Рішення № 33651035, 18.09.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" вересня 2013 р.Справа № 921/841/13-г/15

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З. при секретарі Бачик М.І.

розглянула справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор - Сервіс", м.Луцьк

до відповідача: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України", м.Тернопіль

про стягнення заборгованості за поставлений товар на загальну суму 161 886,99 грн.

За участю представників:

від позивача: Козак А.Ю. - представник, дов. від 01.08.2013 р.;

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача в судовому засіданні 18.09.2013 р. роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст.81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор - Сервіс" до Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості за поставлений товар на загальну суму 161 886,99 грн.

Ухвалою суду від 13.08.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28.08.2013 р.

В судовому засіданні 28.08.2013 р. суд перейшов до розгляду справи по суті та оглянув оригінали документів, доданих до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 28.08.2013 р. позовні вимоги підтримав повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 13.08.2013 р. не виконав, проте через канцелярію суду подав клопотання (вх. № 14575) про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання. Ухвалою суду від 28.08.2013 р. розгляд справи відкладено на 18.09.2013 р.

18.09.2013 р. відповідач через канцелярію суду подав клопотання (вх. № 15516) про розстрочення суми боргу, оскільки підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі. Проте, відповідач в судове засідання 18.09.2013 р. повторно не з'явився, вимог попередніх ухвал суду повторно не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 18.09.2013 р. щодо заяви про розстрочку суми боргу заперечив, вважаючи її необґрунтованою. Також зазначив, що поставка товару позивачем відповідачу відбулась ще в липні, жовтні 2012 р. і у останнього було достатньо часу для здійснення її оплати.

В судовому засіданні 18.09.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

В серпні, жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор - Сервіс" поставило покупцеві, Дочірньому підприємству "Тернопільський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" через його філію "Кременецька дорожньо - експлуатаційна дільниця" товар, що підтверджується підписаними представниками обох сторін видатковими накладними:

- видаткова накладна № РН - 000100 від 16.08.2012 р. на загальну суму 33 040,56 грн.;

- видаткова накладна № РН - 000195 від 31.10.2012 р. на загальну суму 128 846,43 грн.

Проте вартість поставленого товару відповідач не оплатив. Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 50 від 20.05.2013 р. про оплату заборгованості, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Відтак, у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 161 886,99 грн., яка, крім того, підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2012 р. по 10.06.2013 р., скріпленого підписами і печатками обох сторін.

Таким чином, станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 161 886,99 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Луцькавтодор - Сервіс" поставило покупцеві, ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" через його філію "Кременецька дорожньо - експлуатаційна дільниця" товар, що підтверджується підписаними представниками обох сторін видатковими накладними № РН - 000100 від 16.08.2012 р. на загальну суму 33 040,56 грн. та № РН - 000195 від 31.10.2012 р. на загальну суму 128 846,43 грн. Проте вартість поставленого товару відповідач не оплатив.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 50 від 20.05.2013 р. про оплату заборгованості, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Отже, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати виконаних робіт не виконав, доказів оплати боргу суду не представив. Крім того, заборгованість відповідача перед позивачем на загальну суму 161 886,99 грн., підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2012 р. по 10.06.2013 р., скріпленого підписами і печатками обох сторін (належно завірена копія міститься в матеріалах справи).

Таким чином, станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 161 886,99 грн. та підлягає до стягнення на користь позивача.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення боргу в розмірі 161 886,99 грн. терміном на 6 місяців, оцінивши докази подані на його обґрунтування, суд відмовляє в його задоволенні, з огляду на таке:

За змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, суд може за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за ініціативою суду у виняткових випадках, залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити або змінити спосіб та порядок виконання рішення;

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. за № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Проаналізувавши обставини, покладені в основу доводів боржника про наявність підстав для надання розстрочки суми боргу в зв'язку з важким матеріальним становищем, господарський суд приходить до висновку, що дана заява про розстрочку суми боргу, документально не обґрунтована. Заявником не доведено того, що відсутність розстрочки виконання судового рішення унеможливить або ускладнить виконання даного рішення.

Крім того, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, беручи до уваги характер господарських правовідносин, що виникли між сторонами, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, суд дійшов висновку про відсутність у спірних правовідносинах виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочки виконання даного судового рішення.

З огляду на викладене, враховуючи заперечення позивача щодо розстрочки боргу, суд вважає, що у задоволенні заяви відповідача про розстрочення боргу в розмірі 161 886,99 грн. терміном на 6 місяців - слід відмовити.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 237,74 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись cт.ст. 3, 4, 41, 42, 43,44, 45,46, 12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85,121 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК" Автомобільні дороги України" (46001, м.Тернопіль, вул.О. Кульчицької, 8, код ЄДРПОУ 31995099) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцькавтодор - Сервіс" (43000, м.Луцьк, вул. Дубнівська, 66, код ЄДРПОУ 23251561) - 161 886 (сто шістдесят одну тисячу вісімсот вісімдесят шість) грн. 99 коп. основного боргу, 3 237 (три тисячі двісті тридцять сім) грн. 74 коп. - судового збору.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20.09.2013 р.

Суддя Галамай О.З.