Постанова № 33643183, 19.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року Справа № 917/121/13-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач)суддівШвеця В.О., Фролової Г.М.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.07.13у справі№917/121/13-гза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"простягнення 1 194 451,55 грнВ судовому засіданні взяли участь представники: від позивача: Яковенко П.А. - за дов. від 14.12.12 від відповідача: Крату А.В.- за дов. від 16.04.13.

Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у січні 2013 року заявлений позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 279 214,81 грн - інфляційних втрат за період з вересня 2011 року до січня 2012 року та 915 236,74 грн - 3% річних за період з 06.09.11 до 21.12.11. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що у серпні - вересні 2011 року на виконання умов договору від 30.08.11 №06/11-1194/2234 поставив відповідачеві природний газ на суму 141 787 194, 42 грн, однак останній за поставлений газ розрахувався з порушенням строків, визначених пунктом 4.1 вказаного договору, у зв'язку з чим позивачем нараховані інфляційні та річні. При цьому позивач посилався на приписи статей 11-16, 258, 525, 526, 530, 550-552, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 217, 264, 265 Господарського кодексу України. Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.05.13, ухваленим у складі колегії суддів: Ківшик О.В. - головуючого, Тимощенко О.М., Гетя Н.Г., позовні вимоги задоволено повністю. Суд першої інстанції установив факт виконання позивачем зобов'язань за договором поставки природного газу та факт невчасного проведення відповідачем розрахунків за отриманий газ, тому визнав правомірним нарахування позивачем інфляційних та річних. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 11, 203, 204, 525, 526, 601, 610, 611, 612, 625, 627, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України. Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Шевель О. В. - головуючого, Гетьман Р.А., Лакіза В.В., постановою від 16.07.13, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення. Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненням до касаційної скарги, в яких просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статей 530, 601, 613, 625 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що вимога про сплату інфляційних та річних може бути пред'явлена лише з вимогою про стягнення основного боргу. Скаржник наполягає також на відсутності предмета спору у даній справі, оскільки заявою від 25.02.13 №01-11/2947 відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог. На думку скаржника, суди не надали оцінку вказаній заяві та не з'ясували чи породжує цей правочин правові наслідки у вигляді припинення зобов'язання. Від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано. Від Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення процедури реорганізації позивача шляхом його перетворення та перейменування. Втім, це клопотання не підлягає задоволенню виходячи з того, що здійснюючи перевірку судових рішень суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами норм чинного законодавства на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень. Окрім цього, враховується і те, що аналогічне клопотання було предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, і відхиляючи його, суд правомірно вказав на те, що за приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України суд має право зупинити провадження у справі у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником, котре проводиться в порядку статті 25 цього ж Кодексу, згідно з приписами якої, процесуальне правонаступництво можливе у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), однак відповідачем до суду апеляційної інстанції не надано доказів, підтверджуючих завершення процедури реорганізації позивача, тобто документів які б свідчили про те, що позивач припинив свою діяльність і відбулось правонаступництво. Не надано таких доказів заявником і до суду касаційної інстанції. Водночас, враховується і те, що заміна сторони її правонаступником можлива на стадії виконання судового рішення. Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.08.11 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - постачальником та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" - покупцем, укладено договір поставки природного газу №06/11-1194/2234, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець - прийняти і оплатити газ на умовах цього договору. Пунктом 1.2 вказаного договору сторони погодили, що постачальник передає покупцеві в період з 06.08.11 до 30.09.11 природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 40 938 тис.куб.м. Розділом 4 цього договору сторони визначили порядок здійснення розрахунків, зокрема визначили, що оплата за природний газ з урахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: за серпень 2011 року - упродовж трьох банківських днів з дати укладання цього договору, за вересень 2011 року - оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться упродовж трьох банківських днів з дати укладання цього договору, оплата в розмірі 33 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки. Згідно з пунктом 10.1цей договір набуває чинності з моменту його підписання, поширює дію на відносини, які склалися між сторонами з 06.08.11 і діє у частині поставки газу до 30.09.11 включно, а в частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 279 214,81 грн - інфляційних втрат за період з вересня 2011 року до січня 2012 року та 915 236,74 грн - 3% річних за період з 06.09.11 до 21.12.11. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої одною з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем на виконання умов вказаного договору упродовж серпня - вересня 2011 року поставлено відповідачеві природний газ на суму 141 787 194, 40 грн. Установлено судами і те, що відповідач за отриманий газ розрахувався з порушенням строків, визначених пунктом 4.1 цього договору. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання визначені статтею 625 Цивільного кодексу України, за приписами якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, нарахування річних та інфляційних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто нарахування інфляційних та річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання. За приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відтак, інфляційні та річні нараховуються за період прострочення, і можуть бути заявлені до стягнення як одночасно з основним боргом, так і окремо. Виходячи з того, що судами попередніх інстанцій установлений факт прострочення відповідачем сплати коштів за отриманий природний газ, висновок судів про наявність підстав для застосування приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог визнається правомірним. Довід скаржника про те, що позивачем не скеровувалась претензія про сплату спірних коштів не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки дотримання претензійного порядку є правом сторони, і у разі коли таке право не використане, сторона не позбавлена можливості на захист своїх прав та інтересів звернутися з позовом до суду. Щодо доводу скаржника про наявність підстав для припинення провадження у справі через зарахування зустрічних однорідних вимог, то відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки, боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому. Зарахування здійснюється за наявності наступних умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань; вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду; необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню. Аналогічні положення містить і стаття 203 Господарського кодексу України. Як убачається з матеріалів справи, суди надали оцінку заяві відповідача про зарахування зустрічних вимог та визнали її такою, що не свідчить про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки відповідачем не доведено факт наявності зустрічного боргу в сумі на яку ним здійснено зарахування. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника. Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.13 у справі №917/121/13-г залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" залишити без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді В.Швець

Г.Фролова