Рішення № 33643321, 17.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2013 р.Справа № 922/3071/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Майстер», м.Гадяч, Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат", м. Вовчанськ про про стягнення заборгованості в розмірі 250 198,44 грн. за участю представників сторін:

позивача - Гузій С.М. за довіреністю №29 від 15.03.2013 року,

відповідача - Федоренко В.П. за довіреністю №95 від 05.08.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар-Майстер», м. Гадяч, Полтавської області (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариством з обмеженою відповідальністю «Вовчанський м'ясокомбінат», м. Вовчанськ про стягнення заборгованості в розмірі 250 198,44 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов'язків за Договором купівлі-продажу №39 від 14.12.2011 року, в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст.ст. 252, 526, 534, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 240 000,07 грн., пеню в розмірі 7078,37 грн., 3% річних в розмірі 2880,00 грн., індекс інфляції в розмірі 240,00 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 5004,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.07.2013 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 06.08.2013 року о 11:00 годині.

У судовому засіданні 06.08.2013 року було оголошено перерву до 17.09.2013 року о 12:45 годині.

До господарського суду Харківської області 17.09.2013 року від представника відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. 34057), відповідно до якого відповідач позов не визнає та зазначає, що за видатковою накладною №СМ-00000568 від 05.04.2012 року на суму 20678,02 грн., № СМ - 00000911 від 31.05.2012 року на суму 101 813,40 грн., №451 від 03.10.2012 року на суму 52 678,00 грн. (на загальну суму 175 169,42 грн.) товар отримано не було, тому вказана сума не може бути включена до загальної суми боргу.

Надані доповнення до відзиву на позовну заяву були прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, тому вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.

14 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар-Майстер» (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вовчанський м'ясокомбінат» (відповідач, покупець) було укладено договір № 39 купівлі-продажу. (Договір)

Відповідно до п.1.1 Договору, продавець в порядку та строки, встановлені договором, передати у власність покупця товар в визначеній кількості, відповідної якості і по встановленій ціні, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах і в порядку узгодженому в договорі.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було передано у власність відповідача товар на загальну суму 2 864 333,40 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, а саме: № См-00003095 від 14.12.2011 року; видаткова накладна № Рн-0000074 від 23.12.2011 року; довіреність № 699 від 23.12.2011 року; видаткова накладна № См-00000003 від 05.01.2012 року; довіреність № 10 від 05.01.2012 року; видаткова накладна № См-00000050 від 19.01.2012 року; видаткова накладна № См-00000051 від 19.01.2012 року; довіреність № 24 від 19.01.2012 року; видаткова накладна № См-00000240 від 16.02.2012 року; довіреність № 55 від 16.02.2012 року; видаткова накладна № См-00000371 від 06.03.2012 року; довіреність № 84 від 06.03.2012 року; видаткова накладна № См-00000454 від 19.03.2012 року; довіреність № 104 від 19.03.2012 року; видаткова накладна № См-00000530 від 02.04.2012 року; довіреність № 126 від 02.04.2012 року; видаткова накладна № См-00000568 від 05.04.2012 року; видаткова накладна № См-00000654 від 19.04.2012 року; довіреність № 171 від 19.04.2012 року; видаткова накладна № См-00000741 від 04.05.2012 року; довіреність № 194 від 04.05.2012 року; видаткова накладна № См-00000768 від 09.05.2012 року; видаткова накладна № См-00000817 від 17.05.2012 року; довіреність № 228 від 17.05.2012 року; видаткова накладна № См-00000911 від 31.05.2012 року; довіреність № 260 від 30.05.2012 року; видаткова накладна № См-00000894 від 31.05.2012 року; довіреність № б/н від 31.05.2012 року; видаткова накладна № См-00000985 від 13.06.2012 року; довіреність № 291 від 13.06.2012 року; видаткова накладна № См-00001133 від 11.07.2012 року; довіреність № 340 від 11.07.2012 року; видаткова накладна № 340 від 24.07.2012 року; довіреність № 362 від 24.07.2012 року; видаткова накладна № См-00001199 від 27.07.2012 року; довіреність № 371 від 27.07.2012 року; видаткова накладна № См-00001252 від 01.08.2012 року; видаткова накладна № См-00001453 від 06.09.2012 року; довіреність № 437 від 06.08.2012 року; видаткова накладна № 451 від 03.10.2012 року; видаткова накладна № 538 від 16.10.2012 року; видаткова накладна № 669 від 17.10.2012 року; видаткова накладна № 670 від 18.10.2012 року; довіреність № 495 від 16.10.2012 року; видаткова накладна № 784 від 22.11.2012 року; довіреність № 549 від 22.11.2012 року; видаткова накладна № 898 від 10.12.2012 року; видаткова накладна № 177 від 21.02.2013 року; довіреність № 63 від 21.02.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.2 Договору обумовлено, що оплата за отриманий від продавця товар здійснюється безготівковим розрахунком, шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця по передоплаті.

Судом встановлено, що позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму в розмірі 2 864 333,40 грн., проте, сплачено відповідачем за отриманий товар частково на суму 2 624 333,33 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вартість товару, отриманого відповідачем за накладними, наданими до матеріалів справи, в порушення умов договору, не оплачена в сумі 240 000,07 грн., доказів оплати отриманого від позивача товару відповідачем до суду також не надано.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача 16 травня 2013 року претензію № 47 від «14» травня 2013 року, з вимогою щодо сплати заборгованості. Вказану претензію відповідача отримав, проте відповіді позивачу не надав та наявну заборгованість не сплати.

Крім того, сторонами у справі був складений та підписаний Акт звірки взаємних розрахунків за період 01.10.11 року - по 30.06.12 року, відповідно до якого також підтверджується наявна заборгованість в розмірі 240 000,07 грн. (арк.с. 98-100)

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стосовно посилань, відповідача на те, що відповідачем не було отримано товар за видатковою накладною №СМ-00000568 від 05.04.2012 року на суму 20678,02 грн., № СМ - 00000911 від 31.05.2012 року на суму 101 813,40 грн., №451 від 03.10.2012 року на суму 52 678,00 грн. (на загальну суму 175 169,42 грн.), суд зазначає, що такі посилання відповідача не відповідають дійсності, адже відповідачем були здійснені частові оплати за вказаними видатковими накладними.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 240 000,07 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 2880,00 грн., індекс інфляції в сумі 240,00 грн., пеню в розмірі 7078,37 грн.

В силу вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахувань у розмірі 240,00 грн., 3% річних у розмірі 2880,00 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пункту 6.2 Договору, за порушення строків оплати товару Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ, діючої на момент невиконаних зобов'язань, від вартості несплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 5% від загальної вартості партії товару.

Згідно з ч.6. ст. 232 Господарсько Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши нарахування пені у розмірі 7078,37 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому судові витрати у даній справі покладаються у повному обсязі на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 193,198, 217, 230 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 47-49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вовчанський м'ясокомбінат» (62500, м. Вовчанськ, Вовчанський район, Харківська область, вул. Новоселівська, 1, код ЄДРПОУ 32447115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар - Майстер» (37301, Полтавська область, м.Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область, вул. Леніна, 78, код ЄДРПОУ 37097839, розрахунковий рахунок № 26006311265300 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005) суму основного боргу в розмірі 240 000,07 гри., 3 % річних - 2 880,00 грн., індекс інфляції - 240,00 грн., пені - 7 078,37 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.09.2013 р.

Суддя Буракова А.М.

922/3071/13