Ухвала суду № 33645415, 19.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 р.Справа № 2а-4835/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Бітова А.І.,

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - Могутова Андрія Миколайовича, представника приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" - Фурмана Костянтина Олексійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (в теперішній час Жовтнева об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Роднічок" до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

ПСП "Агрофірма "Роднічок" звернулось до суду з адміністративним позовом до Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС (в теперішній час Жовтнева об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000342301 від 03 вересня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 139 210 грн. за порушення п.198.1, п.198.6 ст. 198, п.209.2, п.209.6 ст. 209 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що податковий кредит сформовано правомірно, оскільки підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що між позивачем та його контрагентом була відсутня реальність виконання угод.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року адміністративний позов задоволений.

В апеляційній скарзі Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що в серпні 2012 року Жовтнева МДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку ПСП "Агрофірма "Роднічок", за наслідками якої склала акт №556/22-19292651 від 16 серпня 2012 року.

Під час перевірки податківці не погодилися з правом ПСП "Агрофірма "Роднічок" на віднесення до податкового кредиту 455 684,41 грн., сплачених на користь ТОВ "Інвестиційна компанія Імпала" за послуги автоперевезення, оскільки між підприємствами немало місця реальних господарських операцій, а податковий кредит був сформований на підставі нікчемних правочинів.

03 вересня 2012 року уповноваженою особою Жовтневою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342301, яким визначено ПСП "Агрофірма "Роднічок" грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 1 139 210 грн., з яких 455 684 грн. за основаним платежем та 683 526 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у загальному розмірі 455 684,41 грн., що підтверджується первинними документами, виписаними у законодавчо визначеному порядку, у зв'язку з чим вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Основною господарською діяльністю позивача є, зокрема є вирощування зернових та технічних культур, овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників, надання послуг у рослинництві, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (1 том а.с.152).

Як вбачається з матеріалів справи, у 2011 році ПСП "Агрофірма "Роднічок" здійснювала закупівлю зернових культур та овочів нового врожаю у сільгоспвиробників в Снігурівському та Жовтневому районах Миколаївської області (1 том а.с. 189, 195, 207).

Для транспортування власної вирощеної продукції, а також придбаної продукції у сільгоспвиробників підприємство уклало договори на перевезення автотранспортом з ТОВ "Інвестиційна компанія "Імпала" (1 том а.с. 139, 144).

Товарність господарських операцій позивача зі своїм безпосереднім контрагентом підтверджена належним чином, зокрема податковими та видатковими накладними, актами прийому-передачі послуг та товарно-транспортними накладними (1 том а.с.119-135, а.с.210-223, 2 том а.с.37-317, 3-10 томи, 11 том а.с.1-115).

Під час апеляційного розгляду справи, ПСП "Агрофірма "Роднічок" також були надані платіжні доручення, які підтверджують факт оплати транспортних послуг (11 том а.с.214-263).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Разом з тим, факт використання автомобілів для перевезень продукції підтверджено свідченнями власників транспортних засобів, які зазначені в транспортних накладних.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту та скасування податкового повідомлення-рішення №0000342301 від 03 вересня 2012 року є правильними.

Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта, щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (в теперішній час Жовтнева об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області) залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: