Рішення № 33643205, 17.09.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/72/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2013 Справа № 908/2802/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско Пласт» (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Плеханова, буд. 4, кв. 6)

до Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» (69600, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20 «Г»)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : Логвінов С.С. - довіреність б/н від 20.08.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аско Пласт» звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» суми 60000,00 грн. заборгованості за договором № 343 від 05.07.2011 р., суми 4722,24 грн. пені та суми 946,68грн. - 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 343 від 05.07.2011 р. позивач, поставив відповідачу товар на загальну суму 88282,00 грн. В порушення умов договору, відповідач зобов'язання щодо оплати продукції виконав лише частково в сумі 28282,00, внаслідок чого, станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду, основний борг відповідача складає суму 60000,00 грн. За порушення виконання грошового зобов'язання, відповідачу нараховано пеню в сумі 4722,24 грн. та 3% річних в сумі 946,68 грн.. Посилаючись на приписи ст.ст. 549-550, 622, 626, 655, 692, 715 ЦК України, ст. 193 ГК України позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.08.2013 р. порушено провадження у справі № 908/2802/13, розгляд якої призначено на 17.09.2013 р.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалі від 19.08.2013 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних документів не виконав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку, ухвала господарського суду від 19.08.2013 р. про порушення провадження у справі та призначення її до розгляду на 17.09.2013 р. була направлена судом на адресу відповідача: 69600, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20 «Г», яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР станом на 03.09.2013, оригінал в матеріалах справи). Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 17.09.2013 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що 05.07.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аско Пласт» (Постачальником, позивачем у справі) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький сталепрокатний завод» (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 343 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму 900000,00 грн. (п.1.2. Договору)

Згідно із п. 4.1 Договору Покупець здійснює оплату протягом 35 календарних днів по факту отримання кожної партії товару на підставі виставлених рахунків.

Відповідно до Додатку № 3 від 11.10.2012 р. до Договору Покупець зобов'язаний сплатити, а Покупець передати волоки РСD, згідно Специфікації на загальну суму 88282,00грн. (в т.ч. ПДВ).

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, протягом листопада 2012 р. позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 88282,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 65 від 15.11.2012 р. на суму 58230,04 грн. та № 66 від 16.11.2012 р. на суму 30051,96 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Товар отримано на підставі Довіреності: № 6051 від 13.11.2012 р. (виданої на ім'я Мачуліна С.С.).

На оплату поставленого Товару позивачем було виставлено рахунок № 48 від 11.10..2012 р. на суму 88282,00 грн.

За отриманий Товар, відповідач у встановлені Договором строки у повному обсязі не розрахувався. Згідно долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень № 405 від 28.01.2013 р. (на суму 8282,00 грн.) та № 539 від 04.02.2013 р. (на суму 20000,00 грн.), відповідач сплатив позивачу 28282,00 грн. Решта боргу в сумі 60000,00 грн. залишилась не сплачено.

Направлена позивачем на адресу відповідача Претензія (вих. № 157 від 15.07.2013р.) з вимогою сплатити борг за Договором, була залишена останнім без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Запорізький сталепрокатний завод» суми 60000,00 грн. заборгованості за договором № 343 від 05.07.2011 р., суми 4722,24 грн. пені та суми 946,68грн. - 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором Товару на загальну суму 88282,00 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними: № 65 від 15.11.2012 р. та № 66 від 16.11.2012р.

Товар отримано уповноваженою особою відповідача. В матеріалах справи міститься Довіреність на отримання Товару № 6051 від 13.11.2012 р. (виданої на ім'я Мачуліна С.С.).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами п. 4.1 Договору Покупець здійснює оплату протягом 35 календарних днів по факту отримання кожної партії товару на підставі виставлених рахунків.

З урахуванням п. 4.1 Договору, Додатку № 3 від 11.10.2012 р. до Договору та видаткових накладних, суд відзначає, що строк оплати за вказаними вище видатковими накладними наступив 22.12.2012 р. Проте, у встановлені Договором строки відповідач оплату не здійснив. Платежами, здійсненими 28.01.2013 р. та 04.02.2013 р. відповідач перерахував позивачу лише 28282,00 грн. Решта боргу в сумі 60000,00 грн. залишилась не сплаченою.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманого Товару, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 60000,00 грн., а тому задовольняє її у повному обсязі.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 4722,24 грн. пені та суми 946,68 грн. - 3% річних за порушення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимога про стягнення з нього 3% річних в сумі 946,68 грн. (за період з 04.02.2013 р. по 22.06.2013 р.) заявлена позивачем обґрунтовано, а тому задовольняється у повному обсязі.

Що стосується вимоги про стягнення пені в сумі 4722,24 грн., суд відмовляє в задоволенні вимоги з огляду на наступні обставини.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу наведених норм права випливає, що порушення суб'єктом господарювання своїх договірних грошових зобов'язань дійсно передбачає можливість притягнення його до відповідальності шляхом застосування неустойки у вигляді пені, проте розмір пені, належний до стягнення, встановлюється за згодою сторін (тобто, має бути узгоджений ними в Договорі), за винятком випадків, коли певний розмір пені визначений безпосередньо в законі.

Договором поставки № 343 від 05.07.2011р. не встановлена умова, згідно якої відповідач прийняв зобов'язання нести відповідальність у вигляді пені за прострочку виконання оплати отриманого товару. Розмір такої пені також договором не визначений.

Посилання позивача в позовній заяві на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, є безпідставним, оскільки вказаною нормою Закону встановлено саме граничний рівень пені. Тобто Законом визначено, що розмір пені встановлюється за згодою сторін, однак він не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи, що в даному випадку ані законом, ані укладеним між сторонами Договором розмір пені не встановлений (в Договорі взагалі не передбачено відповідальність сторін у вигляді сплати пені), суд відмовляє позивачу у задоволенні його вимоги про стягнення суми 4722,24 грн. пені, як заявленої безпідставно.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький сталепрокатний завод» (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20 «Г», код ЄДР 00191247, р/р №26004038689700 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аско Пласт» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, буд. 4, кв. 6, код ЄДР 33668983, р/р № 26008050600767 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299) суму 60000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, суму 946 (дев'ятсот сорок шість) грн. 68 коп. - 3% річних та суму 1582 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят дві) грн. 86 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 19.09.2013 р.

Суддя М.В. Мірошниченко