Рішення № 33643681, 17.09.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/3668/13 17.09.2013 17.09.2013 17.09.2013

Провадження №22-ц/784/3002/13

Головуючий першої інстанції: Батченко О.В.

Категорія: 30 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 вересня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Колосовського С.Ю. та Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання: Орельській Н.М.,

за участі: позивача ОСОБА_2, представника відповідача Головіна О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Центрального відділу державної виконавчої служби

Миколаївського міського управління юстиції

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2013 року за позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У березні 2011 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - Центральний відділ ДВС) про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог вказував, що на виконанні у Центральному відділі ДВС знаходилося виконавче провадження № 18039853, відкрите постановою державного виконавця на виконання виконавчого листа про стягнення на його користь з ОСОБА_4 1500 грн.

Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС від 24 грудня 2010 р., яка отримана позивачем 17 січня 2011 р., повернуто виконавчий лист стягувачеві у зв'язку з невстановленням місця знаходження боржника.

Посилаючись на те, що виконавче провадження тривало понад встановлені ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) строки, а також на неналежне виконання державним виконавцем покладених на нього обов'язків, що погіршило стан здоров'я та завдало значних душевних страждань і хвилювань, позивач, уточнивши позовні вимоги, остаточно просив суд стягнути з відповідача 31 грн. 10 коп. вартості медичних витрат та 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2013 р. позов в частині відшкодування моральної шкоди задоволено частково: стягнуто з Центрального відділу ДВС на користь ОСОБА_2 500 грн. моральної шкоди та 37 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Центрального відділу ДВС вказує на помилковість висновку суду, невідповідність висновків вимогам закону й просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У запереченні на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 вказує на безпідставність її доводів, вірність та законність висновків рішення суду й просить апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 1 лютого 2008 р. з ОСОБА_4 стягнуто на користь ОСОБА_2 1500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

На підставі даного рішення суду 1 лютого 2008 р. видано виконавчий лист № 2-2-514/2008 р.

Протягом 2008-2010 років ОСОБА_2 тричі пред'являв виконавчий лист до виконання.

Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС від 17 березня 2010 р. вчетверте відкрите виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.

Постановою державного виконавця Центрального відділу ДВС від 24 грудня 2010 р., яка отримана позивачем 17 січня 2011 р., повернуто виконавчий лист стягувачеві у зв'язку з невстановленням місця знаходження боржника на підставі ст. 38, п. 5 ч. 1 ст. 40 Закону (тут і далі в редакції, яка була чинною на час здійснення виконавчих дій).

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_2 вважав, що під час виконання за даним виконавчим документом мало місце порушення державним виконавцем положень Закону щодо строків проведення виконання та вжиття усіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення суду.

Задовольняючи позов, суд вважав, що для цього є передбачені законом підстави у зв'язку з доведеністю неправомірної бездіяльності державного виконавця під час проведення виконавчого провадження.

Однак, з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

В силу ч. 3 ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Згідно із ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішенням, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

З огляду на вказані положення закону та норми ст. 56 Конституції України під час вирішення питання про відшкодування шкоди, заподіяної державним виконавцем під час виконання ним своїх посадових обов'язків, відповідачами мають бути як відповідний відділ державної виконавчої служби, в якій працює державний виконавець, так і відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Незважаючи на те, що за даним позовом ставиться питання саме про відшкодування шкоди, завданої службовою особою органу виконавчої влади, в якості відповідача територіальний орган Державного казначейства України залучено не було, а суд в порушення вимог ст.ст. 10, 33 ЦПК України не вирішував питання щодо притягнення цього органу в якості співвідповідача.

Апеляційний суд з урахуванням вимог ст. 11 ЦПК України, повноважень суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України позбавлений можливості притягувати до участі у справі нових учасників.

Крім того, виходячи з загальних положень щодо підстав цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди (ст.ст. 1166, 1167 ЦК України), для настання такої відповідальності необхідно доведення факту правопорушення, що включає як складові елементи шкоди, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Встановлення протиправності рішень, дій (бездіяльності) державного виконавця має визначені законом особливості.

Так, в силу ч. 1 ст. 82 Закону рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служи можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи суду.

Порядок та строки оскарження в судовому порядку рішень, дій (бездіяльності) державних виконавців визначено главою VII ЦПК України.

Таким чином, належним доказом протиправних (неправомірних) рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця є відповідне рішення суду, що набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, відсутнє судове рішення про встановлення протиправності (неправомірності) дій та бездіяльності державного виконавця під час виконання рішення суду щодо стягнення на користь позивача 1500 грн., а тому відсутні підстави вважати доведеним факт наявності правопорушення з боку державного виконавця.

За таких обставин позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного рішення суду ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального закону, що регулює спірні правовідносини, а тому в силу п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України його необхідно скасувати, ухвалити нове про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 липня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: