
Відповідно до ст. 402 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ст.407 ЦПК України при розгляді справи суд використовує ту частину провадження, що збереглася, документи, видані зі справи фізичним чи юридичним особам до втрати провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи, виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 408 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.
Таким чином , зважаючи на те, що всі вищевказані фактичні обставини втраченого судового провадження по цивільній справі за позовом КП "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду, встановлені на підставі наявних в матеріалах справи та досліджених судом у судовому засіданні документів, суд вважає необхідним відновити втрачене судове провадження повністю.
В зібраних матеріалах міститься:
1. повний текст позовної заяви про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду від 23.02.2010 року (а.с. )
23.02.10 № 83
Київський районний суд м. Харкова
Позивач : Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»
61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11
р/р 26003301986 у першій філії АКБ „Базис"
м.Харкова, МФО 351599, код ЄДРПОУ України 31557119
Представник позивача: юрисконсульт Київської філії КП „Харківські
теплові мережі"
В'юник Жанна Вікторівна
згідно довіреності №38.307 від 23.01.09 р.
АДРЕСА_1, тел.НОМЕР_1
Відповідачі:ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1
які мешкають за адресою:
АДРЕСА_2
Код ЖЕД 4011 о/р НОМЕР_2
Ціна позову:
Ціна позову: 8473 грн. 69 коп.
Засоби зв'язку не відомі
ПОЗОВНА ЗАЯВА
(про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду)
Позивач надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання. згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" № 1875-1У від 24.06.2004 р. та "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води", затверджених постановою Кабінету Міні стрів України від 21.07.2005 р. № 630 (надалі Правила), що регулюють відносини між виконавцем послуг (КП ХТМ) та споживачами, які отримують ці послуги.
Згідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води та теплової енергії або до затверджених нормативів (норм) споживання.
За період з 1.9.2006 року по 31.1.2010 року відповідачі відповідачі не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг. Загальна сума заборгованості складає 8473 грн. 69 коп.
Згідно зі ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства (договорів), а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3.ч.3, 38, 42 ч.3,118, 119, 151, 152 ч.1 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 64, 67, 68, 156, 162 ЖК України,-
ПРОШУ:
Стягнути з відповідача(чів) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" заборгованість за послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання в сумі: 8473 грн. 69 коп.
Накласти арешт на майно відповідача (чів).
Судові витрати та витрати на інформаційно-технічне забеспечення розгляду справи покласти на відповідача (чів).
Додаток:
1. Копії позовної заяви та доданих до неї документів для відповідача (чів).
2. Копія рішення про звільнення від сплати державного мита.
3. Довіреність № 166/юр від 14.01.2005 р.
4. Відомості нарахувань та оплати за теплову енергію.
5. Довідка з ЖЕД про склад сім*ї .
6. Платіжне доручення про сплату за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
2. Відомості нарахувань та оплати за послуги теплопостачання КОД ЖЕО 4011 О/РАХ НОМЕР_2 ОСОБА_1 АДРЕСА_2.
3. Доручення КП «ХТМ»від 14.01.2005 року надане Директором С.Ю. Андрєєва право підпису начальнику Київської філії Булавіну Володимиру Івановичу.
4. Доручення КП «ХТМ»від 23.01.2009 року надане Директором Андрєєвим С.Ю. В*Юник Жанні Вікторівні на ведення справ в суді.
5. Рішення №65 від 24.12.2009 року з7 сесії 5 скликання «Про звільнення від сплати державного мита ( судового збору) КП «ХТМ».
6. Повний текст копії заочного Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01.09.2010 року (а.с. )
Справа №2-2812/10/04
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
1 вересня 2010 року
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Донець О.В.
при секретарі Муленко К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом КП «Харківські теплові мережі»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за опалення і гарячу воду в сумі 8473,69 гр., посилаючись на наступне. Відповідач мешкає в квартирі АДРЕСА_2 і є абонентами КП «Харківські теплові мережі». Порушуючи вимоги ст. ст. 67, 68 ЖК України і п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 відповідач з 01.09.2006 р. не оплачував послуги з теплопостачання і гарячого водопостачання, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з 01.09.2006 р. по 31.01.2010 р. в сумі 8473,69 грн. Відповідач повідомлявся про необхідність погашення заборгованості, однак, добровільно борг не був сплачений. За вказаний період заяв і скарг від відповідача на якість наданих послуг не поступало.
У судове засідання сторони не з'явились, будучи належним чином оповіщеним про день та час розгляду справи. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач причини неявки суду не повідомив.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, задовольняє позовні вимоги, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач мешкає в квартирі АДРЕСА_2 і є абонентом КП «Харківські теплові мережі».
Оплата послуг водотеплопостачання відповідачем в період з 01.09.2006 р. по 31.01.2010 р. не здійснювалась, що підтверджується витягом з особового рахунку.
Судом встановлено, що відповідно до наданого розрахунку за відповідачем за період з 01.09.2006 р. по 31.01.2010 р. утворилась заборгованість в сумі 8473,69 грн.
Користувачі квартир зобов'язані щомісячно оплачувати надані їм комунальні послуги. Несплачуючи за надані послуги, відповідачі порушили п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630.
Таким чином, позивачу заподіяна шкода, яка в силу ст. 1166 ЦК України, повинна бути відшкодована винною особою в повному обсязі.
Суд вважає, що доводи позивача знайшли своє повне підтвердження, в зв'язку з чим стягує з відповідача заборгованість за опалення і гарячу воду за період з 01.09.2006 р. по 31.01.2010 р. в сумі 8473,69 грн.
Крім того, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі ЗО грн.
Суд також стягує з відповідача на користь держави держмито в сумі 84,73 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,88,212-215,224-226 ЦПК Украины, ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 64,66,67,68 ЖК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі»задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі»заборгованість за водотеплопостачання в сумі 8473,69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., а всього 8503,69 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави держмито в розмірі 84,73 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя
7. Заяви ОСОБА_1 від 11.01.2011, 19.01.2011, 21.01.2011, 03.10.2011, 14.10.20011, 29.11.2011 року.
8. повний текст Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 24 січня 2011 року
Справа № 2018/2-П-12/11
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" січня 2011 р.
Суддя Київського районного суду м. Харкова Золотарьової Л.І. розглянувши позовну заяву КП "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду,
встановив:
25 лютого 2010 року позивач звернувся до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду. Справа знаходилась на розгляді в провадженні Київського районного суду (судді Донець О.В.).
14.01.2011 року згідно розпорядження Голови Київського районного суду справу передано у провадження судді Золотарьової Л.І.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. 210 ЦПК України, -
ухвалив:
Цивільну справу за позовною заявою КП "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду прийняти до свого провадження.
Призначити справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03 березня 2011 року на 12-00 годину у приміщенні суду Київського району м. Харкова, поверх № 1, зал судових засідань № 5 (м. Харків,61128, вул.. Блюхера, 7-"б") з викликом в судове засідання сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя -
9. Довідка від 03.03.2011 року про оголошено перерву до 05.04.2011 року на 15.15.
10. Заява про перегляд заочного рішення (уточнена) на рішення Київського районного суду від 01.09.2010 року по справі №2-2812/10/04.
18.03.2011 р.
До Київського районного суду м. Харкова,
Суддя Л. І. Золотарьова
Особа, яка подає скаргу - Відповідач: ОСОБА_1,
який зареєстр. за адресою:
АДРЕСА_2,
т. НОМЕР_3.
Особи, які беруть участь у справі Позивач: КП «Харківські теплові мережі»
(код за ЄДРПОУ 31557119)
ЗАЯВА
про перегляд заочного рішення
(уточнена)
на рішення Київського районного суду від 1.09.2010 р. по ц/справі
№2-2812/10/04.
1 вересня 2010 року суддею О. В. Донець було винесене Рішення, яким було задоволено вимоги КП «Харківські теплові мережі»(КП «ХТМ») про стягнення з мене на їх користь заборгованості за водотеплопостачання в сумі 8473,69 грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн, а також на користь держави держмито в розмірі 84,73 грн, а всього 8503,69 грн.
З цим Рішенням не можу погодитися з низки причин.
16.11.2010 р. мені було направлено копію цього Рішення (лише саму її), що підтверджується довідкою відділення зв'язку № 168. Не було додано ні ухвали про відкриття провадження по справі, ні позовної заяви, ні доказової бази.
17.11.2010 р. мною було подано Заяву про перегляд заочного рішення від 1.09.2010 р. 07.12.2010 р. мною було отримано* Роз'яснення № Л-830-ВГ від 25.11.2010 р., яким мою заяву про перегляд заочного рішення залишено без руху до усунення недоліків, указаних у ст. 295 ЦПКУ. Виконуючи ці вимоги, додаю наступне:
Судом відкрито справу за позовом, який не обгрунтований належним Чином, не відповідає вимогам чинного Законодавства.
Мене не було належним чином повідомлено про порушення цієї ц/справи, тож я не мав можливості бути присутнім при її розгляді й надати докази для спростування позовних вимог. Доказів зворотного в матеріалах справи немає. Факт вручення судових повісток, які є в матеріалах справи, не підтверджується моїм підписом. Вони не оформлені належним чином. Дати відправки та доставки суперечать одна одній.
Усупереч ч. 6 ст. 119 ЦПКУ позивачем не зазначено, а судом не встановлено підстав для звільнення позивача від доказування. Яким чином суд дійшов висновку, що знайшли підтвердження доводи позивача, якщо обидві сторони не з'являлися, а докази не надавалися?
Усупереч ч. 6 ст. ПО ЦПКУ ніде немає посилання на документ відповідних органів про встановлення місця проживання відповідача. З позовної заяви не зрозуміло, чим обгрунтовано ствердження, що я зареєстрований за вказаною адресою і є «абонентом»позивача.
Позивачем безпідставно заявлено, а судом проголошено без наведення доказів
звинувачення у заподіянні відповідачем матеріальної шкоди.
Усупереч положенням ст. 119 ЦПКУ позивач не зазначив у позові й не додав до позовної заяви доказів на підтвердження того, що він створений і зареєстрований у встановленому порядку як організація, відповідно до ст. 80 ЦК України, що наводить на підозру у фіктивному підприємництві (ст. 205 КК України).
Усупереч п. 4 ст. 119 ЦПКУ позивачем не пояснено, а судом не висвітлено термін «водотеплопостачання». Позивачем також не додано копії ліцензії на цей вид діяльності за період з 01.09.2006 р. по 31.01.2010р.
Згідно вимог п. З ч. 2 ст. 119 ЦПКУ позивач у своїй заяві має зазначити предмет позову, тобто той спосіб захисту права, який він просить застосувати до відповідача. На цій підставі позов повинен бути підписаний позивачем із зазначенням дати його підписання. Судом не звернуто уваги на помітне виправлення дати прийняття позову, що є неприпустимим.
У порушення п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПКУ позивач не виклав у позовній заяві обставин того, на якій підставі відповідачу в період з 01.09.2006 р. по 31.01.2010 р. надавались послуги, не навів доказів, що підтверджують обгрунтованість вимог щодо розміру заборгованості у 8473,69 грн, оскільки із розрахунку, наданого до суду, не вбачається, яким чином проводилися нарахування, чи здійснювалися відповідні платежі за цей період, кому, коли та в якій сумі. Позивачем не надано даних про перелік послуг, структуру тарифу, загальної суми місячного платежу, норми споживання, режиму надання послуг, а також їх споживчих якостей. І взагалі розрахунок, як і вартість послуг, не погоджувалися з відповідачем. Суд також не повинен був приймати як доказ позивача вкрай незрозумілу (мабуть, не випадково) копію роздруківки так званого «особистого рахунку»відповідача, бо єдиним доказом може бути лише акт звірки з отримувачем послуг. Договір про надання послуг не укладався, акти про їх отримання не підписувалися.
