Рішення № 33651053, 02.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8131/13 02.09.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська

страхова група»

До Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

Про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9 589,05 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники:

від позивача: Пасічна Н.В. - дов. № 0112-449 від 26.12.12 р.

від відповідача: Волчек Н.М. - дов. № 65-1-4/38-Ю від 25.12.12 р.

Великородний А.О. - дов. № 62-1-4/38-Ю від 25.12.12 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9 589,05 грн., в результаті настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.07.10 р. об 11:30 год. на вул. Кільцева дорога - Жулянський шляхопровід в м. Києві, за участю транспортних засобів «МАЗ», державний номер АХ3391ВХ, під керуванням Несмачного Андрія Михайловича (належить ПП «Ільїн І.В.»), «Mazda 3», державний номер АА2121НТ, під керуванням Давиденко Алли Миколаївни (належить Попруга А. В.), та «Renault», державний номер ВХ5974АО під керуванням Тенкова Олександра Анатолійовича (належить Тенкову В.А.).

Ухвалою господарського суду міста Києва (суддя Мельник С.М.) від 25.04.13 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/8131/13, призначено справу до розгляду на 29.05.2013 р. о 10:50, зобов'язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 29.05.13 р. господарським судом було оголошено перерву до 26.06.13 р. о 10:05 год.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 25.06.13 р. № 01-1/372 дану справу було передано на повторний автоматичний розподіл відповідно до пункту 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу № 910/8131/13 було передано на розгляд судді Гавриловській І.О., яка ухвалою суду від 26.06.13 р. прийняла до свого провадження дану справу; розгляд справи призначено на 05.08.13 р.

У судовому засіданні 05.08.13 р. представник відповідача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 26.06.13 р., які залучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 26.06.13 р. не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 05.07.13 р., яке підтверджує отримання позивачем 15.07.13 р. ухвали від 26.06.13 р., про причини неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

Приймаючи до уваги вищенаведене, у зв'язку з нез'явленням представника позивача в призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 26.06.13 р., що перешкоджало вирішенню спору в даному судовому засіданні, суд ухвалою від 05.08.13 р. відклав розгляд даної справи на 02.09.2013 р.; повторно зобов'язав позивача надати суду: письмові пояснення з приводу того, що у меморіальному ордері № 116 від 16.09.10 р. платником зазначено ВАТ СК «Укрсоцстрах»; оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви; належні докази того, що цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована відповідачем.

Представник позивача в судове засідання 02.09.13 р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 16.08.13 р., згідно з яким позивач 21.08.13 р. отримав ухвалу суду від 05.08.13 р.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.09.13 р. надав суду документи, які залучені до матеріалів справи; проти позову заперечив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

В судовому засіданні 02.09.13 р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.10 р. об 11:30 год. на вул. Кільцева дорога - Жулянський шляхопровід в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «МАЗ», державний номер АХ3391ВХ, під керуванням Несмачного Андрія Михайловича (належить ПП «Ільїн І.В.»), «Mazda 3», державний номер АА2121НТ, під керуванням Давиденко Алли Миколаївни (належить Попруга А. В.), та «Renault», державний номер ВХ5974АО під керуванням Тенкова Олександра Анатолійовича (належить Тенкову В.А.).

Несмачний А.М., керуючи транспортним засобом «МАЗ», державний номер АХ3391ВХ, під час зміни напрямку руху ліворуч не переконався, що це буде безпечно, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілями «Mazda 3», державний номер АА2121НТ, під керуванням Давиденко Алли Миколаївни (належить Попруга А. В.), та «Renault», державний номер ВХ5974АО під керуванням Тенкова Олександра Анатолійовича (належить Тенкову В.А.), чим порушив п. 10.1. та п. 13.3. Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідки ДАІ від 20.07.10 р., № 2806 від 23.07.10 р., інформація про ДТП № 8605888 від 16.07.10 р. та постанова Святошинського районного суду м. Києва від 24.09.10 року в адміністративній справі № 3-5644 2010 р., відповідно до якої Несмачного А.М. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Святошинського районного суду м. Києва від 24.09.10 року в адміністративній справі № 3-5644 2010 р., у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою доведена вина Кучеренка Л.І. у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Mazda 3», державний номер АА2121НТ, під керуванням Давиденко Алли Миколаївни (належить Попруга А. В.).

Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (надалі - Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між ЗАТ «СК «Українська страхова група», яке було перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», (страховик) та Попругою А.В. (страхувальник, вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 25-0199-0266 від 16.09.09 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Mazda 3», державний номер АА2121НТ.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки ««Mazda 3», державний номер АА2121НТ, замовив у ТОВ «Асистантська компанія «Українська служба допомоги» проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, завданого власнику вищезазначеного автомобіля.

17.08.10 р. було складено протокол огляду транспортного засобу «Mazda 3», державний номер АА2121НТ.

17.08.10 р. було надано звіт № 69808, складений експертом-оцінювачем Олійником Ю.В. (вища освіта, кваліфікація аварійного комісара - свідоцтво № 783 від 03.06.05 р., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 5296 від 08.09.07 р., свідоцтво ФДМУ про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 5915 від 23.10.07 р., посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 4524-ПК від 06.08.09 р.), який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.03 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, згідно з яким визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mazda 3», державний номер АА2121НТ, становить 10 194,72 грн.

