Рішення № 33650968, 11.09.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/70/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2013 Справа № 908/2830/13

позивач: Концерн "Міські теплові мережі", в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району м. Запоріжжя, (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс центр, ЛТД" (69037, м. Запоріжжя, вул. Правди, 7)

про стягнення заборгованості в сумі 6447,48грн.

Суддя Колодій Н.А

Представники:

Від позивача - Коновалов Д.В., на підставі довіреності № 4086/27 від 18.06.2013р.;

Від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс центр, ЛТД" про стягнення 6010,89 грн. основного боргу, пені в розмірі 361,03 грн., 3% річних в розмірі 75,56 грн. за договором № 1572 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2004р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.08.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2830/13, присвоєно справі номер провадження 32/70/13, з призначенням судового засідання на 11.09.2013 р.

У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в повному обсязі не виконав прийняті на себе зобов'язання за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1572 від 01.12.2004 р. в частині оплати отриманої теплової енергії в сумі 6010,89 грн. за період: з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення 361,03 грн. - пені та 75,56 грн. - 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Концерн "МТМ" посилається на ст.ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, умови договору, Закону України "Про теплопостачання", Правила користування тепловою енергією, ст.ст. 1, 2, 54 - 57, 66, 67, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

ТОВ "Офіс центр, ЛТД", відповідач по справі, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалася, про дату, час, та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду про порушення провадження направлена судом на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.08.2013 р.: (69037, м. Запоріжжя, вул. Правди, 7), що відповідає вимогам ст. 64 ГПК України.

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 11.09.2013 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2004 року між Концерном "МТМ" в особі Філії Концерну "МТМ" Ленінського району (теплопостачальна організація) та ТОВ "Офіс центр, ЛТД" (споживач) укладено договір № 1572 про постачання теплової енергії в гарячій воді на: орендоване нежитлове підвальне приміщення для розміщення офісу по вул. Правди, 7 (далі Договір).

При виконанні цього договору сторони керуються "Правилами обліку, відпускання і споживання теплової енергії", "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні" і діючим Законодавством України. (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 1.2 Договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Розділом 10 Договору встановлено термін дії договору: з 01 грудня 2004 року по 30 листопада 2005 року.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання (п. 10.1. Договору).

Договір зупиняє свою дію у випадках: прийняття рішення Господарським судом; ліквідації сторін (п. 10. 2. договору № 155).

Доказів припинення дії договору № 155 сторонами не надано.

Позивач відпустив відповідачу теплову енергію в сумі 6010,89 грн. за період: з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р., яку відповідач не оплатив.

Нарахування підтверджуються відповідними помісячними актами приймання-передачі теплової енергії, що долучені до матеріалів справи.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору енергопостачання.

Відповідно до ст. ст. 1, 19 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу. Вироблена теплова енергія постачається споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.

Пунктом 6.2 Договору сторони встановили, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією є рахунок та акт надання послуг, підписаний обома сторонами та рахунок, згідно п.6.4. Договору.

Згідно п. 6.3 Договору енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактичну спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації.

На виконання п. 6.3. Договору позивач відправив на адресу відповідача рахунки та акти виконаних робіт за спірний період, згідно реєстрів розісланих повідомлень, що долучені до матеріалів справи.

Відповідач всупереч умовам договору не підписав акти приймання - передачі за спірний період, доказів висунення заперечень теплопостачальній організації не надав, відповідно вказані акти є погодженими.

Відповідно до п./п. 3.2.2. Договору споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії за кожним параметром в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Споживач зобов'язаний, на підставі п. 6.6. Договору, до 20-го числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплати.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 6010,89 грн. за період: з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р., доказів оплати наявної заборгованості відповідачем не надано, стягненню підлягає сума основного боргу у розмірі 6010,89 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 361,03 грн. пені за спірний період.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.3. Договору, який передбачає, що в разі несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5% від належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно.

Згідно проведеного перерахунку суми пені в судовому засіданні судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню складає 354,51 грн. В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 75,56 грн. - 3 % річних за спірний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3% річних та встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс центр, ЛТД" (69037, м. Запоріжжя, вул. Правди, 7, п/р 26000390001 у АБ Металург, МФО 313582, ЄДРПОУ 31426068) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951, Філія - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, код ЄДРПОУ 32121458) 6010 (шість тисяч десять) грн. 89 коп. основного боргу, 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 51 коп. пені, 75 (сімдесят п'ять) грн. 56 коп. 3 % річних, 1720 (тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 84, 85 ГПК України "16" вересня 2013 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.