Ухвала суду № 33645797, 12.09.2013, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/20885/2012Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/789/992/13 Доповідач - Фащевська Н.Є.Категорія - 32

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Фащевської Н.Є.

суддів - Щавурської Н. Б., Гурзеля І. В.,

при секретарі - Майка Р.Ю.

з участю - представників сторін ОСОБА_1 та ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

Встановила:

Представник ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" звернувся з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду, яким позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5, про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» в користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 80 000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 копійок), в користь ОСОБА_4, моральну шкоду в розмірі 80 000,00 грн. (вісімдесят тисяч гривень 00 копійок). Стягнуто з державного підприємства «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» в користь держави судовий збір в загальній сумі 229,40 грн.

Стягнуто з Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в користь ОСОБА_3, відшкодування в розмірі 7 195,55 грн. (сім тисяч сто дев'яносто п'ять гривень 55 копійок), в користь держави судовий збір в розмірі 344,10 грн. (триста сорок чотири гривень 10 копійки).

Стягнуто з Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в користь ОСОБА_4 відшкодування в розмірі 2 550,00 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят гривень 00 копійок) та в користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 копійок). У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт - ДП " Тернопільстандартметрологія" зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Позивачами не доведено обставин, які б доказували про наявність вини відповідачів у заподіянні матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає стягненню.

Враховуючи наведене представник апелянта просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 червня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні їх позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом установлено, що 29 грудня 2009 року відбулось зіткнення транспортного засобу, марки «DAEWOO Nubira», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належав на праві власності ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" під керуванням водія ОСОБА_5, із невстановленим транспорним засобом. Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, був смертельно травмований пасажир«DAEWOO Nubira» - ОСОБА_6

ОСОБА_5 працював на посаді водія у ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" і за ним був закріплений транспортний засіб, марки «DAEWOO Nubira», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою про закриття кримінальної справи від 19 листопада 2012 року, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за фактом дорожньо - транспортної пригоди, унаслідок якої був смертельно травмований громадянин ОСОБА_6, провадженням закрито за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу злочину.

Згідно ч. 1 ст. 16, ст.20 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Висновок суду про підставність позовних вимог про стягнення із страхової компанії "Оранта" спричиненої майнової шкоди відповідає вимогам закону та встановленим обставинам справи.

Так, судом встановлено, що транспортний засіб марки «DAEWOO Nubira», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на час ДТП був застрахований у Національній акціонерній страховій компанії «Оранта» згідно полісу обов'язкового страхування цивільної - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, серія ВА/5704138, типу № 1, відповідно до якого цивільно-правова відповідальність власника даного транспортного засобу застрахована у Національній акціонерній страховій компанії «Оранта» з нульовою франшизою, та лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну, на одного потерпілого 35 000,00 грн., за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, на одного потерпілого 51 000,00 грн.

Позивачі зверталися до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про виплату страхового відшкодування, однак відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Статтями 525, 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 979 ЦК України, передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦПК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно із ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди право на страхове відшкодування мають діти (в тому числі усиновлені) - до досягнення ними повноліття; непрацездатна вдова (вдівець), непрацездатні батьки - до відновлення ними працездатності, а також працездатна вдова (вдівець), якщо у сім'ї є діти віком до восьми років; інші члени сім'ї, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з поховання. Крім виплат, пов'язаних з втратою годувальника, відшкодуванню страховиком підлягають також витрати на поховання. При цьому такі витрати мають бути обґрунтованими. Для підтвердження витрат на поховання страховику мають бути надані відповідні платіжні документи.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про поховання та похоронну справу" від 10 липня 2003 року № 1102-IV поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Згідно ч. 1 ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

В силу вимог ч. 1 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 понесла витрати на поховання ОСОБА_6 в розмірі 14 325,00 грн., що стверджується накладною № 3 від 29 квітня 2012 p., виданої фізичною особою -підприємцем ОСОБА_7, товарними чеками від 23 квітня 2012 року, видані суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_8, накладною № 21 від 15 травня 2012 p., виданої фізичною особою -підприємцем ОСОБА_9, накладною № 22 від 10 квітня 2012 p. ОСОБА_4 поніс витрати на поховання ОСОБА_6 в розмірі 3 300,00 грн., що стверджується видатковою накладною № РН-0000177 від 30 грудня 2008 року, виданої фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_5 правомірно використовував транспортний засіб марки «DAEWOO Nubira», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого являється державне підприємство «Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації», суд підставно прийшов до висновку, що відмова Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» у здійсненні страхового відшкодування є неправомірною, і остання зобов'язана відшкодувати позивачам витрати на поховання та спорудження надгробного пам'ятника.