Окрім того згідно ст. 38 ЦПКУ юридичні особи (або їх представники) здійснюють свою цивільно-процесуальну дієздатність через їх організації, що діють у межах, наданих їм законом, статутом чи положенням. Право подання позовів від імені юридичних осіб законодавством відведено керівнику підприємства. Як видно з позову, він поданий працівником КП «ХТМ», який діяв за довіреністю. Та всупереч вимог ч. 6 ст. 119 ЦПКУ позивач не додав до позовної заяви документів, які підтверджують повноваження директора СЮ. Андреєва передоручати право подання позовів.
Судом не дано правової оцінки відповідно п. 4 ст. 23; п. 4 ст. 32 Закону України «Про інформацію» випадку незаконного отримання та розповсюдження позивачем конфіденціальної інформації щодо відповідача, що суперечить ст. 19, 32 Конституції України, та ч. 1 ст. 8 і ст. 1 Протоколу Європейської Конвенції «Про захист прав людини».
До того ж усупереч ч. 5 ст. 119 ЦПКУ позивачем не додано до позову документів про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді. Пільги з цього питання для комерційних підприємств законодавством не передбачено.
Відсутність у позові вищезазначених відомостей та документів з урахуванням положень ст. 11 ЦПК України про розгляд судом цивільної справи в межах вимог позивача, не дозволяє призначити позовну заяву до розгляду в судовому засіданні.
Позивачем також порушено, а судом не застосовано ст. 18, 19, 21 та 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та низку статей Постанови КМУ № 630 від 21.07.05 р. Судом не враховано також вимоги ст. 257 ЦК України про закінчення строку давнини.
Також було порушено ст. 19, 64 та 129 Конституції України та низку статей ЦПКУ, у тім числі ст. 59,119,120 та 127.
Спираючись на вищевикладене,
ПРОШУ:
1. Заочне рішення від 1.09.2010 р. по цивільній справі № 2-2812/10/04 відмінити.
2. У задоволенні вимог позивачеві відмовити.
3. Судові витрати, у т. ч. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн, а також на користь держави держмито в розмірі 84,73 грн, покласти на позивача.
4. Здійснені відповідачем сплату за інформаційно-технічне забезпечення слухання в сумі 30,00 грн та сплату судового збору за подання заяви до суду в сумі 43,00 грн, витребувати з позивача на користь відповідача.
5. Окремою ухвалою дати правову оцінку діям представника позивача В'юник Ж.В., які, при брутальному порушенні вищезазначених статей Законодавства, виглядають спробою шантажу та додатково підпадають під дію низки статей КК України: п. З ст. 28 (груповий злочин), ст. 189 (вимагання), ст. 356 (самоправство), ст. 358 (використання підроблених документів), ст. 364 (зловживання службовим становищем); та передати відомості до прокуратури для проведення розслідування та притягнення винних до відповідальності.
Додаток: копія квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної заяви до суду (наданої 18.11.10 р.), та копія квитанції про сплату за інформаційно-технічне забезпечення слухання - 2 шт.;
- копія квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної заяви до суду
та копія квитанції про сплату за інформаційно-технічне забезпечення слухання -2 шт. (для позивача);
- копія скарги (для позивача) - 3 стор.;
ОСОБА_1
11. Заява про вимогу перегляду заочного рішення на рішення Київського районного суду від 01.09.2010 року по цивільній справі №2-2812/10/04.
22.04.2011 р.
До Київського районного суду м. Харкова,
Суддя Л.І. Золотарьова
Особа, яка подає скаргу - Відповідач: ОСОБА_1,
який за реєстр. за адресою:
АДРЕСА_2,
т. НОМЕР_3
Особи, які беруть у справі Позивач: КП «Харківські теплові мережі»
(код за ЄДРПОУ 31557119)
ЗАЯВА
про вимогу перегляду заочного рішення на рішення Київського районного суду від 1.09.2010 р. по ц/справі №2-2812/10/04.
1 вересня 2010 року суддею О. В. Донець було винесене Рішення, яким було задоволено вимоги КП «Харківські теплові мережі»(КП «ХТМ») про стягнення з мене на їх користь заборгованості за водотеплопостачання в сумі 8473,69 грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн, а також на користь держави держмито в розмірі 84,73 грн, а всього 8503,69 грн.
16.11.2010 р. мені було направлено копію цього рішення (лише саму її), що підтверджується довідкою відділення зв'язку № І 68. Не було додано ні ухвали про відкриття провадження по справі, ні позовної заяви, ні доказової бази.
17.11.2010 р. мною було подано заяву про перегляд заочного рішення від 1.09.2010 р. 07.12.2010 р. мною було отримано роз'яснення № Л-830-ВГ від 25.11.2010 р., яким мою заяву про перегляд заочного рішення залишено без руху до усунення недоліків, указаних у ст. 295ЦПКУ.
На виконання цих вимог мною було подано низку заяв; остання - ще 18.03.20! І р., на які судом так і не звернуто уваги; справу не розглянуто.
Спираючись на вищевикладе та па п. 1 ст. З та п. 1 ст. 157 ЦПК України,
ПРОШУ:
1. Заочне рішення від 1.00.2010 р. по цивільній справі № 2-2812/10/04 відмінити.
2. У задоволенні вимог позивачеві відмовити.
3. Судові витрати, у т. ч. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн, а також на користь держави держмито в розмірі 84,73 грн, покласти на позивача.
4. Здійснені відповідачем сплату за інформаційно-технічне забезпечення слухання в сумі 30,00 грн та сплату судового збору за подання заяви до суду в сумі 43,00 грн, витребувати з позивача на користь відповідача.
5. Окремою ухвалою дати правову оцінку діям представника позивача В'юник Ж.В., які, при брутальному порушенні вищезазначених статей Законодавства, виглядають спробою шантажу ти додатково підпадають під дію низки статей КК України: п. З ст. 28 (груповий злочин), ст. 189 (вимагання), ст. 356 (самоправство), ст. 358 (використання підроблених документів), ст. 364 (зловживання службовим становищем); та передати відомості до прокуратури для проведення розслідування та притягнення винних до відповідальності.
ОСОБА_1
12. довідки від 31.05.2011 року, довідки від 12.07.2011 року.
13. повний текст заяви від 25.07.2011 року про перегляд заочного рішення (уточнена) на рішення Київського районного суду від 01.09.2010 р. по цивільній справі №2/2812/10/04.
25.07.2011 р. До Київського районного суду м. Харкова,
Судді Л. І. Золотарьовій
Особа, яка подає скаргу - Відповідач: ОСОБА_1,
який зареєстр. за адресою:
АДРЕСА_2,
т. НОМЕР_3.
Особи, які беруть участь у справі Позивач: КП «Харківські теплові мережі»
З А Я В А
про перегляд заочного рішення
(уточнена)
на рішення Київського районного суду від 1.09.2010 р. по ц/справі
№ 2-2812/10/04.
1 вересня 2010 року суддею О. В. Донець було винесене Рішення, яким було задоволено вимоги КП «Харківські теплові мережі»(КП «ХТМ») про стягнення з мене на їх користь заборгованості за водотеплопостачання в сумі 8473,69 грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн, а також на користь держави держмито в розмірі 84,73 грн, а всього 8503,69 грн.
З цим Рішенням не можу погодитися з низки причин.
16.11.2010 р. мені було направлено копію цього Рішення (лише саму її), що підтверджується довідкою відділення зв'язку № 168. Не було додано ні ухвали про відкриття провадження по справі, ні позовної заяви, ні доказової бази.
17.11.2010 р. мною було подано Заяву про перегляд заочного рішення від 1.09.2010 р.
07.12.2010 р. мною було отримано Роз'яснення № Л-830-ВГ від 25.11.2010 р., яким мою заяву про перегляд заочного рішення залишено без руху до усунення недоліків, указаних у ст. 295 ЦПКУ. Виконуючи ці вимоги, додаю наступне:
Судом відкрито справу за позовом, який не обгрунтований належним чином, не відповідає вимогам чинного Законодавства.
1. Мене не було належним чином повідомлено про порушення цієї ц/справи, тож я не мав можливості бути присутнім при її розгляді й надати докази для спростування позовних вимог. Доказів зворотного в матеріалах справи немає. Факт вручення судових повісток, які є в матеріалах справи, не підтверджується моїм підписом. Вони не оформлені належним чином. Правила вручення, наведені на зворотній стороні повістки не є виконаними. Дати відправки та доставки суперечать одна одній. Розписка без дати не містить моєї адреси, не має мого підпису та чомусь завірена овальною печаткою позивача.
2. Усупереч ч. 6 ст. 119 ЦПКУ позивачем не зазначено, а судом не встановлено підстав для звільнення позивача від доказування. Яким чином суд дійшов висновку, що знайшли підтвердження доводи позивача, якщо обидві сторони не з'являлися, а докази не надавалися?
3. Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 119 ЦПКУ позивач у своїй заяві має зазначити предмет позову, тобто той спосіб захисту права, який він просить застосувати до боржника. На цій підставі заява повинна бути підписаною позивачем. Позовна заява замість підпису містить факсиміле, у порушення ч. 3 ст. 42 ЦПКУ не завірена круглою печаткою позивача (юридичної особи), тож вона є неналежно оформленою й не може бути названа документом, що підпадає під дію ст. 122 ЦПКУ.
Судом не звернуто уваги на помітне виправлення дати прийняття позову, що є неприпустимим.
Це підтверджує, що заява не відповідає вимогам чинного Законодавства. Згідно з п.3 ч.6 ст.100 ЦПКУ суд повинен був відмовити позивачу в прийнятті заяви.
4. Усупереч положенням ст.119 ЦПКУ позивач не додав до позовної заяви доказів на підтвердження того, що він створений і зареєстрований у встановленому порядку як організація, відповідно до ст. 80 ЦК України, та може бути позивачем та відповідачем у суді. Немає доказів, що позивач веде свою діяльність у відповідності з КВЕД («Класифікатор видів економічної діяльності»), зареєстрований у ЄДРПОУ, що наводить на підозру у фіктивному підприємництві (ст. 205 КК України).
5. Окрім того згідно ст. 38 ЦПКУ юридичні особи (або їх представники) здійснюють свою цивільно-процесуальну дієздатність через їх організації, що діють у межах, наданих їм законом, статутом чи положенням. Право подання позовів від імені юридичних осіб законодавством відведено керівнику підприємства. Як видно з позову, він поданий працівником КП «ХТМ», який діяв за довіреністю. Та всупереч вимог ч. 6 ст. 119 ЦПКУ позивач не додав до позовної заяви документів, які підтверджують повноваження директора С.Ю. Андреєва передоручати право подання позовів. До заяви не докладено документів на підтвердження того, що останній є керівником позивача, що підпадає під дію п.3 ч.2 ст.121 ЦПКУ.
6. З позовної заяви не зрозуміло, чим обгрунтовано ствердження, що відповідач зареєстрований за вказаною адресою і є «абонентом»позивача.
Усупереч ч. 6 ст. 110 ЦПКУ ніде немає посилання на документ відповідних органів про встановлення місця проживання відповідача. Так звана довідка дільниці «Жилкомсервісу»без дати, завірена овальною печаткою, також не може бути названа документом, що підпадає під дію ч. 3 ст. 59 (належність доказів), та ст. 122 ЦПКУ.
7. Позивачем безпідставно заявлено, а судом усупереч ч.1, 3 ст. 60 ЦПКУ (Обов'язковість доказування) проголошено без наведення доказів звинувачення в заподіянні боржником матеріальної шкоди. Судом залишено поза увагою, що вартість послуг, наведена позивачем, багаторазово(!) перевищує нормативи на такі послуги по місту. Таким чином вживання терміну «боржник»у справі № 2-2812/10/04 є неприпустимим.
8. Усупереч п. 4 ст. 119 ЦПКУ позивачем не пояснено, а судом не висвітлено термін «водотеплопостачання». Позивачем також не додано копії ліцензії на цей вид діяльності за період з 01.09.2006 р. по 31.01.2010 р. Відповідно ст. 227 ЦКУ «Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним».
9. У порушення п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПКУ позивач не виклав у позовній заяві обставин того, на якій підставі відповідачу в період з 01.09.2006 р. по 31.01.2010 р. надавались послуги, не навів доказів, що підтверджують обгрунтованість вимог щодо розміру заборгованості у 8473,69 грн, оскільки із розрахунку, наданого до суду, не вбачається, яким чином проводилися нарахування, чи здійснювалися відповідні платежі за цей період, кому, коли та в якій сумі. Позивачем не надано даних про перелік послуг, загальної суми місячного платежу, норми споживання, режиму надання послуг, а також їх споживчих якостей. І взагалі розрахунок, як і вартість послуг, не погоджувалися з відповідачем.
Я не впевнений, що позивач взагалі має відношення до «водотеплопостачання», бо мої листи до нього з вимогами припинити опалення будинку влітку (у червні місяці!), та з інших питань, так і залишилися без відповіді.
10. Суд також не повинен був приймати як доказ позивача (ч. 3 ст. 59 ЦПКУ) вкрай незрозумілу (мабуть, не випадково) копію роздруківки так званого «особистого рахунку»відповідача, бо єдиним доказом може бути лише акт звірки з отримувачем послуг. Відповідно Наказу №76 ДКУ ЖКГ від 17.05.2005 р. «Виконавець послуг - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору». Договір про надання послуг не укладався, акти про їх отримання не підписувалися.
11. Позивачем також порушено, а судом залишено поза увагою порушення ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка проголошує «Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах».
12. Позивачем також порушено, а судом залишено поза увагою порушення п.3 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка проголошує: «Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором».
13. Позивачем також порушено, а судом залишено поза увагою порушення ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка встановлює умови договору між виконавцем/виробником та споживачем; послатися на жодну з них позивач не в змозі.
14. Судом не дано правової оцінки відповідно п. 4 ст. 23; п. 4 ст. 32 Закону України «Про інформацію»випадку незаконного отримання та розповсюдження позивачем конфіденціальної інформації щодо відповідача, що суперечить ст. 19, 32 Конституції України, та ч. 1 ст. 8 і ст. І Протоколу Європейської Конвенції «Про захист прав людини». Рішенням Конституційного суду України від 30 жовтня 1997 р. N 5-зп визначено, що «частину четверту статті 23 Закону України «Про інформацію»треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини».
15. До того ж усупереч ч. 5 ст. 119 ЦПКУ позивачем не додано до позову документів про сплату судового збору.
У відповідності з ч.1 ст. 99 ЦПКУ «...сплачується судовий збір у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, що визначається з оспорюваної суми в разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження...». Ухвали суду про звільнення від сплати держмита у справі немає, бо законом суворо обмежено коло випадків, в яких це можливо. Пільги з цього питання для комерційних підприємств законодавством не передбачено.
Докладена до заяви ксерокопія т.з. рішення Київської районної ради м. Харкова № 65 від 24.12.2009 р. не витримує ніякої критики й не виглядає хоч трохи законною не тільки з-за невідповідності ч. 2 ст. 64 ЦПКУ (вимоги до письмових доказів). По-перше: Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»міські (обласні) ради можуть встановлювати (скасовувати) місцеві податки та збори. Районні у містах ради таких прав не мають. Більш того, держмито не є місцевим податком. До того ж згідно Рішення сесії Харківської міської ради № 266/09 від 25.11.2009 р. «Про неутворення районних у місті Харкові рад»та п. 5 Рішення № 06/10 від 24.11.2010 р. районні у місті Харкові ради (як юридичні особи) та їх виконавчі органи реорганізовано шляхом приєднання до виконавчих органів Харківської міської ради. Тож посилання на рішення Київської районної ради м. Харкова про звільнення позивача від сплати держмита, винесене після цієї дати, суперечить ч. 3 ст. 59 ЦПКУ (належність доказів) і викликає подив поблажливістю суду.
Це зайвий раз підтверджує, що заява не відповідає вимогам чинного Законодавства. Згідно з п.3 ч.6 ст.100 ЦПКУ суд повинен був відмовити позивачу в прийнятті заяви.
16. Позивачем також порушено низку статей Постанови КМУ № 630 від 21.07.05 р.
Також було порушено ст. 19, 64 та 129 Конституції України (основні принципи; обмеження прав; недопустимість примушення) та низку статей ЦПКУ, у тім числі ст. 59, 119, 120 та 127.
Відсутність у позові вищезазначених відомостей та документів з урахуванням положень ст. 11 ЦПК України про розгляд судом цивільної справи в межах вимог позивача, не дозволяє призначити позовну заяву до розгляду в судовому засіданні.
Широке нехтування вимог діючого Законодавства з боку суду по ц/справі № 2-2812/10/04 викликає велике занепокоєння й наводить на сумні думки про пряму або опосередковану зацікавленість судді в результаті розгляду справи (п. 1, 4 ст.20 ЦПКУ).
Одночасно, спираючись на ч.3, 4 ст. 267 ЦК України цією заявою прошу суд застосувати також положення про закінчення строку давнини.
Спираючись на вищевикладене та на п. 3, 4 ст. 316, 317, 318, п. 1, 2 ст. 319, п. 3 ст. 357 ЦК України, та ст. 105, п. 3, 4 ст. 154 ЦПКУ
П Р О Ш У:
1. Заочне рішення від 1.09.2010 р. по цивільній справі № 2-2812/10/04 відмінити.
2. Спираючись на ч.3, 4 ст. 267 ЦК України застосувати положення про закінчення строку давнини.
