Рішення № 33639755, 17.09.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

17.09.2013 р. Справа № 907/765/13

За позовом Публічного акціонерного товариства „Гнідавський цукровий завод", м. Луцьк

до відповідача Фізичної особи - підприємця Крічфалушій Василя Івановича, с. Угля Тячівського району

про стягнення суми 10 184 грн. 38 коп., в тому числі 10 000 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 20 грн. інфляційних нарахувань та 164 грн. 38 коп. три проценти річних (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

представники:

Позивача - Петрунь М.М., довіреність № 29/07/13 від 29.07.2013 року

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічним акціонерним товариством „Гнідавський цукровий завод", м. Луцьк заявлено позов до відповідача Фізичної особи - підприємця Крічфалушій Василя Івановича, с. Угля Тячівського району про стягнення заборгованості в сумі 10 196 грн. 96 коп. Представником позивача в судовому засіданні подано заяву б/н від 17.09.2013 року про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 10 184 грн. 38 коп., в тому числі 10 000 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 20 грн. інфляційних нарахувань та 164 грн. 38 коп. три проценти річних, у зв'язку з перерахунком суми інфляційних нарахувань.

Представник позивача просить задоволити позов в повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач не повернув надмірно перераховані кошти в розмірі 10 000 грн. Крім того, також просить стягнути з відповідача 20 грн. інфляційних витрат та 164 грн. 38 коп. три проценти річних.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвала суду про порушення провадження у справі від 25.07.2013 року, ухвали суду про відкладення розгляду справи від 06.08.2013 року, 20.08.2013 року та 10.09.2013 року, надіслані на адресу відповідачу, зазначену в позовній заяві) у судові засідання 06.08.2013 року, 20.08.2013 року та 17.09.2013 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, доказів повернення позивачу сплачених коштів не надав. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався. Ухвали суду, які скеровувались відповідачу на адресу: Тячівський район, с. Угля, вул. Радянська, 37 повернуті до суду підприємством у зв'язку із відміткою „за відмовою адресата від одержання" та „за вказаною адресою не проживає". Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Позивачем подано до матеріалів справи Витяг серії АВ № 809134 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з якого вбачається, що станом на 15.07.2013 року в ЄДР містяться відомості про те, що Крічфалушій Василь Іванович зареєстрований як фізична особа - підприємець, який знаходиться за адресою: Тячівський район, с. Угля, вул. Радянська, 37.

Таким чином, місцезнаходження відповідача за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві і на яку позивач скерував копію позовної заяви з доданими до неї документами, а суд ухвали по справі від 25.07.2013 року, 06.08.2013 року, 20.08.2013 року та 10.09.2013 року - відповідає місцезнаходженню ФОП Крічфалушій Василя Івановича, відомості про яке містить Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 із наступними змінами та доповненнями, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищевикладене у відповідності до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню, а тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,

суд встановив:

3 вересня 2012 року між Публічним акціонерним товариством „Гнідавський цукровий завод" (замовник) та Фізичною особою - підприємцем Крічфалушій Василем Івановичем (перевізник) укладено договір № 535 на перевезення. Згідно умов даного договору перевізник (відповідач) взяв на себе зобов'язання надати замовнику (позивачу) для перевезень цукрових буряків шість автомобілів, а також надати замовнику (позивачу) послуги по перевезенню цукрових буряків, а замовник (позивач) взяв на себе зобов'язання прийняти ці послуги та оплатити їх згідно умов договору (п. 1.1 договору).

Розділом 3 договору сторони передбачили, що вартість послуг по перевезенню, що надаються перевізником (відповідачем) встановлюються сторонами у Додатковій угоді до даного договору. Оплата наданих послуг проводиться замовником (позивачем) після підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі виконаних робіт.

Відповідач, згідно актів здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 30.09.2012 року та № 2 від 30.10.2012 року, надав позивачу послуги по перевезенню цукрових буряків на суму 156 776 грн. 57 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами спору на виконання вказаного договору було здійснено зарахування однорідних вимог, що підтверджується підписаними обома сторонами протоколами зарахування однорідних вимог від 28.09.2012 року на суму 47 592 грн. 70 коп., від 30.10.2012 року на суму 57 624 грн. та від 30.10.2012 року на суму 31 559 грн. 87 коп., а саме передача відповідачу дизпалива на суму 104 577 грн. (видаткові накладні № 2772 від 28.09.2012 року на суму 46 953 грн. та № ГЦ03141 від 30.10.2012 року на суму 57 624 грн.), надання послуг харчування в їдальні ПАТ „Гнідавський цукровий завод" на суму 639 грн. 70 коп. (акт виконаних робіт (надання послуг) № 801 від 28.09.2012 року), передача цукру білого в мішках на суму 31 559 грн. 87 коп. (видаткова накладна № ГЦ03145 від 30.10.2012 року), а також перераховано кошти на рахунок відповідача в розмірі 30 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1192 від 03.10.2012 року на суму 20 000 грн., № 2445 від 19.10.2012 року на суму 5 000 грн., № 1422 від 26.10.2012 року на суму 5 000 грн.

З вищенаведеного випливає, що сума 10 000 грн. була перерахована на рахунок відповідача помилково, у зв'язку з чим позивач листом № 992 від 17.12.2012 року звернувся до відповідача з вимогою повернути зайво перераховані кошти в сумі 10 000 грн., які були перераховані ним на рахунок відповідача 19.10.2012 року в сумі 5 000 грн. та 26.10.2012 року в сумі 5 000 грн., а також направив акт звірки взаємних розрахунків за період вересень - грудень 2012 року (повідомлення про вручення від 20.12.2012 року міститься в матеріалах справи). Однак, звернення позивача залишене відповідачем без реагування та без задоволення щодо повернення коштів в розмірі 10 000 грн.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здіснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства (ч. 5 ст. 139 Господарського кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо повернення помилково перерахованих коштів не виконав, у зв'язку з чим, станом на момент звернення позивача до суду з позовом, як і станом на момент вирішення спору, відповідач не повернув позивачу безпідставно отримані кошти в розмірі 10 000 грн.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша ст. 38 Господарського кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

Отже, згідно з нормами ст. 1212 Цивільного кодексу України, зазначена сума грошових коштів (10 000 грн.) підлягає поверненню позивачу у зв'язку з безпідставністю їх збереження відповідачем.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 10 000 грн., є обґрунтованою, заявленою відповідно до чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи, підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України одна сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, на вимогу другої сторони зобов'язана сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційних втрат за період прострочки складає 20 грн. та сума трьох процентів річних за період прострочки складає 164 грн. 38 коп., підлягають стягненню з відповідача.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 720 грн. 50 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Крічфалушій Василя Івановича, Тячівський район, с. Угля, вул. Радянська, буд. 37 (ідентифікаційний код 2006415558) на користь Публічного акціонерного товариства „Гнідавський цукровий завод", м. Луцьк, вул. Ранкова, 1 (код ЄДРПОУ 00372658) суму 10 184 (Дес'ять тисяч сто вісімдесят чотири гривень) грн. 38 коп., в тому числі 10 000 (Дес'ять тисяч гривень) грн. безпідставно отриманих грошових коштів, 20 (Двадцять гривень) грн. інфляційних нарахувань, 164 (Сто шістдесят чотири гривень) грн. 38 коп. три проценти річних, а також суму 1 720 (Одна тисяча сімсот двадцять гривень) грн. 50 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.09.2013 року

Суддя Пригара Л.І.