Вирок № 33646557, 18.07.2013, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

202/20822/13-к

№ 1кп/0202/104/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Дружиніна К.М.

при секретарі - Дьяченко О.І.

за участю прокурора - Рева А.Л.

захисника - ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження № 32012040040000040 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, освіта вища, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого АДРЕСА_1, в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 212 ч.3, 366 ч.1 КК України;

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2, згідно наказу № 1 від 01.06.2010 року, працюючи директором приватного підприємства «ПРИМАТЕХ» (код ЄДРПОУ 37149588), зареєстрованого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 01.06.2010 року за № 12241020000049773 за юридичною адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів 9/м, зареєстрованого Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська, як платник податків і платник податку на додану вартість, виконуючи організаційно-розпорядчі й адміністративно - господарські функції, в своїй діяльності зобов'язаний був керуватися:

- ст. 9 ч.1, ст.11, ст.14 Законом України «Про систему оподатковування» № 1251-ХІІ від 25.06.1991р. (зі змінами й доповненнями);

- ст. 1 п.п. 1.3, 1.4, 1.7, ст. 3 п.п. 3.1.1, п. 3.1, ст. 7 п.п.7.4.1, п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/ 97-ВР від 03.04.1997 р. (зі змінами й доповненнями),;

- ст. 1 п. 1.32, ст.5 п.5.1, п.п.5.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/ 94-ВР від 28.12.1994 р.;

- ст. 4 п.4.1 п.п.4.1.4, ст.5 п.5.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. (зі змінами й доповненнями);

- ст. 1 ч.11, ст. 3 п.2, ст. 8 п.1, 2, 3, ст. 9 п.2, п.6, п.8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІ від 16.07.1999 р. (зі змінами й доповненнями);

- ст. 2 п.п., 2.1, 2.2, 2.13, 2.14 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (зі змінами й доповненнями);

- ст.1 п.п. 1.1, 1.2, ст. 3 п. 3.4 Положення «Про затвердження форми податкової декларації по податку на додану вартість і Порядком її заповнення й надання», затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. (зі змінами й доповненнями);

- ст. 3 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» № 15 від 08.10.2004 р.

ОСОБА_2, фактично виконуючи організаційно-розпорядчі й адміністративно - господарські функції, будучи службовою особою, в порушення вимог п.1.7 ст. 1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7, п.п.1 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, в грудні 2010 року, не переслідуючи умислу на ухилення від сплати податків, в наслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, не передбачуючи, що в наслідок його дій може бути спричинено шкоду державі у вигляді не надходження грошових коштів до державного бюджету, не перевіривши правильність відображення даних по операціям поставки товарів від контрагента ПП «Альтекс-Юг», безпідставно завищив суму податкового кредиту по ПДВ у грудні 2010 року, відобразив недостовірну інформацію по поставці товарів від контрагенту ПП «Альтекс-Юг», що призвело до фактичного ненадходження в бюджет податку на додану вартість у сумі 2 290 111,60 гривень.

При цьому, ОСОБА_2, будучи директором ПП «ПРИМАТЕХ», виконуючи організаційно-розпорядчі й адміністративно - господарські функції, не переслідуючи умислу на ухилення від сплати податків, в наслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, не передбачуючи, що в наслідок його дій може бути спричинено шкоду державі у вигляді не надходження грошових коштів до державного бюджету, у січні 2011 року, перебуваючи за місцем свого проживання: АДРЕСА_1, склав податкову декларацію по податку на додану вартість за грудень 2010 року і розшифровку податкових зобов'язань до податкового кредиту в розрізі контрагентів, в які вніс неперевірені відомості - включив до складу податкового кредиту ПП «ПРИМАТЕХ» по податку на додану вартість суми від реалізації договірних відносин із ПП «Альтекс-Юг» і в розділі 2 розшифровки податкових зобов'язань до податкового кредиту в розрізі контрагентів, в рядку 40 вказав суму ПДВ у розмірі 2 290 111,6 гривень, від реалізації договірних взаємин з постачальником, після чого здав їх в орган державної податкової служби по місцю реєстрації, в Лівобережну МДПІ м. Дніпропетровська, що привело до фактичного ненадходження в бюджет податку на додану вартість у сумі 2 290 111,60 гривень.

Таким чином, ОСОБА_2, будучи службовою особою, не переслідуючи умислу на ухилення від сплати податків, скоїв службову недбалість, в наслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, через несумлінне ставлення до них, що потягло тяжкі наслідки у вигляді ненадходження в бюджет держави податку на додану вартість у сумі 2 290 111,60 гривень, що більш ніж в 5 000 разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян.

ОСОБА_2 свою вину в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, суду пояснив, що податкові декларації були ним складені на підставі договорів та накладних наданих представником контрагента ПП «Альтекс-Юг», при цьому йому не було відомо, що надані документи можуть містити недостовірні дані, бо зазначене підприємство не визнано фіктивним згідно рішення суду.

Про винність обвинуваченого, суд робить висновок виходячи з наступних доказів.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_3 підтвердила висновки судово-економічних експертиз № 4-13 від 26.02.2013 року, № 66-12 від 22.06.2012 року (а.п.103-111 т.4; а.п.197-207 т.1), суду пояснила, що згідно матеріалів кримінального провадження, були відсутні відомості щодо операцій з поставки товарів від контрагента ПП «Альтекс-Юг» до ПП «ПРИМАТЕХ», такі операції безпідставно включено до складу податкового кредиту з ПДВ у сумі 2 290 111,60 гривень за грудень 2010 року, тобто було встановлено заниження податку на додану вартість ПП «ПРИМАТЕХ» на вказану суму.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження: наказом про призначення ОСОБА_2 директором ПП «ПРИМАТЕХ» (а.п.187 т.1); протоколом виїмки та огляду реєстраційних та статутних документів ПП «ПРИМАТЕХ» (а.п.10-75 т.2), які визнані речовими доказами по кримінальному провадженню (а.п.76 т.2); протоколами виїмки в Лівобережній МДПІ м. Дніпропетровська юридичної справи та податкової звітності ПП «ПРИМАТЕХ» (а.п.79-148, 151-167 т.2), які також визнані речовими доказами (а.п.149, 169 т.2); актом про результати документальної позапланової перевірки ПП «ПРИМАТЕХ» за грудень 2010 року, відповідно до якого ПП «ПРИМАТЕХ» порушено ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «ПРИМАТЕХ» з ПП «Альтекс Юг» та з підприємствами - покупцями за грудень 2010 року (а.п.78-96 т.1); протоколом виїмки та огляду акту документальної перевірки ПП «Альтекс-Юг», якою встановлено порушення вимог ст.ст. 201, 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Альтекс Юг» при придбанні та продажу товарів (а.п.30-51 т.3).

Органом досудового розслідування, дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.3 ст.212 КК України, як умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинені службовою особою підприємства, незалежно від форми власності, що призвело до фактичного ненадходження в бюджет коштів в особливо великих розмірах, а також за ч.1 ст. 366 КК України, як службова підробка, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, складанні, видачі завідомо неправдивих документів.

Суд, перевіривши обставини вчинення кримінальних правопорушень та надані докази, вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 підлягають перекваліфікації з ч.3 ст. 212, ч.1 ст. 366 КК України на ч.2 ст. 367 КК України, за наступних підстав.

Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 та ч.1 ст. 366 КК України, є прямий умисел на ухилення від сплати податків, які входять в систему оподаткування, у встановленому законом порядку, а також у внесенні службовою особою в офіційні документи неправдивих відомостей.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 08.10.2004 року «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів», статтею 212 КК України передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. У зв'язку з цим суд має встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки та інше.

Особа, яка не мала наміру ухилитися від сплати зазначених платежів, але не сплатила їх з інших причин, може бути притягнута лише до встановленої законом відповідальності за порушення податкового законодавства, пов'язані з обчисленням та сплатою платежів (фінансове правопорушення).

Обвинувачений ОСОБА_2 під час судового розгляду стверджував, що умислу на ухилення від сплати податку та внесення неправдивих відомостей в офіційні документи не мав.

Свідчення обвинуваченого не спростовані під час судового розгляду. В ході судового слідства за клопотанням прокурора було допитано лише свідка - експерта ОСОБА_3, яка зокрема пояснила, що згідно документів, наданих їй для проведення експертизи, органом досудового слідства з самого початку припускався факт фіктивності ПП «Альтекс-Юг». Вона працювала лише з наданими слідчим документами. Фіктивність діяльності ПП «Альтекс-Юг» нею не перевірявся. Зазначені обставини є порушенням ст. 6 Європейської Конвенції по захисту прав людини і основоположних свобод щодо обвинуваченого ОСОБА_2

Враховуючи, що відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 не знайшла свого підтвердження суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.3 ст. 212, ч.1 ст. 366 КК України, оскільки відсутні докази умисних дій ОСОБА_2, спрямованих саме на ухилення від сплати податків та внесення в офіційні документи неправдивих відомостей.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 в службовій недбалості, тобто неналежному виконанню службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, тобто в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, що суд відносить до пом'якшуючих його покарання обставин.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, з застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в сфері підприємницької діяльності.

Позовні вимоги прокурора, суд вважає за необхідне залишити без розгляду, надавши право звернення в порядку цивільного судочинства.

Речові докази, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, суд вважає за необхідне залишити при матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 371 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України та призначити йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі, з позбавлення права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в сфері підприємницької діяльності строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбуття призначеного основного покарання, якщо засуджений протягом одного року іспитового строку, не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

На підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08.07.2011 року, звільнити ОСОБА_2, як від відбуття призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки, так і від призначеного додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в сфері підприємницької діяльності строком на один рік, як особу, що має неповнолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, на день набрання чинності Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08.07.2011 року.

Позовні вимоги прокурора залишити без розгляду, надавши право звернення в порядку цивільного судочинства.

Міру запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 17 000 гривень - відмінити, грошові кошти повернути ОСОБА_2.

На вирок може бути подана апеляція в судову палату по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: К.М. Дружинін