Відповідно до п. 22.3 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у п. 9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Статтею 1187 ЦК України, передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом установлено, що транспортний засіб, марки «DAEWOO Nubira», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким управляв водій ОСОБА_5, належав на праві власності ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації". Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди за участю вищезазначеного транспортного засобу був смертельно травмований пасажир«DAEWOO Nubira» - ОСОБА_6

Постановою про закриття кримінальної справи від 19 листопада 2012 року, провадженням у справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу злочину.

ОСОБА_5 прийнято на роботу на посаду водія автотранспортних засобів з 25.12.2008 року, що стверджується наказом від 24 грудня 2008 року, виданого держаним підприємством "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації". За ним був закріплений транспортний засіб, марки «DAEWOO Nubira», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності державному підприємству "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації".

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_2 від 18 вересня 1976 року, ОСОБА_6 зареєстрував шлюб із ОСОБА_3, після чого остання змінила прізвище на «ОСОБА_3».

Суд підставно прийшов до висновку, що ОСОБА_5 керував транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору, в зв'язку з чим не може вважатися особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, а тому не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Враховуючи встановлені судом обставини справи та вищезазначені вимоги закону, суд обгрунтовано прийшов до висновку, що позивачам була завдана шкода, яка підлягає відшкодуванню з ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", оскільки останній був власником джерела підвищеної небезпеки.

Посилання позивачів на те, що водій ОСОБА_5 спричинив шкоду не під час виконання своїх обов'язків, а використав автомобіль протиправно, без дозволу володільця транспортного засобу, колегія не приймає до уваги, як таке, що спростовується матеріалами справи та вимогами закону.

Згідно ч.3 ст.397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлене рішенням суду.

Так, згідно ч.5 ст.1187 ЦК України, роз'яснень, даних у п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року " Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У судовому засіданні не було встановлено підстав для звільнення відповідача від обов'язку з відшкодування шкоди, спричиненої належним йому на праві власності джерелом підвищеної небезпеки (непереборної сили чи умислу потерпілого).

Крім того, відповідно до вимог ст.1187 ЦК України володілець транспорного засобу не звільняється від відшкодування шкоди, що виникла в результаті неправомірної експлуатації транспортного засобу.

Суд також обґрунтовано не прийняв до уваги посилання апелянта на те, що водій ОСОБА_5 протиправно заволодів транспортним засобом, оскільки з матеріалів справи вбачається, що даний транспортний засіб був закріплений за ОСОБА_5, пасажир транспортного засобу, який загинув -ОСОБА_6 був заступником директора ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації". Будь-яких інших доказів того, що транспортний засіб вибув із володіння власника внаслідок протиправних дій інших осіб чи непереборної сили, не встановлено.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України, роз'яснень, даних у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції виходив з принципу справедливості, розумності та виваженості. Судом враховано, той факт що позивачка та син безповоротно втратили батька та чоловіка, через що понесли значні моральні та психологічні страждання, які носять безповоротний та триваючий характер, також враховано, що позивачка та її син зазнали істотних негативних змін в особистому житті, перенесли страждання пов'язані зі смертю потерпілого, з його похованням, проведенням ритуальних міроприємств і продовжують нести ці душевні страждання.

При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", суд врахував розмір моральної шкоди, визначеної відповідно до п.9.3 ст.9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів", і яку повинен виплатити страховик в межах, визначених законом (не більше 5 відсотків ліміту), а тому підставно визначив моральну шкоду, спричинену позивачам в розмірі по 80 000 грн. в користь кожного позивача.

Отже, моральна шкода визначена у відповідності до законодавства, підстав для відмови у її задоволенні колегія не вбачає. Висновки суду апелянтом не спростовані.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне виключити з рішення суду посилання на ст.1188 ЦК як зайву, оскільки при вирішенні справи суд керувався вимогами ст.1187 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19 червня 2013 року залишити без зміни, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на ст.1188 ЦК України як зайву зазначену.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.Є. Фащевська