Ухвала суду № 33641303, 17.09.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/2228/13 17.09.2013 17.09.2013 17.09.2013

Провадження №22-ц/784/1950/13

Суддя суду першої інстанції Чернявська Я.А.

Категорія 20 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Ухвала

Іменем України

17 вересня 2013 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої Кутової Т.З.,

суддів: Ямкової О.О., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Богуславською О.М.,

за участі: позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 15 квітня 2013 року, ухваленого за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та Служба у справах дітей Адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про визнання недійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна в частині покупця, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири в частині зазначення покупця, виключення із складу покупців ОСОБА_5, ОСОБА_6 ., ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визнання її покупцем квартири.

Позивач зазначала, що 29 грудня 2003 року між нею та відповідачем ОСОБА_9, який діяв від свого імені, а також від імені та в інтересах співвласників квартири ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_12, ОСОБА_14, було укладено попередній договір купівлі - продажу нерухомого майна, за умовами якого сторони зобов'язались в строк до 01 березня 2004 року укласти договір купівлі - продажу (основний договір) квартири АДРЕСА_1.

Проте, 17 лютого 2004 року між ОСОБА_9, який діяв від свого імені та від імені своїх дітей: ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_3, та за дорученням від імені ОСОБА_12, ОСОБА_12, ОСОБА_14, та ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діяла від свого імені та від імені сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, був укладений договір купівлі - продажу квартири, в якому покупцями зазначені ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, чим порушені її майнові та житлові права.

Посилаючись на те, що нею особисто проведено оплату авансу в розмірі 300 (триста) доларів США ОСОБА_9 за вказане нерухоме майно та те, що вона надавала своєму синові ОСОБА_5 кошти на придбання та оформлення спірної квартири на її ім'я, а також керуючись положенням ст.ст.203,215,216,217 ЦК України, позивачка просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В травні 2012 року ОСОБА_3 уточнила свої позовні вимоги та просила перевести права та обов'язки покупця за спірним договором на неї. В іншій частині позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Ухвалою Корабельного районного суду міста Миколаєва від 04 травня 2012 року до участі у справі в якості співвідповідачів залучено ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_12 і ОСОБА_14 та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_15 і Службу у справах дітей Адміністрації Корабельного району Миколаївської області.

Рішенням Корабельного районного суду міста Миколаєва від 15 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилається на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Перевіривши законність та обгрунтованність судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні правові підстави для визнання недійсним договору купівлі - продажу в частині покупця, оскільки позивачем не доведено тих обставин, що квартира була придбана саме для неї та за її кошти.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими висновками суду із наступних підстав.

Відповідно до ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і є непорушним.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України закріплено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, в тому числі і право на власність, є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

За змістом ст.235 ЦК України, якщо при вирішенні позову про визнання договору купівлі-продажу недійсним з підстав, що насправді покупцем є інша особа, суд встановить, що фактично майно було придбане за її кошти і для неї та якщо інших підстав для визнання даної угоди недійсною немає, то вказаний договір відповідно до ст.ст.235,217 ЦК України визнається недійсним лише в частині, що стосується покупця, і покупцем за цим договором визнається особа, за рахунок коштів якої і для якої фактично укладався цей договір.

Згідно ч.2 ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Наполягаючи на задоволенні позову, ОСОБА_3 вказувала на те, що спірна квартира була придбана саме для неї та за її кошти, які вона надала в борг своєму синові ОСОБА_5

Із матеріалів справи вбачається, що 17 лютого 2004 року між ОСОБА_9, який діяв від свого імені, а також від імені та в інтересах дітей ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно рішення виконкому Миколаївської міської ради №177 від 27 січня 2004 року, та за дорученням посвідченого віце-консулом Посольства України в Аргентинській Республіці 19 січня 2004 року за реєстром №573/19-04 від імені ОСОБА_12, ОСОБА_12, ОСОБА_14, як продавцями, та ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діяла від свого імені та від імені дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, як покупцями, в нотаріальному порядку був посвідчений договір купівлі - продажу, за умовами якого продавці продали, а ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 у рівних частках купили квартиру АДРЕСА_1 (а.с.6).

Відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

На думку колегії суддів, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що оскаржувана позивачкою угода купівлі-продажу вказаної квартири відповідає чинному законодавству та волевиявленню сторін за договором, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Посилання ОСОБА_3 на розписку, видану ОСОБА_5 17 лютого 2004 року, не можна вважати належним доказом у справі, оскільки вона не підтверджує факт надання позивачкою коштів на придбання спірної квартири, а лише констатує той факт, що ОСОБА_5 взяв на себе зобов'язання за вимогою позивачки переоформити квартиру АДРЕСА_1 на її ім'я, а ні придбати спірну квартиру за цивільно - правовою угодою.

Разом з тим, наявність письмової розписки, на яку посилається ОСОБА_3, у разі спору, може свідчити про наявність інших цивільно-правових відносин між сторонами та не позбавляє її права звернутися до суду з відповідним позовом.

До того ж, із пояснень ОСОБА_5 встановлено, що ОСОБА_3 не уповноважувала у передбачений законом спосіб відповідача вчиняти від її імені договір купівлі-продажу квартири, тобто довіреність від свого імені відповідачу ОСОБА_5 з відповідними повноваженнями на придбання квартири не видавала.

Також, не може вважатись належним доказом у справі і укладений у простій письмовій формі попередній договір від 29 грудня 2003 року про попередню оплату позивачем власникам спірної квартири коштів в розмірі 300 (триста) доларів США у рахунок вартості квартири, оскільки сам по собі вказаний договір юридичного значення не має, а тому не тягнене правових наслідків, в силу не реалізації сторонами його умов відповідно до діючого законодавства.

Посилання апелянта на те, що відповідач ОСОБА_5 продав в наступному квартиру АДРЕСА_2 за 24 148 (двадцять чотири тисячі сто сорок вісім) грн. 00 коп. і не заважаючи на можливість повернення займаних коштів, не здійснив цього, не має відношення до предмету доказування у даній справі, оскільки такі посилання стосуються боргових правовідносин між сторонами.

Отже, доводи ОСОБА_3 про те, що вона є покупцем за договором необґрунтовані і спростовуються змістом самого договору купівлі-продажу та вищенаведеними висновками.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що місцевим судом ухвалене законне та обґрунтоване рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться до переоцінки наданих доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.303,308,315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 15 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча Судді: