Постанова № 33643351, 13.09.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"13" вересня 2013 р. Справа № 924/451/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Яковлєв Д.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 05.04.2013р.);відповідача - Воєвідко М.Я. (довіреність №1/02-25-1942 від 07.07.2012р.);від третьої особи - ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_1), ОСОБА_4 (довіреність б/н від 03.06.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господар-ського суду апеляційну скаргу Позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Хмельницької області від 06.06.2013р. у справі

№924/451/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Кам'янець-Подільської міської Ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

Відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про визнання недійсним п.8.1 договору оренди землі від 02.08.2010р.,-

В березні 2013р. до господарського суду Хмельницької області звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (надалі в тексті - ФОП ОСОБА_5) з позовом про визнання недійсним пункту 8.1 Договору оренди землі від 02.08.2010р., укладеного нею з Кам'-янець-Подільською міською радою, вважаючи, що даний пункт суперечить вимогам чинного зако-нодавства і порушує її права. Судом було порушено провадження у справі №924/451/13, призна-чено її до розгляду.(арк.справи 1-4).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.06.2013р. у справі №924/451/-13 (суддя Димбовський В.В.) відмовлено ФОП ОСОБА_5 у задоволенні позову до Кам'янець-Подільської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: ОСОБА_3 про визнання недійсним пункту 8.1 До-говору оренди землі від 02.08.2010р.

Суд мотивував рішення тим, що відповідно до п.8.1 оспорюваного договору оренди - на час-тину орендованої земельної ділянки площею 9,0 м2, яка знаходиться в АДРЕСА_2, встановлено обмеження у використанні - безперешкодний доступ до приміщення першого поверху, яке належить іншій особі. Водночас, відповідно до договору купівлі-продажу від 07.12.2012р. ОСОБА_3 придбав у Колективного підприємства «Торгово-комерцій-на фірма «Орбіта» об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться по АДРЕСА_1 і рішенням Кам'янець-Подільської міської ради від 05.03.2013р. №62 ОСОБА_3 передано в оренду терміном на десять років земельну ділянку пощею 82,0 м2 за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування магазину. Місцевий суд дійшов висновку, що оспорювана Позивачем умова Договору оренди є сервітутом, який відоб-ражено і технічній документації, сервітут зареєстровано у встановленому порядку, відтак сторонами дотримано вимоги, встановлені ст.15 Закону України «Про оренду землі». Вважаючи, що оспорю-ваний п.8.1 не порушує прав Позивача за Договором оренди землі від 02.08.2010р., а навпаки, спря-мований на реалізацію прав користувачів земельних ділянок та приміщень, розташованих за адре-сою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 - місцевий суд відмовив у задоволенні позову.(арк.справи 142-144).

Дане рішення оскаржується Позивачем в апеляційному порядку, оскільки, на його думку, воно є необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, прийняте з пору-шенням норм матеріального права; просить рішення скасувати і прийняти нове, яким позов задо-волити. Зокрема, скаржник вважає, що суд не дослідив правомірності застосування Відповідачем обмеження визначеного у п.8.1 Договору оренди землі від 02 серпня 2010р., дослідивши лише процедуру оформлення договору оренди. На переконання Позивача, застосовуючи відносно нього обмеження у користуванні земельною ділянкою, Відповідач вийшов за межі наданих йому повно-важень, визначених ст.12 Земельного кодексу України та ст.26 Закону України «Про місцеве само-врядування», не визначивши до якої сфери правовідносин відноситься застосоване ним обме-ження. Щодо висновку місцевого суду про встановлення сервітуту - Позивач заперечує це з підс-тав ст.100 Земельного кодексу України, оскільки сервітут не був встановлений ані договором, ані законом, ані заповітом або рішенням суду. Відтак, суд невірно застосував норми матеріального права, що зумовлює скасування рішення суду першої інстанції від 06.06.2013р.(арк.справи 151-153).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 05.07.2013 апе-ляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 прийнято до провадження, справу призначено до слухання. (арк.справи 149).

Відповідач та ФОП ОСОБА_3, надали відзиви на апеляційну скаргу, з яких вбачається, що доводи апелянта вважаються безпідставними, а скаргу такою, що не підлягає до задоволення. Сторони просять залишити рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши представників, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_5 22.12.2009р. звернулась до міського голови м.Кам'янець-Подільського із заявою про затвердження проект відведення земельної ділянки для обслуговування торговельного павільйону та передачу в оренду на 49 років земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2.(арк.справи 25, 58).

Кам'янець-Подільська міська рада рішенням №1958 від 03.12.2009р. надала ФОП ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення містобудівного обґрунтування на будівництво та обслуговування тор-гового павільйону по проспекту АДРЕСА_2.(арк.справи 65).

Розглянувши клопотання Відповідача, Відділ охорони пам'яток історичної культури у Хме-льницькій області у грудні 2009р. надав попередній висновок про можливість відведення ФОП ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0071 га в тому числі сервітут (обмеження) на частину земельної ділянки площею 0,0009 га для безперешкодного доступу до приміщення першого повер-ху, яке належить іншій особі, для будівництва та обслуговування торгівельного павільйону за адре-сою: АДРЕСА_2.(арк.справи 68).

Управління містобудування та архітектури зробивши 05.01.2010р. висновок про можливість відведення ФОП ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0071 га в АДРЕСА_2 запропонувало встановити сервітут - обтяження містовудівного характе-ру, безперешкодний доступ до приміщення першого поверху, яке належить іншій особі.

На плані земельної ділянки для обслуговування торгівельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2, виконаним на замовлення Позивача, зоб-ражено частину земельної ділянки площею 0,0009 га, щодо якої встановлено сервітут (обмежен-ня).(арк.справи 27, 75).

Разом з тим, Кам'янець-Подільська міська рада рішенням від 27.07.2010р. №60 затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 71 м2 за адресою: АДРЕСА_2 для обслуговування торговельного павільйону. Вирішено також передати ФОП ОСОБА_5 в оренду на п'ять років земельну ділянку площею 71 м2 за адресою: АДРЕСА_2 для обслуговування торговельного павільйону.(арк.справи 69).

З матеріалів справи вбачається, що Кам'янець-Подільська міська рада-орендодавець та ФОП ОСОБА_5-орендар 02.08.2010р. уклали договір оренди землі (надалі в тексті - Договір), згідно п.п. 1.1, 2.1 якого на підставі рішення орендодавця від 27.07.2010р. №60 орендодавець пере-дає, а орендар приймає в строкове платне користування терміном на 5 років земельну ділянку (несі-льськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови) загальною площею 71 м2, яка знаходиться в АДРЕСА_2. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 39 809 грн. 70 коп.(п.2.3 Договору). Згідно п.4 Догово-ру, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі нга рахунок місцевого бюджету в сумі 3 184 грн. 72 коп. за 1 рік.

Недоліків, які б могли перешкодити ефективному використанню земельної ділянки за ці-льовим призначенням - не виявлено. Інших особливостей об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини - відсутні.(п.п. 2.4, 2.5 Договору)

Разом з тим, до Договору внесено розділ 8 «Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки», який містить п.8.1 згідно якого на частину орендованої земельної ділянки пло-щею 9,0 м2 встановлено обмеження у використанні - безперешкодний доступ до приміщення пер-шого поверху, яке належить іншій особі.

Договір оренди підписано міським головою підприємцем ОСОБА_5, скріплено відбит-ками печаток сторін. Договір зареєстровано в Кам'янець-Подільському міському відділі Хмель-ницької філії Центр державного земельного кадастру, про що в Державному реєстрі вчинено запис від 17.08.2010р. №041074400224.(арк.справи 8-16).

Матеріалами справи стверджено, що на виконання умов Договору, після встановлення меж земельної ділянки площею 71 м2 на місцевості, її передано орендодавцем і прийнято орендарем для обслуговування торговельного павільйону за адресою: АДРЕСА_2.(арк.справи 10).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу від 07.12. 2012р. ОСОБА_3, придбав у Колективного підприємства «Торгово-комерційна фірма «Орбіта» об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться по проспекту АДРЕСА_1 в м.Кам'янець-По-дільському.(арк.справи 88-91).

На виконання рішення Кам'янець-Подільської міської ради від 05.03.2013р. №62 про пере-дачу підприємцю ОСОБА_3 в оренду терміном на десять років, земельної ділянки площею 82,0 м2 за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування ма-газину - Кам'янець-Подільська міська рада-орендодавець та ФОП ОСОБА_3-орендар уклали 28.03. 2013р. договір оренди зазначеної земельної ділянки, в цей же день розірвано договір оренди землі від 06.11.2006р., укладений між Відповідачем та ТКФ «Орбіта».(арк.справи 123-131).

В матеріалах справи також міститься Витяг з Державного земельного кадастру про земель-ну ділянку за адресою: АДРЕСА_2. розміром 0,0071 га, в якому йдеться про безстроковий земельний сервітут площею 0,0009 га.(арк.справи 132).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення місце-вого суду - скасуванню з огляду на наступне:

Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України, до матеріальної основи органів місцево-го самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територі-альні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Зазначеній нормі Основного закону кореспондує стаття 12 Земельного кодексу України (на-далі в тексті - ЗК України), яка визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього кодексу.

Разом з тим, відповідно до п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самовряду-вання в Україні», питання регулювання земельних відносин (у тому числі передача земельної ді-лянки у власність, користування або надання в оренду) вирішується виключно на пленарному засі-данні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що вини-кають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самовряду-вання, вирішуються в судовому порядку.

За приписами статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права влас-ності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повно-важень, визначених цим кодексом, або за результатами аукціону.

Предметом даного спору є визнання недійсним договору оренди в частині, яка суперечить законодавству.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земе-льною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. (стст. 3, 4 Закону України «Про оренду землі»).

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2010р. з моменту затвердження рішенням Відпо-відача проекту землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки площею 71 м2 між сторонами виникли відносини оренди землі.(арк.справи 69).

Вважаючи, що для обмеження права Позивача на орендовану земельну ділянку є всі право-ві підстави і відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того, що стосовно цієї земельної ділянки встановлено зареєстрований безстроковий сервітут площею 9 м2, тому в силу ст.ст.98-100 ЗК України та ст.ст. 627, 628, 638 ЦК України, - сторони на свій розсуд погодили всі умови Договору, які є обов'язковими для виконання.

Судова колегія вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого суду, не відповідають обставинам справи.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодав-cтва, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про пред-мет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу згаданих вище п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.116 ЗК України, громадяни набувають права користування земельними ділянками із земель комунальної власності виключно на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Тому, договір оренди, який укладається на виконання рішення ради повинен відповідати цьому рішенню.

Рішення Кам'янець-Подільської міської ради від 27.07.2010р. №60 передбачає передачу ФОП ОСОБА_5 земельної ділянки без обтяжень і обмежень. Проте, до Договору внесено ос-порюваний п.8.1 про обмеження права користування.

Стаття 111 ЗК України (в редакції, чинній на серпень 2010р.) передбачає обмеження прав на земельну ділянку, унормовуючи, що таке встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу, посадової особи або договором шляхом встановлення:

а) заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом відчуження;

б) умови розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встанов-

лених строків;

в) заборони на провадження окремих видів діяльності;

г) заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;

ґ) умови здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

д) умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;

е) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній

ділянці в установлений час і в установленому порядку.

Обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки, визначені у пунктах «б - е» під-лягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому зако-ном

Однак, зазначене у п.8.1 Договору обмеження у використанні земельної ділянки у формі без-перешкодного доступу до приміщення, яке належить іншій особі - ні закон, ні акт уповноваженого на це органу чи посадової особи не передбачають, оскільки згідно ст.98 ЗК України - право на об-межене платне або безплатне користування чужою земельною ділянкою встановлюєтся договором про встановлення земельного сервітуту.

Згідно частини першої ст.98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безплатне користування чужою земельною ділянкою. Власники або землекористувачі земельноих ділянок можуть вимагати вста-новлення земельного сервітуту на право проходу, проїзду на транспорному засобі по наявному шляху для обслуговування своєї земельної ділянки.(ст.ст. 99, 100 ЗК України).

Таким чином, повноваження сторін на встановлення земельного сервітуту, виходячи з при-писів земельного законодавства, ґрунтуються на праві власності на земельну ділянку, праві корис-тування земельною ділянкою або на праві оренди (суборенди) земельної ділянки.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.(ч.1 ст.210 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.402 ЦК України, договір про встановлення земельного сервітуту підлягає дер-жавній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріа-льного посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.(ч.3 ст.640 ЦК Украї-ни).

Враховуючи, що право земельного сервітуту регулюється главою 16 ЗК України, а обме-ження прав на землю - главою 18 ЗК України, тобто сервітут є обтяженням і встановлюється у формі договору на вимогу землекокористувача або землевласника, якому необхідна частина земельної ді-лянки для проходу, як в даному випадку, а обмеження прав на земельну ділянку відповідно до пе-реліку ст.111 ЗК України встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу, посадо-вої особи, то ототожнення місцевим судом зазначених інститутів земельного права колегія суддів вважає помилковим і таким, що призвело до неправильних висновків.

Як встановлено апеляційним судом, доказів укладення Позивачем і користувачем суміжної земельної ділянки по проспекту АДРЕСА_1 (яким до 05.03.2013р. було ТКФ «Орбіта», а в даний час - ФОП ОСОБА_3) - договору про встановлення земельного сервітуту на 9 м2 мате-ріали справи не містять. Відсутні також докази встановлення земельного сервітуту площею 9 м2 на земельній ділянці по АДРЕСА_2 відповідно до закону, заповіту або рішення суду.

Хоч землевпорядна документація містила інформацію про сервітут, проте Відповідач, буду-чи органом самоврядування і реалізовуючи повноваження щодо розпорядження землями комуна-льної власності - зазначив в рішенні від 27.07.2010р. №60 про передачу Позивачу земельної ділян-ки саме площею 71 м2 без будь-яких застережень. Попри те, що втручання іншими особами у від-носини між суміжними землекористувачами є недопустимим, місцевий суд визнав існування сер-вітуту, хоч користувач суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1 - встановлення земельного сервітуту не вимагав, а договір про встановлення земельного сервітуту - не укладався.

Така ж невідповідність вимогам чинного законодавства оспорюваного обтяження земель-ної ділянки на момент його внесення до Договору стверджується і Витягом з Державного земель-ного кадастру про спірну земельну ділянку, з якого вбачається, що проект землеустрою складено 14.11.2011р., тобто через рік після укладення Договору, при цьому, дата державної реєстрації сер-вітуту як і підстава його встановлення - у витягу відсутні.(арк.справи 132)

При цьому, місцевим судом залишено поза увагою, що державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно підлягає саме договір про вста-новлення земельного сервітуту, а такий, як вбачається з матеріалів справи - суміжними землеко-ристувачами до 02.08.2010р. не укладався, а не будучи зареєстрованим у встановленому порядку - сервітут не був чинним. Відтак, висновки місцевого суду, що сервітут зареєстровано у встановле-ному порядку і включення до Договору обтяження мало правові підстави є передчасними.

Колегія суддів дійшла висновку, що Кам'янець-Подільська міська рада, всупереч вище-вказаних приписів цивільного і земельного законодавства, не будучі суб'єктом сервітутного права, тобто, особою, якій буде належати право обмеженого користування чужою земельною ділянкою, укладаючи Договір, фактично встановила для іншої невизначеної особи право земельного сервіту-ту на власну земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обста-вин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслід-ків.

Загальні вимоги, додержання, яких є необхідним для чинності правочину законодавцем рег-ламентовано у ст.203 ЦК України. Зокрема, частиною першою даної статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.215 ЦК України, - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Аналіз умов Договору, який оспорюється в частині дає апеляційному суду підстави зроби-ти висновок, що сторони при його укладенні досягли згоди з усіх істотних умов договору оренди землі і Договір міг бути укладений без включення до нього оспорюваної частини - пункту 8.1. При цьому, відповідно до приписів ст.217 ЦК України - недійсність окремої частини правочину не має наслідком інших його частин і правочину в цілому.

Крім того, обставини справи дають підстави вважати, що сторони вчиняючи правочин, який містить оспорювану умову - діяли під впливом помилки щодо її істотності для даного До-говору і така помилка суттєво впливає на правове становище орендаря, оскільки умова п.8.1 Дого-вору не спрямована на захист інтересів орендодавця, проте безпідставно обмежує права орендаря, на які він має право в силу закону, що є додатковою підставою визнання недійсною оспорюваної частини правочину - відповідно до вимог ст.229 ЦК України.

При цьому, приписи ст.ст. 6, ч.1 ст.626, ч.1 ст.628 ЦК України щодо свободи договору, по-годження на розсуд сторін умов договору, в даному випадку не позбавляють сторону договору права позиватись до суду, оскільки оспорювана умова про обмеження права не відповідає актам цивільного та земельного законодавства.

З мотивів зазначених вище, колегія суддів вважає, що наявні передбачені законом підстави для визнання Договору оренди недісним в частині.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона поси-лається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, апеляційний суд не вбачає перешкод для укладення підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_5 договору про встановлення земельного сервітуту у порядку, встановленому зако-нодавством.

Оскільки місцевий господарський суд визнав встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були доведеними, неправильно застосував норми матеріального права та при-пустився невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні, що призвело до ух-валення незаконного судового рішення - зазначені обставини відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення в апеляційному порядку з поста-новленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рі-шення господарського суду Хмельницької області від 06.06.2013р. у справі №924/451/13 - задо-волити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 06.06.2013р. у справі №924/ 451/13 - скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задоволити.

3. Визнати недійсним пункт 8.1 Договору оренди землі, укладеного 02 серпня 2010р. Кам'-янець-Подільською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 та зареєстрованого 17.08.2010р. за №041074400224.

4. Стягнути з Кам'янець-Подільської міської ради, яка знаходиться у м.Кам'янець-Поді-льському Хмельницької області, Майдан Відродження, 1 (код ЄДР 26571846) на користь Фізич-ної особи-підприємця ОСОБА_5, яка проживає у АДРЕСА_3 (ідент.НОМЕР_2) 1 147грн. 00коп. витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Кам'янець-Подільської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 573грн. 50коп. витрат зі сплати судового збору за подання апе-ляційної скарги. Суду першої інстанції видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касацій-ному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

7. Справу №924/451/13 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.