Вирок № 33641344, 23.09.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2013 Справа №607/13578/13-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Ломакіна В.Є.

за участю секретаря Репетівської В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження №12013210010002495 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чаусово Первомайського району Миколаївської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Левчука А.О. та обвинуваченого ОСОБА_1,-

ВСТАНОВИВ:

В обвинуваченого ОСОБА_1, який 21 червня 2013 року о 02 год. 00 хв. перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_1, виник злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1, 21 червня 2013 року, близько 02 год. 00 хв., перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_1 скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає і він не буде помічений іншими особами таємно з корисливих мотивів викрав велосипед «EXPLORER» вартістю 240 гривень. Із викраденим майном ОСОБА_2 з місця вчинення злочину втік, чим завдав ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 240 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що на передодні вчинення крадіжки (приблизно за два тижні) він проходив повз другий під'їзд свого будинку та помітив, що там стоїть велосипед. Коли підійшов ближче та оглянув даний велосипед, то виявив, що він не пристебнутий і його можна легко викрасти. А, 21 червня 2013 року о 02 год. 00 хв він знову проходив повз вказаний під'їзд і побачив, що даний велосипед все ще стоїть у коридорі. В цей момент у нього виник умисел викрасти вказаний велосипед, щоб в подальшому використати для власних цілей. Оглянувшись навкруги, та переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та не будучи поміченим сторонніми людьми - викрав даний велосипед. Після чого із викраденим велосипедом направився з сторону вул. Островського в м.Тернополі. Перебуваючи на даній вулиці, а саме біля Тернопільської філармонії він зустрів свого знайомого ОСОБА_4, з яким почав розмовляти. В ході їхньої розмови ОСОБА_4 запитав у нього де він взяв вказаний велосипед, на що той відповів, що даний велосипед викрав із сусіднього під'їзду будинку в якому проживає. В цей час до них підійшли працівники міліції та запитали, чий це велосипед, на що він відповів, що не знає, і їх було відпущено додому. А, 26 червня 2013 року до нього знову прийшли працівники міліції, та запросили у відділення міліції, де він зізнався у скоєнні крадіжки, та добровільно видав працівникам міліції велосипед спортивного типу, із рамою бежевого кольору, передня та задня вилка сірого кольору, руль чорного кольору.

У вчиненому він щиро розкаюється, просить його суворо не карати, обіцяє в подальшому злочинів не вчиняти.

Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_1 повністю погодився зі всіма доказами, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, згідно повідомлення про підозру та обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, зокрема те, що він раніше судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, його вік, конкретні обставини справи, а саме, завдана шкода кримінальним правопорушенням обвинуваченим повністю відшкодована на досудовому розслідуванні, обставини, які пом'якшують покарання - визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які б обтяжували покарання, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого, йому слід призначити покарання, в межах санкції статті обвинувачення - у виді штрафу.

Приймаючи рішення про призначення покарання у вигляді штрафу, суд взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, позитивну характеристику за місцем проживання, його вік, ступінь тяжкості вчиненого злочину. Вказані обставини дають підстави суду вважати, що призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_1 буде достатнім для його виправлення та недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

По справі є процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №6-268/13 від 12 липня 2013 року в розмірі 342 грн. 30 коп. (триста сорок дві гривні 30 копійок), які суд вважає, що слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Процесуальні витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №6-268/13 від 12 липня 2013 року в розмірі 342 грн. 30 коп. (триста сорок дві гривні 30 копійок) стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий Ломакін В.Є.