Ухвала суду № 33645486, 16.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/6112/13-а

16.09.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2 - паспорт серії НОМЕР_1, виданий 2-м відділом Керченського МУГУ МВС України в Криму 03.04.1998- ,

представник відповідача, Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України. Правонаступник-Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І.) від 19.07.13 у справі № 801/6112/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України. Правонаступник-Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном (вул. Сурікова, 3, місто Київ 35, 03035)

про визнання бездіяльності та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2012 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України, правонаступник-Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, про визнання бездіяльності та скасування наказу- відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2012 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

11.09.2013 на адресу Севастопольського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про залучення Публічного акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залив» в якості третьої особи до участі у справі, у задоволенні якого Публічному акціонерному товариству «Суднобудівний завод «Залив» було відмовлено, враховуючи приписи статті 53, 54, частини шостої, сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки предметом розгляду в даній справі є правовідносини, які склалися між позивачем- ОСОБА_2 та відповідачем- Державним агентством України з управління державними корпоративними правами та майном щодо надання спірних наказів.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що ОСОБА_2 (далі- позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу та конверсії України, правонаступником якого є Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном (далі- відповідач) про визнання бездіяльності відповідача щодо невиконанню вимог Законів України:"Про приватизацію державного майна", "Про господарські товариства", та Законів України№ 1695-III від 20.04.2000, № 1724-III від 18.05.2000;про перегляд та скасування наказів відповідача № 957 від 24.06.1994 "Про корпоратизацію заводу "Залив" та № 1163а від 15.08.1994 "Про створення акціонерного товариства "Суднобудівний завод "Залив".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач проігнорував Закони України, що прямо вказує на його бездіяльність, яка порушує права позивача бути працівником державного підприємства.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність факту порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин, які стосуються позовних вимог.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що згідно наказу Мінмашпрому України від 15.08.1994 № 1163а було вирішено утворити на базі Керченського суднобудівного заводу "Залів" ім. Б.Є. Бутоми Відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів", затвердити його статут, зареєструвати відповідно до законодавства ВАТ "Суднобудівний завод "Залів", та призначити голову правління товариством.

Як вбачається з матеріалів справи наказом відповідача №957 від 24.06.2004 "Про корпоратизацію заводу "Залів" згідно з "Положенням про порядок корпоратизації підприємств", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.07.1994 №508, було зазначено затвердити комісію з корпоратизації суднобудівного заводу "Залів" імені Б.Є. Бутоми, місто Керч, Кримська Республіка.

Як свідчать матеріали справи відповідно до Розпорядження Виконавчого комітету Керченської міської ради від 28.11.1994 №1004-р було прийнято рішення про проведення державної реєстрації Відкритого акціонерного товариства "Суднобудівний Завод "Залів".Пунктом 2 вказаного рішення Фонду комунального майна було визначено видати свідоцтво про реєстрацію акціонерного товариства "Суднобудівний Завод "Залів" та проінформувати органи державної статистики та податкової інспекції.

Згідно листа Головного управління статистики в Автономній Республіці Крим від 28.01.2013 за вих. №03.3-09/39, адресовано позивачу, як директору МПП "Кітей", зміну назви Державного підприємства "Суднобудівний Завод "Залів" ім. Б.Є. Бутоми (ідентифікаційний код 14307251) на Відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів" було проведено рішенням Виконавчого комітету Керченської міської ради від 28.11.1994 № 1004-р.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що при прийнятті вищевказаних наказів порушено право позивача на участь у створенні господарського товариства, оскільки дослідивши всі наявні у справі докази, не встановлено порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин, тому відсутні підстави для висновку про бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог Законів України: "Про приватизацію державного майна", "Про господарські товариства" та законів №1695-III від 20.04.2000, № 1724-III від 18.05.2000 у межах визначеної Кодексом адміністративного судочинства України компетенції адміністративного суду.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неправомірності та скасування наказів відповідача: №957 від 24.06.1994 "Про корпоратизацію заводу "Залив" та №1163а від 15.08.1994 "Про створення акціонерного товариства "Суд нобудівний завод "Залив",оскільки перетворення та зміна назви «Відкрите акціонерне товариство», відбулось на підставі Розпорядження Виконавчого комітету Керченської міської ради від 28.11.1994 № 1004-р у зв'язку з прийняттям наказу Мінмашпрому України від 15.08.1994 № 1163а про утворення на базі Керченського суднобудівного заводу "Залів" ім. Б.Є. Бутоми та наказу №957 від 24.06.1994 "Про приватизацію завода "Заліву" Відкрите акціонерне товариство "Суднобудівний завод "Залів", затвердження його статуту, реєстрації відповідно до законодавства ВАТ "Суднобудівний завод "Залів", що повністю узгоджується з приписами пунктів 1, 14,15 Положення про порядок корпоратизації підприємств", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.17.1993 № 5.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що у даному випадку прийняти накази: №957 від 24.06.1994, №1163а від 15.08.1994 права та інтереси позивача ніяким чином не порушують, оскільки як вбачається із наказів мова йдеться про корпоратизацію заводу "Залів", який є державною власністю, тоді як ніякі питання, пов'язані безпосередньо з позивачем, даними наказами не вирішуються, а тому оскаржувані накази не порушують права та інтереси позивача та не спричиняють ніяких правових наслідків для нього.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а надані відповідачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 у справі № 801/6112/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 вересня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко