Ухвала суду № 33641726, 17.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/3007/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жернаков М.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Ватаманюка Р.В.

секретарі судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача: Лєбєдєвої О.С.

представників відповідача: Кожухівської З.М., Каленського І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровторстальмент" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровторстальмент" про стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2013 року управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровторстальмет" про стягнення заборгованості.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить визнати нечинним рішення суду першої інстанції в частині стягнення 28894,03 грн. та закрити провадження в цій частині.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач подав розрахунок сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за квітень 2013 року, однак суму, визначену в розрахунку не сплатив.

07.06.2013 року управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці сформувало та надіслало відповідачу вимогу № Ю-3208 про сплату заборгованості в сумі 136126,53 грн. (а.с. 8), в яку включено також суму заборгованості відповідача за квітень 2013 року в розмірі 66630,23 грн.

Зазначену вимогу відповідач не оскаржив та частково погасив заборгованість, сплативши 2798 грн. Однак, сума заборгованості за квітень 2013 року залишилась несплаченою, що підтверджується розрахунком заборгованості (а. с. 4) та довідкою УПФУ в м. Вінниці № 3929 від 25.06.2013 року (а. с. 5).

Задовольняючи позовні вимоги УПФУ в м.Вінниці, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача стосовно стягнення з ТОВ "Дніпровторстальмет" заборгованості в сумі 66630,23 грн. є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За правилами ч. 5 ст. 7 та ч. 12 ст. 9 Закону єдиний внесок нараховується на суми, що є базою нарахування, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464 та п.3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. №22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за № 1014/18309, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідач, не сплачував в квітні 2013 року єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому в нього виникла недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 66630,23 грн., яку відповідач в добровільному порядку не погасив.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилають платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Протягом десяти днів із дня надходження вимоги про сплату недоїмки, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Позивачем надіслало відповідачу вимогу № Ю-3208 від 07.06.2013 року, яка залишена відповідачем без виконання.

Стосовно доводів відповідача щодо наявності підстав для визнання оскаржуваної постанови нечинною та закриття провадження у справі в частині 28894,03 грн., колегія суддів враховує наступне.

Встановлено, що після винесення оскаржуваного рішення відповідач скорегував зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску за квітень 2013 року у бік їх зменшення на загальну суму 28894,03 грн.

Відповідно до ч.2 ст.203 КАС України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Перелік підстав, з яких суд закриває провадження по справі передбачений частиною 1 статті 157 КАС України, так суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; якщо сторони досягли примирення; якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

З аналізу наведених норм вбачається, що в даному випадку відсутні підстави для закриття провадження по даній справі.

Крім того, залишення без задоволення вимог відповідача щодо закриття провадження в адміністративні й справі в частині стягнення 28894,03 грн. ніяким чином не вплине на його права та обов'язки, оскільки стягненню з відповідача підлягає сума, зазначена в картці платника з урахування проведеного в серпні 2013 року коригування.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровторстальмент", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 24 вересня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Ватаманюк Р.В.