Постанова № 33631746, 12.09.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2891/13-а

12 вересня 2013 року 19год. 05хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Половко В.А.,

відповідача: представник Красько Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Торговий центр-Д"

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання акту недійсним , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Приватне підприємство "Торговий центр-Д" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання акту №516/22-200/24177281 від 16.07.2013 року недійсним.

Позовні вимоги в повній мірі були підтримані представником позивача в судовому засіданні та обґрунтовані наступним.

На підставі наказу від 05.07.2012 року № 20 виданого ДПІ у м. Рівне, працівниками ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства "Торговий центр-Д" щодо повноти нарахування та сплати податків при отриманні поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_3 за період з 01.01.2006р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки складено акт № 516/22-200/24177281 від 16 липня 2013 року. Зазначений Акт був отриманий підприємством 18 липня 2013 року.

Вказує, що з положеннями частини 3 та 4 вказаного акта категорично не згідні, оскільки вважали, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечить законодавству, і в установленому Податковим кодексом України порядку подали свої обгрунтовані заперечення.

Вказані заперечення податковим органом були розглянуті і по результатах розгляду "висновки, викладені в акті перевірки, залишені без змін".

На підставі Акта перевірки ДПІ у м. Рівне визначено порушення: занижено інші доходи на суму 5763629,88 грн. за III квартал 2012 року на суму 5763629,88 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1210362,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2013 року в сумі 1210362,00 грн.

Вважає зазначений акт перевірки таким, що визначає порушення помилково та суперечить чинному законодавству з таких мотивів.

Всі, без виключення, положення частини 3 та 4 акту перевірки базуються не на документах, зазначених в пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, а на припущеннях - довільному, помилковому та незаконному тлумаченні наведених у Акті судових рішень судів першої та другої інстанції по справі № 2-7649/11. При цьому, використання текстів зазначених вище судових рішень є, на нашу думку, помилковим, та таким, що призводить до суттєвих порушень охоронюваних законом прав та інтересів Приватного підприємства "Торговий центр-Д", в тому числі - до неправомірного нарахування нібито заниженого податку на прибуток за ІІІ квартал 2012 року в сумі 1210362,00 грн.

Зазначає, що в порушення ст. 85 ПКУ, перевіряючими для обґрунтування своїх висновків були використані мотиваційні частини судових рішень, в тому числі - скасованого апеляційною інстанцією рішення суду першої інстанції. Таким чином, висновки оскаржуваного акту базуються на юридично нікчемному документі. Крім того, під час розгляду заперечень до акту перевірки, в порушення п. 56.4 ст. 56 ПКУ позивачу не було надано жодної копії документів, які були вилучені податковою міліцією 28.12.2012 року та на підставі яких були зроблені відповідні висновки та розрахунки.

Крім того, вважає, що судове рішення міститься в резолютивній частині тексту судового рішення, після слів "Вирішив" і саме воно може бути підставою для висновків, а не міркування суду, викладені в мотивувальній частині. Рішення апеляційного суду по справі № 2-7649/11 не містить жодної інформації для висновків по предмету перевірки та може свідчити лише про відсутність порушень з боку підприємства.

Що ж до мотивувальної частини то в акті має місце цілком хибне трактування змісту зазначеної частини, оскільки в ній обґрунтовується факт відсутності спірних правовідносин (відсутності спору) між сторонами справи по даній конкретній справі, а аж ніяк не встановлення фактів, що стосуються спадкування майна.

Таким чином, працівники податкової інспекції не мають права на власний розсуд визначати склад спадкового майна, та порядок його розподілу між спадкоємцями. Так само, як не мають права на власний розсуд трактувати рішення суду, оскільки відповідно до ст. 221 ЦПК України, таке право належить виключно самому суду. Таким чином, в даному випадку також мали місце припущення.

Також зазначає, що фактично перевірка не була документальною виїзною. оскільки ніякі документи в ході перевірки за місцезнаходженням підприємства не перевірялися, про що свідчить відсутність відповідних додатків до Акту перевірки.

Крім того, зазначений період раніше перевірявся у встановленому законом порядку, про що було складено акти, відповідно до яких порушень податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податків при отриманні поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_3 не було.

Вважає висновки акту перевірки № 516/22-200/24177281 від 16 липня 2013 року безпідставними, оскільки базуються на припущеннях, помилковому трактуванні норм матеріального та процесуального права, не мають документального підтвердження.

За сукупністю наведених обставин просить позов задовольнити повністю.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області адміністративний позов не визнала з підстав викладених в письмових запереченнях. В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, рішення про визнання протиправними дій податкового органу, в тому числі і по складанню акту, не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про скасування рішення контролюючого органу, яким визначено сумуподаткових зобов'язань чи штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, перевірку проведено відповідно до постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Рівненській області від 03.07.2013 року про призначення позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Торговий центр - Д" щодо повноти нарахування та сплати податків при отриманні поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_3 за період з 01.01.2006 року по 31.12.2012 року.

Позаплановою документальною перевіркою встановлено, що по рахунку 372 станом на 01.10.2010 року кредиторська заборгованість ПП "Торговий центр - Д" перед ОСОБА_3 становить 5763629,88 грн.

В ході проведення перевірки директору ПП "Торговий центр - Д" Нездюр О.Я. було вручено лист ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області "Про надання інформації", а саме надати копії всіх підтверджуючих документів та пояснень по факту виникнення кредиторської заборгованості по ОСОБА_3 в сумі 5763629,88 грн.

12.07.2013 року отримано відповідь №118, де зазначено, що кредиторська заборгованість в сумі 5763629,88 грн. утворилася орієнтовно в період 2006-2009рр. Документи, що підтверджують факт виникнення зазначеної заборгованості, на даний час на підприємстві відсутні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Отже, в порушення п.п.14.1.11, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.135.1. п.п.135.5.4. п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України ПП "Торговий центр - Д" занижено інші доходи на суму 5763629,88 грн., за ІІІ кв. 2012 року на суму 5763629,88 грн., в результаті чого занижений податок на прибуток всього у сумі 1210362,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року в сумі 1210362,00 грн.

На підставі викладеного вище, просить в позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 03.07.2013 року старшим слідчим з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Рівненській області старшим лейтенантом податкової міліції Крейтером А.О. була винесена постанова про призначення позапланової виїзної документальної перевірки ПП "Торговий центр - Д" з питань повноти нарахування та сплати податків при отриманні поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_3 в сумі 5763629,88 грн. за період з 01.01.2006 року по 31.12.2012 року (а.с.34).

На виконання вказаної постанови в.о. начальника ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області Калитюком М.М. був прийнятий наказ № 20 від 05.07.2013 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Торговий центр - Д" щодо повноти нарахування та сплати податків при отриманні поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_3 за період з 01.01.2006 року по 31.12.2012 року (а.с.35).

На підставі наказу № 20 від 05.07.2013 року були видані направлення на перевірку № 674/22-200 від 05.07.2013 року та № 675/22-200 від 05.07.2013 року (а.с.36,37).

В період з 08.07.2013 року по 11.07.2013 року уповноваженими особами Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Торговий центр - Д" щодо повноти нарахування та сплати податків при отриманні поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_3 за період з 01.01.2006 року по 31.12.2012 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 516/22-200/24177281 від 16.07.2013 року (а.с.8-18).

11.07.2013 року контролюючим органом директору ПП "Торговий центр - Д" Нездюр О.Я. було вручено лист про надання інформації №16277/17-16-22-01 від 10.07.2013 року (а.с.38).

З вказаного листа вбачається, що Державною податковою інспекцією у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області в ході проведення позапланової виїзної перевірки ПП "Торговий центр - Д" встановлено, що в бухгалтерському обліку станом на 01.12.2012 року рахується кредиторська заборгованість по ОСОБА_3 в сумі 5763629,88 грн. В зв'язку з цим, орган доходів і зборів просить ПП "Торговий центр - Д" надати копії всіх підтверджуючих документів та пояснень по факту виникнення даної заборгованості.

12.07.2013 року на адресу контролюючого органу від ПП "Торговий центр - Д" надійшла відповідь за №118. З вказаної відповіді вбачається, що кредиторська заборгованість в сумі 5763629,88 грн. утворилася орієнтовно в період 2006-2009 рік, коли директором ПП "Торговий центр - Д" був ОСОБА_8, а головним бухгалтером ОСОБА_9 Документи, що підтверджують факт виникнення зазначеної заборгованості, на даний час на підприємстві відсутні (а.с.39).

Згідно висновків Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, викладених в акті №516/22-200/24177281 від 16.07.2013 року за результатами перевірки ПП "Торговий центр-Д", перевіркою встановлено порушення:

п.п.14.1.11, п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14, п.135.1, п.п.135.5.4, п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України ПП "Торговий центр - Д" занижено інші доходи на суму 5763629,88 грн., за III кв. 2012 року на суму 5763629,88 грн., в результаті чого занижений податок на прибуток всього у сумі 1210362,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 1210362,00 грн. (а.с.18).

Не погоджуючись з вказаними висновками контролюючого органу позивач подав заперчечення до акту перевірки № 123 від 24.07.2013 року (а.с.19-22).

Вказаним запереченням просив скасувати частини 3 та 4 акта перевірки, прийняти нові частини 3 та 4, в яких встановити відсутність порушень чинного законодавства з боку ПП "Торговий центр - Д" щодо предмету перевірки.

Розглянувши вказане заперечення контролюючим органом на адресу позивача була надіслана відповідь від 31.07.2013 року за № 416/16-17-22-01, якою висновки, викладені в акті, залишено без змін (а.с.23).

Щодо позовної вимоги позивача про визнання акту №516/22-200/24177281 від 16.07.2013 року недійсним, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18/772, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

В свою чергу, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що акт перевірки є лише засобом документування, в той час, коли предметом оскарження в адміністративному суді є юридичні наслідки (застосовані наслідки), що безпосередньо випливають з результатів перевірки.

Крім того, п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подавалось до контролюючого органу заперечення до акту перевірки і була отримана відповідь на нього.

Позивач помилково ототожнює подання висновків на акт перевірки та оскарження рішень органу державної податкової служби в адміністративному порядку.

Згідно із ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

За визначенням, наведеним у п. 6 ч. 1 ст. 3 КАС України, адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно - правових відносинах.

Зміст адміністративного позову - це адресоване адміністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу до відповідача.

Частина четверта і п'ята статті 105 КАС України визначають формулювання позовних вимог, що можуть становити зміст адміністративного позову. За суттю, це бажаний для позивача спосіб захисту адміністративним судом прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними.

Однак суд зазначає, що оцінка висновків контролюючого органу за результатами перевірки досліджується в межах формування податкового повідомлення-рішення, а сам по собі акт перевірки не є в розумінні ст. 17 КАС України рішенням суб'єкта владних повноважень, оскільки не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору і прав, свобод та інтересів Приватного підприємства "Торговий центр-Д" не порушують, а відтак, не створюють підстав для їх захисту.

Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Як встановлено, документальна позапланова виїзна перевірка позивача була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону.

Відповідно до п. 86.9. ст.86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин.

Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Вказана правова позиція висловлена також Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 22.06.2011 року у справі К-15361/08, від 17.05.2012 року у справі К-14992/10, від 30.05.2013 року у справі К/9991/17270/11.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що в задоволенні позову Приватному підприємству "Торговий центр-Д" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання акту №516/22-200/24177281 від 16.07.2013 року недійсним слід відмовити повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України позивачу не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову, - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.