Рішення № 33634957, 16.07.2013, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/348/2013

130/832/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2013 р. Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Камінського В.П.

при секретарі - Гудзь К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах та від імені якої діє її законний представник мати - ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні, визнання право власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з цим позовом і вказали, що ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 27.01.1997 pоку, виданого Бюро по приватизації житла Жмеринського підприємства «Експрес» згідно з рішенням від 20.01.1997 року №422, належала однокімнатна квартира (загальною площею 30,9 кв.м., житловою площею 14,9 кв.м.) під номером АДРЕСА_1. У вказаній квартирі ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав сам.

04.04.2011 pоку ОСОБА_5 було складено заповіт, згідно з яким він заповів належну йому однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках: дружині - ОСОБА_4 (частка в розмірі 1/4), дочці - ОСОБА_1 (частка в розмірі 1/4), внучці - ОСОБА_3 (частка в розмірі 1/4), правнучці - ОСОБА_2 (частка в розмірі 1/4).

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 помер, у зв'язку з чим відкрилась спадщина. Після смерті ОСОБА_5 його дружина - ОСОБА_4 21.06.2011 року звернулась до Жмеринської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі чого було відкрито спадкову справу №51324238. Також із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2.

Внучка спадкодавця - ОСОБА_3 в порядку ст.1274 ЦК України відмовилася від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1. 20.01.2012 року державним нотаріусом Жмеринської міської державної нотаріальної контори Бульбою Л.І. було видано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, згідно з яким спадкоємцями спірної квартири АДРЕСА_1 є: малолітня правнучка ОСОБА_5 - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, частка якої у спірній квартирі становить 1/4; його донька - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, якій належить 1/2 частина спірної квартири, у т.ч. з урахуванням частики в розмірі 1/4 квартири, від якої відмовилась на підставі ст. 1274 ЦК України внучка спадкодавця - ОСОБА_3; його дружина - ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3), частка якої у спірній квартирі становить 1/4, але вона не отримала у нотаріуса свого примірника свідоцтва про право на спадщину.

Позивачі вказують, що хоча відповідачка не отримала свого свідоцтва про право на спадщину, але відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини

вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та частин 2 - 3 ст. 1296 ЦК України якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Позивачі є власниками часток в розмірі 3/4 спірної квартири, а частка відповідачки у спірній квартирі (1/4) є незначною у порівнянні із часткою позивачів, а також у перерахунку на загальну площу квартири (30,9 кв.м. х 1/4 = 7,725 кв.м.).

Спірна 1-кімнатна квартира є неподільною - виділити відокремлені ізольовані частини спірної 1-кімнатної квартири (житловою площею 14,9 кв.м.) із самостійними виходами для відповідача та позивачів або переобладнати квартиру в ізольовані житлові приміщення з окремими виходами з дотриманням будівельних та санітарних норм не можливо.

Також позивачі вказують, що спільне володіння і користування спірною 1-кімнатною квартирою, житловою площею 14,9 кв.м., неможливе через тривалі неприязні стосунки, які склалися між сторонами, у т.ч. у зв'язку зі спробою незаконного та безпідставного встановлення відповідачкою у судовому порядку факту спільного проживання з покійним ОСОБА_5 з 2002 року по 2011 pік, без відома та залучення інших спадкоємців до участі у справі, а також у зв'язку з викраденням спадкового майна, що належить усім спадкоємцям на праві спільної власності, в зв'язку з чим позивачка ОСОБА_1 звернулася до правоохоронних органів.

Припинення права відповідачки на її незначну частку в квартирі не завдасть відповідачці істотної шкоди, оскільки позивачі та відповідач є членами різних сімей та не є родичами. Відповідачка забезпечена житлом, не зареєстрована та не проживає у спірній квартирі, не несе витрат по її утриманню, має постійне місце проживання у власному житловому будинку по АДРЕСА_2.

Позивачі просять суд винести рішення, яким припинити право власності відповідачки ОСОБА_4 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1; визнати за позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири під АДРЕСА_1 в рівних частинах кожній, тобто по 1/8 квартири АДРЕСА_1; стягнути з позивачів на користь відповідачки грошову компенсації вартості 1/4 частину спірної квартири.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 і вона же представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги і просить їх задовольнити в повному обсязі. Позивачка ОСОБА_1 повідомила, що 15.07.2013 року на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області (код банку отримувача 802015, р/р 37310009000080; код отримувача 26286152) внесла 20127 грн. - вартість 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, згідно висновку експертизи.

Відповідачка та її представник-адвокат ОСОБА_8 позов не визнали повністю, посилаючись на те, що відповідачка не має свого житла; вважають, що вартість 1/4 частини спірної квартири в сумі 20127 грн. експертом визначена не вірно, але відповідачка не бажає проводити додаткову чи повторну експертизу; різницю у вартості квартири (80507 грн. - 20127 грн.) також не бажає сплатити позивачам, посилаючись на відсутність коштів. Просять відмовити позивачам у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, так як згідно ст. 365 ЦК України - право особи на частку в спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку в спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду; ч.2 ст.183 ЦК України - неподільною є річ, яку не можливо поділити без втрати її цільового призначення. Крім того, Пленум Верховного Суду України в п.6 Постанови від 04.10.1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок» роз'яснив, що розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється

грошова сума, за яку він може бути проданий у даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та частин 2 - 3 ст. 1296 ЦК України якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона, згідно ст.10 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

З ксерокопій свідоцтва від 27.01.1997 року та довідок видно, що ОСОБА_5 був власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1, де проживав один (а.с.10-15).

З ксерокопії заповіту від 04.04.2011 року видно, що ОСОБА_5 за життя розпорядився своїм майном на користь позивачів та відповідачки (а.с.16-19).

З ксерокопій свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 12.01.2012 року видно, що позивачі ОСОБА_2 отримала свідоцтво на 1/4 та ОСОБА_1 отримала свідоцтво на 1/2 частини спірної квартири АДРЕСА_1, а відповідачка не отримала (а.с.20-25).

З висновку судової будівельно-технічної експертизи №813/814/815/816/13-21 від 21.06.2013 року видно, що виділити, відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва та часток співвласників в натурі із влаштуванням окремого самостійного входу частку, належну ОСОБА_4 в розмірі 1/4 квартири АДРЕСА_1, технічно не можливо; здійснити переобладнання квартири АДРЕСА_1 в ізольовані житлові квартири із самостійними виходами, окремо - для ОСОБА_1 (частка в розмірі ? квартири), ОСОБА_2 (частка в розмірі 1/2 квартири) та окремо - для відповідача ОСОБА_4 (частка в розмірі (1/4 квартири), технічно неможливо; ринкова вартість квартири АДРЕСА_1, станом на час проведення дослідження становить 80507 грн.; ринкова вартість 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, станом на час проведення дослідження становить 20127 грн. (а.с.74-88).

Ці докази суд приймає до уваги так як вони зібрані з дотриманням вимог закону, ніким не оскаржуються і не суперечать один одному.

Суд не приймає до уваги твердження позивачки та її представника проте, що відповідачка не має свого житла; що вартість 1/4 частини спірної квартири в сумі 20127 грн. експертом визначена не вірно; а також не бажання проводити додаткову чи повторну експертизу; не бажання сплати позивачам різницю у вартості квартири (80507 грн. - 20127 грн.) з посиланням на відсутність коштів, оскільки вони не базуються на законові.

Керуючись ст.ст.10,27,60,79,208,209,212-214,218 ЦПК України, ч.2 ст.183, ст.365 ЦК України, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок», суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити.

Припинити право власності за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на 1/4 частину спадкового майна після смерті ОСОБА_5, яке знаходиться АДРЕСА_1 в м. Жмеринка Вінницької області, вартістю 20127 (двадцять тисяч сто двадцять сім) грн..

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину спадкового майна після смерті ОСОБА_5, яке знаходиться АДРЕСА_1, в рівних частинах кожній, тобто по 1/8 частини квартири АДРЕСА_1.

Виплатити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, з депозитного рахунку територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області (код банку отримувача 802015, р/р 37310009000080; код отримувача 26286152) - 20127 (двадцять тисяч сто двадцять сім) грн., - вартість 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, які були внесені 15.07.2013 року ОСОБА_1, по квитанції №k39/F/9 - після вступу рішення в законну силу.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

Суддя: В.П. Камінський