Рішення № 33648960, 19.07.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

права № 0538/2650/2012

Провадження № 2/265/1012/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді - Вайновського А. М., при секретарі Григор А.Г., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, представника відповідача Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" в особі Бодаренко Любов Павлівни розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування", ОСОБА_7, Моторне (транспортне) страхове бюро України, треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_3, про стягнення шкоди спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_9 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області із позовом до ОСОБА_6, ПАТ "ХДІ страхування" про шкоди спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 28 лютого 2011 року відповідач ОСОБА_6, чия цивільно-правова відповідальність згідно полюсу застрахована у ПАТ "ХДІ страхування", перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння передав належний йому на правовій підставі транспортний засіб ВАЗ-21102 державний номер НОМЕР_4 своєму знайомому, який також перебував у стані алкогольного сп'яніння - ОСОБА_7, останній керуючи автомобілем приблизно о 16 годині 30 хвилин біля АЗС "Петроль" в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області припустив зіткнення з належним йому на праві власності автомобілем ЗАЗ-DAEWOO державний номер НОМЕР_3, яким під час зіткнення керував на правовій підставі його батько - ОСОБА_3, в результаті винних дій ОСОБА_6 його транспортний засіб було пошкоджено та відповідно йому спричинено матеріальну та моральну (немайнову) шкоду, оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 застрахована у ПАТ "ХДІ страхування" просив суд стягнути з ПАТ "ХДІ страхування" вартість відновлювального ремонту транспортного засобу у розмірі 19177,73 гривні, з відповідача ОСОБА_6 стягнути на його користь вартість втрати товарної вартості транспортного засобу у розмірі 1844,76 гривень, франшизу у розмірі 510 гривень, витрати понесені на проведення оцінки вартості матеріальної шкоди у розмірі 800 гривень, решту судових витрат стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

В подальшому позовні вимоги ОСОБА_1 було уточнено, останній просив суд визначити ступень відповідальності спричиненої йому матеріальної шкоди з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_7, у відповідності до визначених ступенів стягнути з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7: вартість втрати товарної вартості транспортного засобу у розмірі 1844,76 гривень, моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, витрати понесені на проведення експертизи у розмірі 800 гривень, крім того у відповідності з визначеним ступенем відповідальності стягнути з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ПАТ ХДІ страхування", Моторного (транспортного) страхового бюро України спричинену матеріальну шкоду у розмірі 19177, 73 гривні, з відповідача ОСОБА_6 стягнути на його користь франшизу у розмірі 510 гривень.

Позивач ОСОБА_9 у судового засідання надав пояснення аналогічні тим, що викладено письмово у позовній заяві, такі ж самі пояснення повністю підтримав представник позивача ОСОБА_2, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обставини пошкодження транспортного засобу повністю підтримав у судовому засіданні третя особа ОСОБА_3, вважаючи позовні вимоги ОСОБА_9 обґрунтованими також просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Співвідповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про день, час та місце слухання справи, у судове засідання не прибули з невідомих суду причин, клопотань про відкладення слухання справи не надавали.

Представник відповідача ПАТ "ХДІ страхування" будучи своєчасно та належним чином повідомленим про день, час та місце слухання справи до судового засідання не з'явився з невідомих суду причин. Вважаючи позовні вимоги необґрунтованими представник відповідача надав на адресу суду письмові заперечення, якими зазначив, що позивач по справі що, є потерпілим від ДТП порушуючи вимоги ч.35.1 ст.35 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до ПАТ "ХДІ страхування" з письмовою заявою про отримання страхового відшкодування не звертався, про завдану шкоду ПАТ "ХДІ страхування" стало відомо тільки під час слухання цивільної справи, що на думку представника відповідача свідчить про відсутність порушень прав позивача з боку страхової компанії. Крім того, просили суд звернути увагу на ту обставину, що ст.130 КУпАП передбачена відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, проте стосовно ОСОБА_6 чия цивільна-правова відповідальність застрахована ПАТ "ХДІ страхування" такого протоколу не складалось та відповідно до адміністративної відповідальності ОСОБА_6 не притягався, з огляду на цю обставину рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях позивача та третьої особи про начебто обізнаність ОСОБА_6 про алкогольне сп'яніння ОСОБА_7 якому було передано право керування транспортним засобом, у зв'язку з чим ОСОБА_7, на думку представника відповідача керував транспортним засобом на правовій підставі, а тому він повинен нести відповідальність за спричинену шкоду, за інших обставин відносно ОСОБА_7 повинен був складений та в подальшому розглянутий протокол щодо вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст.126 КУпАП - керування транспортним засобом водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, отже ОСОБА_6 не може нести майнової відповідальності за шкоду, завдану ОСОБА_7

Представник співвідповідача - Моторне (транспортне) страхове бюро України будучи неодноразово, своєчасно та належним чином повідомленим про день, час та місце слухання справи до судового засідання не з'явився з невідомих суду причин, клопотань чи заяв про відкладання слухання справи на адресу суду не надав.

Вислухавши доводи сторін та їх представників, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_9 підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, у відповідності з вимогами ст.212 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 11 липня 2008 року право керування, а так само розпорядження та вчинення пов'язаних з цим цивільно-правових дій з боку власника транспортного засобу ВАЗ 21102 державний номер НОМЕР_5 - ОСОБА_8 було надано відповідачу - ОСОБА_6 (а.с.28-29).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 власником транспортного засобу ЗАЗ-DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_3 є позивач по справі - ОСОБА_1 (а.с.23).

Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 20 березня 2010 року право керування та вчинення пов'язаних з цим цивільно-правових дій з боку власника транспортного засобу було надано, у тому числі ОСОБА_3 (а.с.24).

З постанови Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 березня 2011 року у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що 28 лютого 2011 року о 16 годині 30 хвилин ОСОБА_7 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння керував автомобілем ВАЗ 21102, державний номерний знак НОМЕР_5, рухаючись по вулиці Таганрозькій в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя Донецької області не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечну швидкість та дистанцію руху, скоїв зіткнення з автомобілем ДЕУ-Ланос, державний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3 В наслідок зіткнення транспортні засоби отримали технічні пошкодження. Постановою суду ОСОБА_7 визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст.124 та ч.2 ст.130 КпАП України, призначено адміністративне покарання у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на два роки без оплатного вилучення транспортного засобу (а.с.4).

Із зазначеної постанови суду також вбачається, що ОСОБА_7 до судового засідання не з'явився та відповідно пояснень щодо обставин вчинення ним адміністративного правопорушення суду не надавав.

Відповідно до пояснень, що були надані ОСОБА_7 під час складання відносно нього адміністративного протоколу (а.с.5 адміністративної справи №3-578/11) останній керував технічно справним транспортним засобом, який передав йому власник ОСОБА_6, при цьому обставини передачі транспортного засобу у його керування, стан як його самого, так і ОСОБА_6 в поясненнях ОСОБА_7 свого відображення не знайшли.

Вказані у постанові суду від 15 березня 2011 року обставини дорожньо-транспортної пригоди в результаті якого відбулось зіткнення та пошкодження транспортних засобів повністю визнані сторонами у судовому засіданні.

Відповідно до положень ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З аналізу статей 1166, 1187 ЦК України шкода, вбачаєтеся що завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.2.2 Правил дорожнього руху, що затверджені Постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року "Про правила дорожнього руху" зі змінами та доповненнями, що діяли на час виникнення правовідносин між сторонами - власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Таким чином з аналізу вищенаведених правових норм вбачається що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення у п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки".

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до переконання, що відповідач по справі - ОСОБА_7 є тією особою, що на відповідній правовій підставі (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб) володіла (керувала) транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 21102, державний номерний знак НОМЕР_5.

При цьому суд не може не погодитись з доводами представника відповідача ПАТ "ХДІ страхування", що у разі відсутності у ОСОБА_7 правової підстави (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб) володіти транспортним засобом автомобілем ВАЗ 21102, державний номерний знак НОМЕР_5 щодо нього повинен був складатися відповідний протокол про адміністративне правопорушення передбачене ст.126 КУпАП щодо керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб. На ці обставини також вказує наявність складеного та в подальшому розглянутого судом протоколу щодо вчинення ОСОБА_7 адміністративного правопорушення передбаченого ст.124, ст.130 ч.2 КУпАП, яким ОСОБА_7 визнано особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, тобто таким чином фактично підтверджено наявність водійського посвідчення та реєстраційного документа на транспортний засіб.

Посилання позивача та його представника про начебто обізнаність ОСОБА_6 в момент передачі транспортного засобу ОСОБА_7 про стан алкогольного сп'яніння останнього не можуть бути визнані судом доведеними, чи такими, що не потребують доказування через відсутність відповідного протоколу щодо вчинення з боку ОСОБА_6 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП - в частині передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння, який на думку суду в цьому випадку був би належним доказом цієї обставини.

На підставі викладено, з урахуванням положень статей 1166, 1187 ЦК України та статті 61 ЦПК України відповідно до якої постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є обов'язковими для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково - шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_7 матеріальної шкоди спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що дорівнює вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, при цьому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до ОСОБА_6 та ПАТ "ХДІ страхування" необхідно відмовити.

Переходячи до обговорення розміру матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 за рахунок ОСОБА_7 суд виходить з наступного.

Відповідно до висновків судової авто-товарознавчої експертизи №273 від 02 серпня 2012 року ринкова вартість транспортного засобу ЗАЗ-DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_3, на час проведення дослідження сягає 42151,25 гривень; вартість відновлювального ремонту транспортного засобу на час проведення дослідження та з урахуванням фізичного зносу складає 18462,13 гривень; сума втрати товарної вартості транспортного засобу ЗАЗ-DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить ОСОБА_9 на час проведення дослідження складає не разраховувалась експертом, бо не відповідає діючому законодавству.

Судову авто-товарознавчу експертизу призначено судом у відповідності до положень ст.143-144 ЦПК України, при цьому експерта Терентьєва Л.І. попереджено про кримінальну відповідальність за ст.384, ст.385 КК України, експертизу проведено у присутності сторін, особу експерта узгоджено зі сторонами до призначення експертизи. За таких обставин суд вважає за доцільне при визначенні розміру спричиненої шкоди використовувати висновок судової експертизи, а не Висновок №132 про оцінку вартості матеріальної шкоди спричиненої власнику транспортного засобу (а.с.7-17) на використанні якого наполягає позивач та його представник.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сум втрати товарної вартості транспортного засобу ЗАЗ-DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_3 то такі вимоги на думку суду задоволенню не підлягають, з наступних причин.

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовуються особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до п.8.6.2 "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" що затверджено Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 при розрахунку збитків величина втрати товарної вартості транспортного засобу не нараховується, якщо строк експлуатації цього транспортного засобу перевищує три роки для транспортних засобів виробництва країн СНД.

Як встановлено у судовому засіданні транспортний засіб ЗАЗ-DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_3 що належить позивачу ОСОБА_1 є транспортним виробництва країни СНД і строк його експлуатації перевищує три роки (а.с.23).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування шкоди за рахунок Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі МТСБУ) суд виходить з наступного. Відповідно до положень п.41.1, підпункту "а", статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Як встановлено у судовому із заявою про відшкодування завданої шкоди, а ні позивач, а ні його представник до МТСБУ не звертались взагалі, оскільки вважали що відповідальність за спричинену шкоди повинен нести власник транспортного засобу - ОСОБА_6, цивільна-правова відповідальність, якого застрахована у ПАТ "ХДІ страхування", відповідно, питання про наявність, а так само відсутність страхового випадку МТСБУ не розглядалось. За таких обставин вимоги позивача до МТСБУ є передчасними, оскільки таким чином суд вирішуючи питання про стягнення шкоди завданої ОСОБА_7 з МТСБУ позбавить відповідача - МТСБУ права дізнатися, чи є ця подія взагалі страховим випадком і чи є підстави для її відшкодування (п.5 ч.1 ст.989, п.5 ч.1 ст.991 ЦК України).

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 223,32 гривні (а.с.1) і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_7, так само підлягає стягненню витрати понесені позивачем на оплату послуг експерта у розмірі 650 гривень (а.с.110)

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування витрат понесених на сплату послуг експертної установи за складання Висновку №132 про оцінку вартості матеріальної шкоди спричиненої власнику транспортного засобу у розмірі 800 гривень то такі витрати на думку суду не підлягають відшкодування - стягненню з відповідача бо вони понесені позивачем поза межами судового розгляду цивільної справи та в сенсі положень ст.79-88 ЦПК України не можуть бути визнані судовими витратами а тому в ций частині позов задоволенню також не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування", ОСОБА_7, Моторне (транспортне) страхове бюро України, треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_3, про стягнення шкоди спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування матеріальної шкоди спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди 18462 гривні 13 копійок та в якості відшкодування судових витрат 873 гривні 32 копійки, а разом 19335 (дев'ятнадцять тисяч триста тридцять п'ять) гривень 45 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування", ОСОБА_7, Моторне (транспортне) страхове бюро України, треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_3 - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Суддя____