Постанова № 33638986, 25.07.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року Справа № 811/2042/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський інструментальний завод "Лезо" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський інструментальний завод "Лезо" (надалі - ТОВ "КІЗ "Лезо") звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - Кіровоградська ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №00001092250 від 05.06.13, №00001102250 від 05.06.13, №00001112250 від 05.06.13.

Позов мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення - рішення винесені за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ "КІЗ "Лезо", оформленої актом №78/22-5/34813572 від 24.05.13, якою установлено порушення податкового законодавства та правил оподаткування, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1031 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 355 грн., через включення до податкового кредиту податкових накладних, занижено податок на прибуток в розмірі 1456 грн. через віднесення до складу валових витрат видаткових накладних, виписаних ТОВ "Металелектромаш", ТОВ фірма "Оргтехніка", ТОВ "Альтаір Альфа Плюс". Позивач, вказуючи на безпідставність проведення перевірки, стверджуючи, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з вказаними контрагентами, які підтверджені належними первинними документами, доводячи дійсність господарських взаємовідносин, поставлених під сумнів відповідачем, просить суд визнати нечинними спірні податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, стверджуючи, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит з ПДВ сформовані позивачем за правочинами з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", ТОВ "Металелектромаш", які здійснені без мети настання реальних наслідків та визнані податковим органом нікчемними. Посилаючись на результати перевірок цих контрагентів, якими встановлено відсутність поставок товарів та нікчемність укладених ними угод, наполягав на правомірності висновків акту перевірки позивача та оскаржуваних ним податкових повідомлень - рішень. У зв'язку з цим, просив суд у позові відмовити.

Сторони у судове засідання 25.07.13 не прибули, подавши до суду заяви про розгляд справи без участі їх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши справу у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський інструментальний завод "Лезо" з 12.01.07 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (а.с. 11 - 13), перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ, є платником податку на додану вартість (а.с. 15).

Посадовою особою Кіровоградської ОДПІ у період 20-24.05.13 відповідно до наказу №1059 від 20.05.13 (а.с. 27) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "КІЗ "Лезо" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Металелектромаш" за вересень, жовтень 2012 року, з ТОВ фірма "Оргтехніка" за жовтень 2011 року, з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" за період з січня 2011 року по лютий 2013 року, результати якої оформлено актом №22-5/34813572 від 24.05.13 (а.с. 16-25).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1456 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2012 року на суму 1 083 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 373 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1 031 грн. за травень 2012 року;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 355 грн. за вересень 2012 року.

На підставі цього акту Кіровоградською ОДПІ винесено такі податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №0001092250 від 05.06.13, яким позивачеві згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до ч.2 п.123.1 ст.123 ПК України, за порушення п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 1 456 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 729 грн., усього - 2 185 грн. (а.с. 31).

- форми "Р" №0001102250 від 05.06.13, яким позивачеві згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до ч.2 п.123.1 ст.123 ПК України, за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 1 031 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 516 грн., усього - 1 547 грн. (а.с. 30).

- форми "В4" №0001112250 від 05.06.13, яким позивачеві згідно з п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 355 грн. (а.с. 32);

Перевіряючи правомірність спірних податкових повідомлень - рішень, суд виходив з того, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку, у яких відображені взаємовідносини з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", ТОВ "Металелектромаш".

Відповідно до акту перевірки Кіровоградської ОДПІ №22-5/34813572 від 24.05.13 та наданого відповідачем розрахунку (а.с. 95), на розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток, донарахованого податковим повідомленням - рішенням №0001092250 від 05.06.13 у сумі 1456 грн., вплинули висновки акту перевірки про безпідставне формування позивачем витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, по взаємовідносинах з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" у ІІ кварталі 2012 року на суму 5155 грн. (що призвело до заниження оподатковуваного доходу на 5 155 грн. та заниження податку на прибуток на 1 083 грн.), а також по взаємовідносинах з ТОВ "Металелектромаш" за ІІІ квартал 2012 року на суму 1 775 грн. (що призвело до заниження оподатковуваного доходу на 1 775 грн. та заниження податку на прибуток на 373 грн.).

На розмір грошового зобов'язання з ПДВ, донарахованого податковим повідомленням - рішенням №0001102250 від 05.06.13 у сумі 1031 грн., вплинули висновки акту перевірки про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" у травні 2012 року на суму 1031 грн.

Податкове повідомлення-рішення №0001112250 від 05.06.13 винесено у зв'язку з неправомірним завищенням розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 355 грн., до якого призвело безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 355 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Металелектромаш" за вересень 2012 року.

Судом установлено, що виявлені порушення податкового законодавства, які стали підставою для невизнання відповідачем даних податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", ТОВ "Металелектромаш", кваліфіковані податковим органом за п.138.2, п.138.4 ст.138, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, і полягали в тому, що позивач сформував витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з вказаними контрагентами, визнаних нікчемними правочинами.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 статті 138 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У ході судового розгляду справи представники позивача посилалися на те, що дані податкового обліку ТОВ "КІЗ "Лезо", у яких відображені взаємовідносини з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", ТОВ "Металелектромаш" і які не визнаються відповідачем, підтверджені належними первинними документами, які не були взяті податковим органом до уваги.

Натомість, представник відповідача, посилаючись на висновки акту перевірки, наполягав на нікчемності господарських відносин між позивачем та цими контрагентами.

Досліджуючи обставини реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", на підставі яких ним сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, суд встановив, що позивач придбав у ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" металопродукцію вартістю 6185, 70 грн. Передоплата товару була проведена на підставі виставленого рахунку-фактуру №СФ-0004251 від 03.05.12 на суму 6185, 70 грн. (а.с. 43), який того ж дня оплачений ТОВ "КІЗ "Лезо", про що свідчить копія платіжного доручення №575 від 03.05.12 (а.с. 44). Про поставку товару ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" на адресу позивача виписано видаткову накладну №РН-0001388 від 28.05.12 та податкову накладну №128 від 28.05.12 на суму 6185,70 грн., в т.ч. ПДВ - 1 030,95 грн. (а.с. 41, 42).

З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ "Металелектромаш", судом установлено, що позивач замовив у ТОВ "Металелектромаш" металопродукцію вартістю 2840 грн. Передоплата товару була проведена на підставі виставленого рахунку-фактури №СФ-0006282 від 24.09.12 (а.с. 33) у безготівковій формі, шляхом списання коштів з банківського рахунка позивача на оплату товару за платіжними дорученнями №457 від 26.09.12, №488 від 03.10.12 (а.с. 34, 35). У зв'язку з цим ТОВ "Металелектромаш" на адресу позивача виписано податкову накладну №108 від 26.09.12 на суму 2130 грн., в т.ч. ПДВ - 355 грн. та податкову накладну №18 від 02.10.12 на суму 710 грн., в т.ч. ПДВ -118,33 грн. (а.с.38, 39). Товар поставлений позивачеві за видатковою накладною № РH-0000464 від 02.10.12 (а.с.37).

На підставі згаданих первинних документів позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у податкових деклараціях з ПДВ, а вартість придбаних товарів віднесена ним до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів податкової декларації з податку на прибуток підприємства (а.с. 108 -135, 173 - 174).

Щодо обставин фактичного постачання товарів судом установлено, що придбаний у ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" та ТОВ "Металелектромаш" товар доставлений з міста Дніпропетровська до міста Кіровограда перевізником ТОВ "Транспортна компанія "САТ", з яким позивачем укладено договір перевезення вантажів №3082 від 10.01.11 (а.с. 136-137). На підтвердження цього позивачем суду надано товарно-транспорту накладну №ДП 0131119 від 25.05.12, за якою 28.05.12 позивачем одержано товар від ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" (а.с. 46), а також акт №КД0004969 від 04.10.12 здачі прийняття-робіт (надання послуг) з перевезення вантажу від ТОВ "Металелектромаш" за товарно-транспортною накладною №ДП 0382660 від 02.10.12 (а.с. 36). Прийняття товарів від імені позивача здійснювала його уповноважена посадова особа - менеджер з постачання ОСОБА_2 за довіреностями №327 від 28.05.12 та №625 від 26.09.12, які зареєстровані в журналі реєстрації довіреностей ТОВ "КІЗ "Лезо" (а.с. 146, 147).

Як пояснили суду представники позивача, придбана металопродукція використана ТОВ "КІЗ "Лезо" у виробництві інструментів та обладнання з подальшою їх реалізацією, на підтвердження чого надали суду попередні та остаточні калькуляції вартості виробництва продукції, видаткові накладні про поставку вироблених інструментів покупцям (а.с. 152-157, 161 -166).

Надходження товарів та продукції, як виробничих запасів, їх рух та передача у виробництво відображено в бухгалтерському обліку підприємства відповідними проводками (а.с. 150, 151, 158-160)

Таким чином, судом установлено, що право на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" та ТОВ "Металелектромаш" виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Воднораз, як вбачається зі змісту акту перевірки позивача, підставою для невизнання його права на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з цими контрагентами послугували висновки податкового органу про нікчемність укладених ними правочинів, які не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. В підґрунтя цього покладено висновки акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 04.04.13 №221/22-50/37675706 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.01.12 - 30.11.12" (а.с. 72-78) та акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 03.04.13 №1232/22-9/38104548 "Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Металелектромаш" щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками, а саме: ТОВ "Компанія "Мармур", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Темей ЛТД" за період з 01.04.12 по 30.11.12". (а.с. 70-71).

Щодо оцінки відповідачем правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", ТОВ "Металелектромаш", як нікчемних, суд виходить з того, що, за визначенням, наведеним у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У ході розгляду справи зазначені факти відповідачем не доведено, так само як і не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що згідно зі статтею 215 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.

Зокрема відповідачем суду не надано належних доказів наявності у діях конкретних осіб, причетних до діяльності позивача чи ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", ТОВ "Металелектромаш", наміру (умислу) порушити публічний порядок, як обов'язкової умови визнання нікчемними укладених між ними правочину, що б тягло за собою негативні наслідки для позивача у вигляді невизнання даних податкового обліку, у яких відображені ці взаємовідносини.

Крім того, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті №78/22-5/34813572 від 24.05.13, визначається законом як фіктивний (стаття 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Доказів наявності судових рішень про визнання недійсними угод, укладених позивачем з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс", ТОВ "Металелектромаш", ініційованих податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності останніх, визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, відповідачем суду не надано.

Відповідач, стверджуючи про нікчемність вчинених позивачем правочинів, не довів наявність у нього мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання. Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд вважає, що той факт, що контрагенти позивача - ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" та ТОВ "Металелектромаш" - у періоди, що перевірялися, мали господарські взаємовідносини з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, не є підтвердженням нікчемності угод, укладених позивачем, оскільки відповідачем не доведено взаємозв'язку між зазначеними підприємствами та підприємством позивача. Зокрема, відповідачем не надано суду доказів, що товари, які поставлялися позивачу ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" та ТОВ "Металелектромаш", придбавалися останніми саме у контрагентів, які мають ознаки фіктивності.

Зі змісту акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 04.04.13 №221/22-50/37675706 та акту ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 03.04.13 №1232/22-9/38104548 вбачається, що в ході проведення перевірок ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" та ТОВ "Металелектромаш" питання щодо їх взаємовідносин з позивачем не досліджувались. Тому суд вважає, що відповідачем вказані акти безпідставно використані під час перевірки позивача як докази, що підтверджують факти виявлених порушень податкового законодавства з його боку.

Суд зазначає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування даних свого податкового обліку в залежність від можливості проведення зустрічної звірки його контрагентів податковими органами, або від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.11, яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суд, дослідивши у судовому засіданні обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій, дійшов до висновку, що господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" та ТОВ "Металелектромаш" мали місце та фактично здійснені. Товари придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, та сума ПДВ, що віднесена до складу податкового кредиту, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами. Вказані первинні документи, які наявні у позивача та надавалися податковому органу на перевірку, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". У судовому засіданні достовірність цих документів відповідачем не спростовано та не доведено, що викладені у них відомості не відповідають дійсності.

У ході судового розгляду судом не здобуто доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків.

Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем п.138.2, п. 138.4 ст. 138, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України при декларуванні ним даних податкового обліку по спірним взаємовідносинах з ТОВ "Альтаір Альфа Плюс" та ТОВ "Металелектромаш" є безпідставними.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ТОВ "КІЗ "Лезо" норм податкового законодавства при декларуванні показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та податкових зобов'язань у деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість, тому збільшення грошових зобов'язань на підставі пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України та застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених пунктом 123.1 статті 123 ПК України, є неправомірним.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході розгляду справи відповідачем правомірність спірних податкових повідомлень - рішень Кіровоградської ОДПІ №00001092250 від 05.06.13, №00001102250 від 05.06.13, №00001112250 від 05.06.13 не доведено.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - правового акту індивідуальної дії.

Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є рішення суб'єкта владних повноважень, які є правовими актами індивідуальної дії, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства України може бути лише визнання таких актів протиправними та їх скасування.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). З огляду на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачеві з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати у сумі 114,70 грн. (а.с. 2).

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський інструментальний завод "Лезо" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №00001092250 від 05.06.13, №00001102250 від 05.06.13, №00001112250 від 05.06.13.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський інструментальний завод "Лезо" з Державного бюджету України судовий збір у сумі 114 грн. 70 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш