Ухвала суду № 33645427, 18.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/1198/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Драчук Т. О.

суддів: Граб Л.С. Смілянця Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Манжосова Максима Павловича на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Чернівцях до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Управління Пенсійного фонду України у м.Чернівцях звернулося до суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця Шевченківського ВДВС ЧМУЮ про відмову у відкритті виконавчих проваджень від 13.05.2013року №37841028, №27852296, 37840910, №37852322, №37852385, №37852438, №37852491, №37853197, №37853455, №37635343, №37837716, №37840034, №37840885, №37845937, №37846372, №37846669, №37846860, №37847231, №37848186, №37848613, №37848820, №37849385, №37852163, №37852023, №37851972, №37851813, №37851669, №37851580, №37851481, №37851335, №37851172, №37837381, №37849644.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Представник відповідача у справі повноваженого представника в судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в м.Чернівцях було подано до Шевченківського ВДВС ЧМУЮ, для примусового стягнення з боржників, вимоги про сплату боргу (недоїмки), які на момент їх подачі набули чинності та є виконачими документами.

Постановами Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції від 13.05.2013року №37841028, №27852296, 37840910, №37852322, №37852385, №37852438, №37852491, №37853197, №37853455, №37635343, №37837716, №37840034, №37840885, №37845937, №37846372, №37846669, №37846860, №37847231, №37848186, №37848613, №37848820, №37849385, №37852163, №37852023, №37851972, №37851813, №37851669, №37851580, №37851481, №37851335, №37851172, №37837381, №37849644 було відмовлено у відкритті виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погодившись із таким висновком виконавчої служби УПФУ в м.Чернівцях було оскаржено постанови відповідача від 13.05.2013року.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову, оскільки відповідач при прийнятті спірного рішення діяв всупереч вимог ст. 19 Конституції України, та ч. 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як вбачається з оскаржуваних постанов, у відкритті виконавчого провадження було відмовлено з тих підстав, що вимоги позивача про сплату боргу є неузгодженими, оскільки конверти про їх направлення боржникам повертались на адресу відправника із поштовими відмітками: "за закінченням терміну зберігання" або "за зазначеною адресою не проживає", а тому позивач позбавив боржників на самостійну сплату боргу або його узгодження. Крім того, позивач не зазначив адресу проживання (місцезнаходження) боржників, що, на думку відповідача, унеможливлює встановити який відділ виконавчої служби повинен виконувати примусове виконання вимог про сплату боргу. Також зазначав, що відсутність інформації про адресу проживання (місцезнаходження) унеможливлює вручення постанов про відкриття виконавчого провадження та здійснення подальшого примусового виконання.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача та необхідності скасування постанов від 13.05.2013 року з наступних підстав.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження», що прямо передбачено ч. 2 ст. 11 цього Закону.

Тобто, законодавець визначив, що порядок та спосіб виконання рішення встановлюється Законом України «Про виконавче провадження» та самим виконавчим документом.

Згідно до вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до положень ст. 26 Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

При винесенні оскаржуваних постанов державний виконавець посилаючись на п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України № 606-XIV (наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження) не встановив інших підстав, визначених п. 1-7 ч. 1 ст. 26 цього Закону, для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Такі дії виконавця є прямим порушенням Закону України «Про виконавче провадження», оскільки підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, передбачених ст. 26 Закону, у виконавця не було.

Посилання відповідача на те, що вимоги про сплату боргу є неузгодженими та боржників позбавлено права на самостійну сплату боргу або його узгодження, оскільки конверти про їх направлення боржникам повертались на адресу відправника (позивача) із поштовими відмітками: "за закінченням терміну зберігання" або "за зазначеною адресою не проживає", колегія суддів вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки згідно п. 8.3 ч. 8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 якщо страхувальник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата. У разі коли неможливо вручити страхувальнику вимогу поштою у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб страхувальника за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб страхувальника прийняти вимогу, вимога вважається врученою страхувальнику у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Крім того, твердження відповідача про те, що позивач не зазначив адресу проживання (місцезнаходження) боржників, колегія суддів вважає хибним, оскільки у вимогах про сплату боргу так і в самих оскаржуваних постановах про відмову у відкритті виконавчого провадження зазначено боржника та адресу його проживання (місцезнаходження). Крім того, Законом України № 606-XIV визначено перелік дій та повноважень державного виконавця в разі відсутності боржника за адресою проживання (місцезнаходження), що зазначалась у виконавчому документі.

В даному випадку має місце вільне тлумачення державним виконавцем положень п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», що є неприпустимим. Дана правова норма передбачає наявність саме передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Колегія суддів вважає дії державного виконавця такими, що не відповідають Закону України «Про виконавче провадження», так як підстав приймати постанови про відмову у відкритті виконавчого документа до виконання не було.

Так, відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1, частини 1 статті 198, частини 1 статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Манжосова Максима Павловича, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Граб Л.С.

Смілянець Е. С.