На підставі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 22.07.10 р., ремонтної калькуляції № ДКК50812 від 13.08.10 р. (за системою Audatex), рахунку-фактури № 342241_РФ_00149183 від 26.07.10 р., довідок про ДТП, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страхові акти № ДКК50812 від 18.08.10 р. та № ДКК50812/1 від 20.09.10 р., у відповідності до яких позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить відповідно 4 725,90 грн. та 4 863,15 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 25-0199-0266 від 16.09.09 р. виконав належним чином, перерахувавши згідно з платіжним дорученням № 57198 від 22.09.2010 р. 4 863,15 грн. та меморіальним ордером № 116 від 16.09.10 р. 4 725,90 грн. страхового відшкодування Попрузі А.В. на рахунок ДП «АВТО Інтернешнл» за ремонт автомобіля «Mazda 3», державний номер АА2121НТ та на рахунок КМФ АКБ «Укрсоцбанк».

Враховуючи те, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 24.09.10 року в адміністративній справі № 3-5644 2010 р. визнано винним Несмачного А.М., який керував автомобілем «МАЗ», державний номер АХ3391ВХ, у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Mazda 3», державний номер АА2121НТ, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Mazda 3», державний номер АА2121НТ.

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 25-0199-0266 від 16.09.09 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20.07.10 р. об 11:30 год. на вул. Кільцева дорога - Жулянський шляхопровід в м. Києві, виплачено страхове відшкодування Попрузі А.В. - власнику автомобіля «Mazda 3», державний номер АА2121НТ, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «МАЗ», державний номер АХ3391ВХ, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

За таких обставин на розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9 589,05 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «МАЗ», державний номер АХ3391ВХ, зокрема до відповідача у даній справі - ПАТ «УСК «Гарант-Авто» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика (страхова сума) - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

У відповідності до п.п. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Перебіг позовної давності щодо вимог страховика про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виконання страховиком свого зобов'язання за договором добровільного страхування (постанова Вищого господарського суду України № 58/168 від 27.03.12 р.).

Відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного по відношенню до транспортного засобу «МАЗ», державний номер АХ3391ВХ, страхувальником за даним договором є ФОП Ільїн І.В., тип договору - 1.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1181528 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 25 500,00 грн. та франшиза - 510,00 грн.

Позивач 25.06.12 р. звернувся до відповідача з претензією (вих. № 68-03-1/18 від 25.06.12 р.) на виплату страхового відшкодування за полісом № ВС/1181528 в порядку регресу.

Однак станом на день звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» з даним позовом до суду суму страхового відшкодування в порядку регресу відповідач не сплатив.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в частині стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 510,00 грн., яка становить суму франшизи за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/1181528.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.09.13 р. надав суду належним чином засвідчені копію заяви ПрАТ «СК «Українська страхова група» на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу (вих. № 11423 від 16.05.11 р.), згідно з якою позивач просив ПрАТ «УСК «Гарант-Авто» (ВАТ УСК «Дженералі Гарант») здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 4 725,90 грн. за страховим актом № ДКК50812 від 18.08.10 р., за полісом ОСЦПВВНТЗ № ВС/1181528, у зв'язку з ДТП, що відбулась 20.07.10 р. об 11:30 год. на вул. Кільцева дорога - Жулянський шляхопровід в м. Києві, за участю транспортних засобів «МАЗ», державний номер АХ3391ВХ, під керуванням Несмачного Андрія Михайловича (належить ПП «Ільїн І.В.»), «Mazda 3», державний номер АА2121НТ, під керуванням Давиденко Алли Миколаївни (належить Попруга А. В.), та «Renault», державний номер ВХ5974АО під керуванням Тенкова Олександра Анатолійовича (належить Тенкову В.А.).

У підтвердження сплати позивачу частини зазначеного страхового відшкодування за вищевказаною заявою позивача, представник відповідача надав суду належним чином засвідчену копію платіжного доручення № 966 від 28.01.13 р. на суму 3 304,08 грн.

За таких обставин, враховуючи те, що частина страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 304,08 грн. була сплачена відповідачем до звернення позивача з даним позовом до господарського суду м. Києва, то у позивача відсутні правові підстави щодо стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 304,08 грн.

У зв'язку з наведеним, суд відмовляє ПрАТ «СК «Українська страхова група» в частині стягнення з ПрАТ «УСК «Гарант-Авто» страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 304,08 грн.

Таким чином, оцінивши всі надані сторонами докази, документи та пояснення в їх сукупності, Господарський суд м. Києві дійшов висновку про обгрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» щодо стягнення 5 774,97 грн. суми страхового відшкодування у зв'язку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 20.07.10 р. об 11:30 год. на вул. Кільцева дорога - Жулянський шляхопровід в м. Києві, за участю транспортних засобів «МАЗ», державний номер АХ3391ВХ, під керуванням Несмачного Андрія Михайловича (належить ПП «Ільїн І.В.»), «Mazda 3», державний номер АА2121НТ, під керуванням Давиденко Алли Миколаївни (належить Попруга А. В.), та «Renault», державний номер ВХ5974АО під керуванням Тенкова Олександра Анатолійовича (належить Тенкову В.А.).

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (провулок Новопечерський, 19/3, м. Київ, 01042, ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (вул. Івана Федорова, 32 А, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 30859524) 5 774 (п'ять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 97 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 036 (одна тисяча тридцять шість) грн. 16 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення підписано 09.09.13 р.

Суддя Гавриловська І.О.