Ухвала суду № 33633980, 17.09.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/2539/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шаповалова Т.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

представника відповідача: Охрімовського Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року публічне акціонерне товариство "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" (Позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (Відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень -рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що на підставі направлень від 07.12.2012 року №3245/22, №3244/22, №3247/22 та №3246/22 службовими особами податкового органу було проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Вінницьке управління механізації і автотранспорту будівництва" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №6/2202/05465488 від 04.01.2013 року, на підставі якого Вінницькою ОДПІ Вінницької області Державної податкової служби винесене податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 року №0000012300 яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств приватної форми власності на суму 81676,00 грн., в тому числі за основним платежем - 65341,00 грн. та штрафними санкціями - 16335,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 року №0000022300, яким Позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2052162,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки в частині, що стосується його господарських відносин з ПП «Ізіда-ОВ» та оскаржив їх у судовому порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками Вінницького окружного адміністративного суду щодо вирішення спору по суті, з наступних підстав.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

П.138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п.150.1 ст.150.1 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, встановлення факту-здійснення господарської операції здійснюється шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.

Так, на підставі викладених в актах перевірки даних встановлено, що в період який перевірявся, між Позивачем та ПП "Ізіда-ОВ" укладено договори:

- договір №3/2012 купівлі-продажу від 14 червня 2012року відповідно до умов якого ПАТ "ВУМіАБ" (покупець) придбало у ПП "Ізіда-ОВ" (продавець) запчастини до автотранспорту та будівельної техніки згідно видаткових накладних на загальну суму 310 536,00 грн., в тому числі ПДВ -51 736,00 грн.

Як вбачається зі змісту видаткової накладної № 0000000023 від 28 червня 2012 року, на виконання умов зазначеного договору ПП "Ізіда-ОВ" продало Позивачу мотор КРАЗ 256 (б/в) в кількості 4 шт., коробку КПП КРАЗ (б/в) в кількості 3 шт., роздаточну коробку КРАЗ (б/в) в кількості 3 шт., мотор А102(б/в) в кількості 1 шт., редуктор заднього мосту КРАЗ (б/в) в кількості 4 шт., редуктор середнього мосту КРАЗ (б/в) у кількості 2 шт., передній міст КРАЗ (б/в) в кількості 2 шт., амортизатор задній 1326 в кількості 2 шт. всього на загальну суму 310536 грн, в тому чмслі ПДВ - 51756 грн.

Продавцем видано податкову накладну № 16 від 28 червня 2012 року на загальну суму 310536 грн, в тому числі ПДВ - 51756 грн., зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних 16.07.2012 року.

Куплені відповідно до договору №3/2012 купівлі-продажу від 14 червня 2012року запачастини частково були використанні Позивачем в своїй господарській діяльності, що підтверджується актами списання №У-00000135 від 29 червня 2012 року, №У-000140 від 3 липня 2012 року, №У-00000106 від 29 червня 2012 року.

- договір суборенди майна №4/2012 від 15 червня 2012року, відповідно до умов якого ПАТ "ВУМіАБ" (орендар) отримало від ПП "Ізіда-ОВ" (орендодавець) в суборенду та використовувало у вказаний період будівельну техніку та обладнання до неї, інше рухоме майно згідно із Додатком 1 до договору. Майно, що є предметом договору суборенди, ПП "Ізіда-ОВ" попередньо отримало в оренду від його власника -ТОВ "Відродження", згідно умов Договору №02-06/12 оренди майна від 14 червня 2012р., відповідно до п.3.4 якого орендар має право без погодження з орендодавцем здавати об'єкти, що орендуються, в подальшу суборенду, в межах строку оренди по цьому договору

Господарська операція між ПАТ "Вінницьке УМіАБ" та ПП "Ізіда-ОВ" по договору суборенди - це відносини оренди (найму), правова природа яких визначена Цивільним кодексом України, яким, зокрема, передбачена можливість передачі майна (предмету оренди) в подальшу суборенду. Відповідно, предметом суборенди може бути майно, що не є власністю орендодавця, за умови наявності відповідної згоди на це власника такого майна (орендодавця за основним договором оренди).

Перелік майна, яке передавалося в суборенду взначений в додатку №1 до договору від 15 червня 2012 року та становить 70 одиниць.

На виконання умов договору суборенди майна Позивачем надано акти наданих послуг та відповідні податкові накладні за червень та липень 2012 року.

З матеріалів справи встановлено, що передача майна на виконання умов договорів оренди та суборенди відбувалась на підставі відповідних актів приймання-передачі (TOB "Відродження" - ПП "Ізіда-ОВ" ; ПП "Ізіда-ОВ" - ПАТ "Вінницьким УМіАБ" (а.с.61-62, т.1)) без фактичного переміщення (в тому числі без застосування технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів ПП "Ізіда-ОВ"), оскільки TOB "Відродження" і ПАТ "Вінницьке УМіАБ" використовують одну прилеглу територію, а також ПАТ "Вінницьке УМіАБ" орендує у TOB "Відродження" частину виробничих, складських та технічних приміщень, на яких розташований предмет суборенди (оренди за основним договором), в зв'язку з чим, необхідності у фізичному переміщені майна не виникало. Отже, для виконання умов Договору №4/2012 суборенди майна від 15.06.2012р. наявність у ПП "Ізіда-ОВ" технічного персоналу, складських приміщень і транспортних засобів не була обов'язковою.

Усі надані первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій Позивача з ПП «Ізіда-ОВ», оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, відповідно немає підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання виконання угод. При цьому, представник Відповідача під час апеляційного розгляду справи підтвердив, що будь-які зауваження до оформлення первинних документів Позивача, якими оформлялися його господарські відносини з ПП «Ізіда-ОВ, відсутні.

Також, з досліджених матеріалів справи встановлено, що під час розгляду справи у суді першої інстанції було повністю спростовано висновки акту перевірки щодо нереальності господарської операції Позивача з ТОВ «Ізіда-ОВ» за вказаним договором з тих причин, що ТОВ «Відродження» не є власником транспортних засобів, які в подальшому передавалися в суборенду Позивачу, з державними номерними знаками НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 та НОМЕР_5, а тому вони не могли передаватися в оренду та бути предметом вищезгаданих договорів оренди та суборенди майна.

Що стосується посилання Відповідача в акті перевірки на відсутність ПП "Ізіда-ОВ" за юридичною адресою, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 45.2 статті 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положенням частини першої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Оскільки у матеріалах справи наявна довідка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на 17.01.2013р., яка містить запис про підтвердження відомостей відносно ПП "Ізіда-ОВ" від 24 вересня 2012 року, а запис про відсутність за юридичною адресою ПП "Ізіда-ОВ" внесено лише 19 листопада 2012 року, це свідчить, що станом на момент укладення договору купівлі-продажу та договору суборенди майна, на момент здійснення господарських операцій з Позивачем (червень- липень 2012р.) такий запис був відсутній.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки Відповідач не довів правомірність та обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо реальності здійснюваних Позивачем господарських операцій та безпідставності висновків податкового органу.

Також, колегія суддів зауважує, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства, то можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, у разі фактичного здійснення господарської операції.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 вересня 2013 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.