3. У задоволенні вимог позивачеві відмовити.
4. Судові витрати, у т. ч. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн, а також на користь держави держмито в розмірі 84,73 грн, покласти на позивача.
5. Окремою ухвалою дати правову оцінку діям представника позивача В'юник Ж.В., які, при брутальному порушенні вищезазначених статей Законодавства, виглядають спробою шантажу та додатково підпадають під дію низки статей КК України: п. 3 ст. 28 (груповий злочин), ст. 189 (вимагання), ст. 356 (самоправство), ст. 358 (використання підроблених документів), ст. 364 (зловживання службовим становищем); та передати відомості до прокуратури для проведення розслідування та притягнення винних до відповідальності.
ОСОБА_1
14. повний текст Ухвали Київського районного суду м. Харкова від 29 липня 2011 року
Справа № 2018/2-п-12/11
УХВАЛА
Іменем України
"29" липня 2011 р.
Київський районний суд м. Харкова :
Головуючий-суддя Золотарьова Л.І.
За участю секретаря Бломберус С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення по цивільній справі за позовом КП "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду,-
в с т а н о в и в:
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2010 року, ухваленому у справі за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, яку в наступному уточнив, посилається на те, що судом було відкрито справу за позовом, який не обгрунтований належним чином, не відповідає вимогам чинного законодавства. 16.11.2010 року йому було відправлено копію винесеного Рішення, але не було додано ні ухвали про відкриття провадження по справі, ні позовної заяви, ні доказової бази. Його не було належним чином повідомлено про розгляд справи, а тому позбавлено можливості бути присутнім при її розгляді й надати докази для спростовування позовних вимог. Факт вручення судових повісток, які є в матеріалах справи, не підтверджується його підписом та не оформлені належним чином.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вимоги підтримав.
Заслухавши пояснення заявника, вивчивши матеріали зазначеної вище цивільної справи, суд вважає, що заява задоволеню не підлягає з наступних підстав:
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше справа була призначена до розгляду на 06.04.2010 року на 15:35 год., відповідач повістку яка надійшла йому рекомендованим листом із повідомленням не отримав у зв*язку з витіканням строку вручення та на попереднє судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим справу було призначено до розгляду у судове засідання на 12.05.2010 року на 11-50 год., у цей день справа також не була розглянута, через відсутність відповідача, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання. Справа була відкладена на 25.06.2010 року на 15-00 год.. У зв*язку з знаходженням судді у нарадчій кімнаті по іншій справі розгляд справи перенесено на 01.09.2010 року на 15-25 год.
ОСОБА_1 одержав рекомендованого листа з повідомленням, однак в судове засідання не зявився. Посилання відповідача на те, що суд при ухваленні заочного рішення обмежився лише доказами позивача, а відповідач був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права та взяти участь у змагальному процесі безпідставні.
Відповідач мав можливість реалізувати свої процесуальні права і доводити правомірність нарахування заборгованості за опалення та гарячу воду, як при попередньому судовому засіданні, так і в стадії судового розгляду справи.
Небажання відповідача надавати докази в обгрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України.
Крім того, відповідач і при розгляді заяви про перегляд заочного рішення не надав доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст. 231 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі до Київського районного суду міста Харкова апелляційної скарги протягом п'яти діб з дня її проголошення.
Головуючий -
15. повний текст апеляційної скарги на заочне Рішення Київського районного суду м. Харкова по цивільній справі №2-2812/10/04 та Ухвалу від 29 липня 2011 року.
02.08.2011 р. До Харківського обласного апеляційного суду
ч/з Київський районний суд м. Харкова,
Особа, яка подає скаргу - Відповідач: ОСОБА_1,
який зареєстр. за адресою:
АДРЕСА_2,
т. НОМЕР_3.
Особи, які беруть участь у справі Позивач: КП «Харківські теплові мережі»
Апеляційна СКАРГА
на заочне рішення
Київського районного суду від 1.09.2010 р. по ц/справі
№ 2-2812/10/04, та ухвалу від 29.07.2011 р.
1 вересня 2010 року суддею О.В. Донець було винесене заочне Рішення, яким було задоволено вимоги КП «Харківські теплові мережі»(КП «ХТМ») про стягнення з мене на їх користь заборгованості за водотеплопостачання в сумі 8473,69 грн, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн, а також на користь держави держмито в розмірі 84,73 грн, а всього 8503,69 грн.
16.11.2010 р. мені було надіслано копію Рішення від 1.09.2010 р. (лише саму її), що підтверджується довідкою відділення зв'язку № 168. Не було додано ні ухвали про відкриття провадження по справі, ні позовної заяви, ні доказової бази.
17.11.2010 р. мною було подано заяву про перегляд заочного рішення від 1.09.2010 р.
У зв'язку з відстороненням судді О.В. Донець справу було передано іншому судді.
29.07.2011 р. суддею Л.І. Золотарьовою було винесено ухвалу, якою мою заяву про перегляд та скасування заочного рішення від 01.09.2010 р. було залишено без задоволення.
З цим Рішенням від 1.09.2010 р. та ухвалою від 29.07.2011 р. не можу погодитися з низки причин.
Судом відкрито справу за позовом, який не обгрунтований належним чином, не відповідає вимогам чинного Законодавства.
1. Мене не було належним чином повідомлено про порушення цієї ц/справи, тож я не мав можливості бути присутнім при її розгляді й надати докази для спростування позовних вимог. Доказів зворотного в матеріалах справи немає. Факт вручення судових повісток, які є в матеріалах справи, не підтверджується моїм підписом. Вони не оформлені належним чином. Правила вручення, наведені на зворотній стороні повістки не є виконаними. Дати відправки та доставки суперечать одна одній. Розписка без дати не містить моєї адреси, не містить мого підпису та чомусь завірена овальною печаткою позивача.
2. Усупереч ч. 6 ст. 119 ЦПКУ позивачем не зазначено, а судом не встановлено підстав для звільнення позивача від доказування. Яким чином суд дійшов висновку, що знайшли підтвердження доводи позивача, якщо обидві сторони не з'являлися, а докази не надавалися?
3. Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 119 ЦПКУ позивач у своїй заяві має зазначити предмет позову, тобто той спосіб захисту права, який він просить застосувати до боржника. На цій підставі заява повинна бути підписаною позивачем. Позовна заява замість підпису містить факсиміле, у порушення ч. 3 ст. 42 ЦПКУ не завірена круглою печаткою позивача (юридичної особи), тож вона є неналежно оформленою й не може бути названа документом, що підпадає під дію ст. 122 ЦПКУ.
Судом не звернуто уваги на помітне виправлення дати прийняття позову, що є неприпустимим.
Це підтверджує, що заява не відповідає вимогам чинного Законодавства. Згідно з п.3 ч.6 ст.100 ЦПКУ суд повинен був відмовити позивачу в прийнятті заяви.
4. Усупереч положенням ст.119 ЦПКУ позивач не додав до позовної заяви доказів на підтвердження того, що він створений і зареєстрований у встановленому порядку як організація, відповідно до ст. 80 ЦК України, та може бути позивачем та відповідачем у суді. Немає доказів, що позивач веде свою діяльність у відповідності з КВЕД («Класифікатор видів економічної діяльності»), зареєстрований у ЄДРПОУ, що наводить на підозру у фіктивному підприємництві (ст. 205 КК України).
5. Окрім того згідно ст. 38 ЦПКУ юридичні особи (або їх представники) здійснюють свою цивільно-процесуальну дієздатність через їх організації, що діють у межах, наданих їм законом, статутом чи положенням. Право подання позовів від імені юридичних осіб законодавством відведено керівнику підприємства. Як видно з позову, він поданий працівником КП «ХТМ», який діяв за довіреністю. Та всупереч вимог ч. 6 ст. 119 ЦПКУ позивач не додав до позовної заяви документів, які підтверджують повноваження директора С.Ю. Андреєва передоручати право подання позовів. До заяви не докладено документів на підтвердження того, що останній є керівником позивача, що підпадає під дію п.3 ч.2 ст.121 ЦПКУ.
6. З позовної заяви не зрозуміло, чим обгрунтовано ствердження, що відповідач зареєстрований за вказаною адресою і є «абонентом»позивача.
Усупереч ч. 6 ст. 110 ЦПКУ ніде немає посилання на документ відповідних органів про встановлення місця проживання відповідача, що робиться за запитом суду. Так звана довідка дільниці «Жилкомсервісу»без дати, завірена овальною печаткою, також не може бути названа документом, що підпадає під дію ч. 3 ст. 59 (належність доказів), та ст. 122 ЦПКУ.
7. Позивачем безпідставно заявлено, а судом усупереч ч.1, 3 ст. 60 ЦПКУ (Обов'язковість доказування) проголошено без наведення доказів звинувачення в заподіянні боржником матеріальної шкоди. Судом залишено поза увагою, що вартість послуг, наведена позивачем, багаторазово(!) перевищує нормативи на такі послуги по місту. Таким чином вживання терміну «боржник»у справі № 2-2812/10/04 є неприпустимим.
8. Усупереч п. 4 ст. 119 ЦПКУ позивачем не пояснено, а судом не висвітлено термін «водотеплопостачання». Позивачем також не додано копії ліцензії на цей вид діяльності за період з 01.09.2006 р. по 31.01.2010 р. Відповідно ст. 227 ЦКУ «Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним».
9. У порушення п.п. 5, 6 ч. 2 ст. 119 ЦПКУ позивач не виклав у позовній заяві обставин того, на якій підставі відповідачу в період з 01.09.2006 р. по 31.01.2010 р. надавались послуги, не навів доказів, що підтверджують обгрунтованість вимог щодо розміру заборгованості у 8473,69 грн, оскільки із розрахунку, наданого до суду, не вбачається, яким чином проводилися нарахування, чи здійснювалися відповідні платежі за цей період, кому, коли та в якій сумі. Позивачем не надано даних про перелік послуг, загальної суми місячного платежу, норми споживання, режиму надання послуг, а також їх споживчих якостей. І взагалі розрахунок, як і вартість послуг, не погоджувалися з відповідачем.
Я не впевнений, що позивач взагалі має відношення до «водотеплопостачання», бо мої листи до нього з вимогами припинити опалення будинку влітку (до червня місяця!), та з інших питань, так і залишилися без відповіді.
10. Суд також не повинен був приймати як доказ позивача (ч. 3 ст. 59 ЦПКУ) вкрай незрозумілу (мабуть, не випадково) копію роздруківки так званого «особистого рахунку»відповідача, бо єдиним доказом може бути лише акт звірки з отримувачем послуг. Відповідно Наказу №76 ДКУ ЖКГ від 17.05.2005 р. «Виконавець послуг - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору». Договір про надання послуг не укладався, акти про їх отримання не підписувалися.
11. Позивачем також порушено, а судом залишено поза увагою порушення ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка проголошує «Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах».
12. Позивачем також порушено, а судом залишено поза увагою порушення п.3 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка проголошує: «Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором».
13. Позивачем також порушено, а судом залишено поза увагою порушення ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка встановлює умови договору між виконавцем/виробником та споживачем; послатися на жодну з них позивач не в змозі.
14. Судом не дано правової оцінки відповідно п. 4 ст. 23; п. 4 ст. 32 Закону України «Про інформацію»випадку незаконного отримання та розповсюдження позивачем конфіденціальної інформації щодо відповідача, що суперечить ст. 19, 32 Конституції України, та ч. 1 ст. 8 і ст. І Протоколу Європейської Конвенції «Про захист прав людини». Рішенням Конституційного суду України від 30 жовтня 1997 р. N 5-зп визначено, що «частину четверту статті 23 Закону України «Про інформацію»треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини».
15. До того ж усупереч ч. 5 ст. 119 ЦПКУ позивачем не додано до позову документів про сплату судового збору.
У відповідності з ч.1 ст. 99 ЦПКУ «...сплачується судовий збір у розмірі п'ятдесяти відсотків ставки, що визначається з оспорюваної суми в разі звернення в суд з позовом у порядку позовного провадження...». Ухвали суду про звільнення від сплати держмита у справі немає, бо законом суворо обмежено коло випадків, в яких це можливо. Пільги з цього питання для комерційних підприємств законодавством не передбачено.
Докладена до заяви ксерокопія т.з. рішення Київської районної ради м. Харкова № 65 від 24.12.2009 р. не витримує ніякої критики й не виглядає хоч трохи законною не тільки з-за невідповідності ч. 2 ст. 64 ЦПКУ (вимоги до письмових доказів). По-перше: Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»міські (обласні) ради можуть встановлювати (скасовувати) місцеві податки та збори. Районні у містах ради таких прав не мають. Більш того, держмито не є місцевим податком. До того ж згідно Рішення сесії Харківської міської ради № 266/09 від 25.11.2009 р. «Про неутворення районних у місті Харкові рад»та п. 5 Рішення № 06/10 від 24.11.2010 р. районні у місті Харкові ради (як юридичні особи) та їх виконавчі органи реорганізовано шляхом приєднання до виконавчих органів Харківської міської ради. Тож посилання на рішення Київської районної ради м. Харкова про звільнення позивача від сплати держмита, винесене після цієї дати, суперечить ч. 3 ст. 59 ЦПКУ (належність доказів) і викликає подив поблажливістю суду.
Це зайвий раз підтверджує, що заява не відповідає вимогам чинного Законодавства. Згідно з п.3 ч.6 ст.100 ЦПКУ суд повинен був відмовити позивачу в прийнятті заяви.
16. Позивачем також порушено низку статей Постанови КМУ № 630 від 21.07.05 р. (Про житлові послуги).
Також було порушено ст. 19, 64 та 129 Конституції України (основні принципи; обмеження прав; недопустимість примушення) та низку статей ЦПКУ, у тім числі ст. 59, 119, 120 та 127.
Відсутність у позові вищезазначених відомостей та документів з урахуванням положень ст. 11 ЦПК України про розгляд судом цивільної справи в межах вимог позивача, не дозволяли призначити позовну заяву до розгляду в судовому засіданні.
На жаль, 29.07.2011 р., під час слухання заяви про перегляд заочного рішення від 1.09.2010 р. суд керувався будь-якими міркуваннями, але не вимогами ст. 213 ЦПКУ(Законність і обґрунтованість рішення суду).
Так судом було брутально залишено поза увагою всі вищенаведені доводи, натомість суд послався на наявність у справі так званих «повісток», невідповідність і підробку яких мною було предметно оскаржено. Судом було безпідставно заявлено, що я одержав (?!) повістку та не з'явився на слухання 1.09.2010 р. і не скористався правом надати заперечення. Але чому тоді я, отримавши через два місяці копію рішення від 1.09.2010 р., чомусь зажадав це зробити? Чому, незважаючи на щотижневі вимоги про призначення перегляду цього рішення, мені довелося чекати близько року?
Таким чином, ухвалу від 29.07.2011 р. судом винесено також без всебічного вивчення обставин справи та спираючись на відверто підроблені папери. Тож ухвалу від 29.07.2011 р. теж аж ніяк не можна вважати законною та обгрунтованою.
Широке нехтування вимог діючого Законодавства з боку суду по ц/справі № 2-2812/10/04 викликає велике занепокоєння й наводить на сумні думки про пряму або опосередковану зацікавленість судді в результаті розгляду справи (п. 1, 4 ст.20 ЦПКУ). Невже чутки про те, що комунальники почали нараховувати відсотки замість колекторів судовим службовцям, мають підгрунтя?
Одночасно, спираючись на ч.3, 4 ст. 267 ЦК України цією заявою прошу суд застосувати також положення про закінчення строку давнини.
Спираючись на вищевикладене та на п. 3, 4 ст. 316, 317, 318, п. 1, 2 ст. 319, п. 3 ст. 357 ЦК України, та ст. 105, п. 3, 4 ст. 154 ЦПКУ
П Р О Ш У:
1. Заочне рішення від 01.09.2010 р. по цивільній справі № 2-2812/10/04 відмінити.
2. Ухвалу від 29.07.2011 р. скасувати.
3. Спираючись на ч.3, 4 ст. 267 ЦК України застосувати положення про закінчення строку давнини.
4. У задоволенні вимог позивачеві відмовити.
5. Судові витрати, у т. ч. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн, а також на користь держави держмито в розмірі 84,73 грн, покласти на позивача.
6. Окремою ухвалою дати правову оцінку діям представника позивача В'юник Ж.В., які, при брутальному порушенні вищезазначених статей Законодавства, виглядають спробою шантажу та додатково підпадають під дію низки статей КК України: п. 3 ст. 28 (груповий злочин), ст. 189 (вимагання), ст. 356 (самоправство), ст. 358 (використання підроблених документів), ст. 364 (зловживання службовим становищем); та передати відомості до прокуратури для проведення розслідування та притягнення винних до відповідальності.
ОСОБА_1
Додаток: - квитанції про сплату мита та ІТО -2 стор.;
- копія рішення від 1.09.2010 р. -1 стор.;
- копія заяви від 17.11.2010 р.(уточненої 25.07.2011 р.) -4 стор.;
- копія ухвали від 29.07.2011 р. - 1 стор.;
- копії для позивача -7 стор.;
інші матеріали справи, що є достатніми для відновлення втраченого судового провадження по справі,-
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 402 - 408 ЦПК України, суд,
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 154, 208-209, 212-215, 218, 402-408 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Втрачене судове провадження по цивільній справі за позовною заявою КП «Харківські теплові мережі»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гарячу воду -відновити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя
Судове рішення № 33656230, Київський районний суд м. Харкова було прийнято 22.12.2011. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2018/2-п-12/11. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: