Постанова № 33631735, 16.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 вересня 2013 р. справа № 820/7015/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Рябіновій В.І.

за участю:

представника позивача - Ємельяненко Д.Д.,

представника відповідача - Копилова В.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Концерну "ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Концерн "ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА" звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова), в якому просить суд:

- визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо не реєстрації Концерну "ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА" як платника податку на додатку вартість;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області реєструвати Концерн "ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА" як платника на додатку вартість;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області видати свідоцтво платника податку на додатку вартість Концерну "ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, 17.07.2013 року через канцелярію ДПІ у Київському районі м.Харкова позивачем було подано заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість Концерну «ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА» за формою 1-ПДВ з додатками в виді документального підтвердження достовірності відомостей про здійснення постачання товарів/послуг. Відповідно до отриманого листа від 24.07.2013 за №322/10/18-02-24 було відмовлено в реєстрації як платника ПДВ Концерну «ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА»з огляду на встановлення невідповідності критеріям, визначених п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, а саме не надано в повному обсязі підтверджуючих документів, які підтверджують здійснення операцій з постачання товарів. Позивач зазначив, що ним було виконано приписи ст.181 Податкового кодексу України та п.3 Розділу III Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1394 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.11.2011 року за №1369/20107 в повному обсязі, вся необхідна інформація та її документальне підтвердження були надані. Твердження ДПІ щодо надання документів, які підтверджують здійснення операцій з постачання товарів, не в повному обсязі, а саме не подано рахунок фактури, позивач вважає є незаконним та необґрунтованим, оскільки підприємством при подачі вищевказаної заяви були надані, передбачені діючими приписами нормативно-правових актів, які регулюють проведення реєстрації платником ПДВ необхідні документи, для проведення такої реєстрації.

Представник позивача в судове засідання прибув, дав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник ДПІ у Київському районі м. Харкова в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає дії ДПІ у Київському районі м. Харкова такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Представник ДПІ у Київському районі м. Харкова в своїх запереченнях зазначає те, що за результатами розгляду заяви за формою 1-ПДВ від 25.06.2013 року встановлено, що «ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА» код 38773020 не відповідає критеріям визначеним п.182.1 статті 182 Податкового Кодексу України (до заяви за ф1ПДВ не надано рахунок фактури).

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Концерн "ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА" належним чином зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 03.06.2013 року, перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 17.07.2013 року до канцелярії ДПІ у Київському районі м.Харкова позивачем було подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою 1-ПДВ, до якої в якості підтверджуючих документів, які підтверджують здійснення операцій з постачання товарів було додано: виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідку АА №848353 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), договір №10/06/13 від 20.06.2013 року про надання юридичних послуг, акт прийому-здачі наданих послуг від 21.06.2013 року, звіт про надання послуг, протокол узгодження договірної ціни, заяву про надання юридичних послуг, договір оренди приміщення б/н від 11.06.2013 року з додатками, виписку банку (оригінал), лист від 15.07.2013 року.

24.07.2013 року за вих.№322/10/18-02-24 відповідачем було направлено лист на адресу позивача, відповідно до якого повідомлялось, що за результатами розгляду заяви за формою 1-ПДВ від 17.07.2013 року встановлено, що Концерн «ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА» код 38773020 не відповідає критеріям визначеним п.182.1 статті 182 Податкового Кодексу України (до заяви за ф1ПДВ не надано рахунок фактури), з огляду на що запропоновано позивачу надати нову реєстраційну заяву платника податку на додану вартість форми 1-ПДВ, заповнену згідно вимог діючого законодавства та документальним підтвердженням достовірності відомостей про здійснення особою постачання товарів/послуг або відповідність особи вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1394 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.11.2011 року за №1369/20107 (далі - Положення №1394).

Відповідно до п.182.1 ст.182 Податкового кодексу України, якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

В силу п.183.1 ст.183 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Згідно з п.183.7 ст.183 Податкового кодексу України заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Відповідно до п.3.8. Положення №1394, при реєстрації платника ПДВ обов'язково проводиться перевірка його реєстраційних даних з Єдиного банку даних про платників податку - юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб. Відомості про заявника мають бути включені до Єдиного державного реєстру. Дані реєстраційної заяви мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру. З метою перевірки достовірності даних про заявника податковий орган може звернутись до державного реєстратора за отриманням витягу з Єдиного державного реєстру.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) серії АА №848353 та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, основним видом діяльності Концерну «ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА» за КВЕД-2010 зазначено: діяльність у сфері права (код 69.10). Копія зазначеної довідки надавалась з додатками до Реєстраційної заяви. Суд зазначає, що виконання позивачем договору №10/06/13 від 20.06.2013 року про надання юридичних послуг в повній мірі відповідає основному виду діяльності.

Окрім цього, згідно п.3.8. Положення №1394 з метою підтвердження достовірності відомостей про здійснення особою постачання товарів/послуг або відповідність особи вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу, така особа відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, пункту 73.3 статті 73 розділу II Кодексу подає до податкового органу документи, що підтверджують такі відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, надана Концерном «ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА» 17.07.2013 року реєстраційна заява платника податку на додану вартість, складена за формою №1-ПДВ та заповнена відповідно до вимог п.182.1 ст.182 Податкового Кодексу України, Положення №1394, листа Голови ДПС України від 12.09.2012 року №3208/0/71-12/18-3117 „Про розгляд реєстраційних заяв платників ПДВ".

В матеріалах справи міститься копія договору №10/06/13 від 20.06.2013 року про надання юридичних послуг, акт прийому-здачі наданих послуг від 21.06.2013 року, звіт про надання послуг, протокол узгодження договірної ціни, заява про надання юридичних послуг, договір оренди приміщення б/н від 11.06.2013 року з додатками, виписка банку (оригінал), лист від 15.07.2013 року.

Крім того, статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку (рахунку-фактури) не відносяться до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно-правовими актами не передбачено, тому при його складанні слід керуватися нормами зазначеного Закону України.

З аналізу вимог ст.ст.181-183 ПК України, листа ДПС України від 12.09.2012 року №3208/0/71-12/18-3117, Положення №1394, листа Міністерство Фінансів України від 09.07.2007 р. N 31-34000-20/23-4579/4800 вбачається, що рахунок-фактура не є обов'язковим документом, який рекомендовано додавати до реєстраційної заяви як документ, що підтверджує здійснення розрахунків за реалізовані товари/послуги.

Приписами п. 3.9 Положення №1394, на який є посилання у вищезазначеному листі відповідача, зазначено, що якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, то протягом 10 робочих днів від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

Згідно з п.3.10 Положення №1394, податковий орган відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу (пункт 1.5 розділу I, пункти 3.3, 3.4, підпункт 3.5.1 пункту 3.5 розділу III цього Положення), або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 розділу V Кодексу (пункт 5.1 розділу V цього Положення).

Згідно листа ДПІ у Київському районі м.Харкова від 24.07.2013 року за вих.№322/10/18-02-24, саме через невідповідність вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 Податкового кодексу України, податковим органом було запропоновано позивачу надати нову реєстраційну заяву платника податку на додану вартість. Суд вважає, що вказані дії податкового органу протирічать приписам п.3.9 та п.3.10 Положення №1394, через те, що на підставі висновків для відмови у реєстрації особи як платника ПДВ згідно п.3.10 Положення №1394, податковим органом було запропоновано позивачу вчинити дії, передбачені п.3.9 Положення №1394.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо не реєстрації позивача платником податку на додану вартість.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд вважає, що лист ДПІ у Київському районі м.Харкова від 24.07.2013 року за вих.№322/10/18-02-24 суперечить п.3.9, п.3.10 Положення №1394, а саме, відсутнє будь-яке законне обґрунтування недостовірності даних в реєстраційній заяві платника ПДВ та обґрунтування відсутності здійснення постачання товарів/послуг або невідповідності вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 Податкового кодексу України, суд не вбачає законних та обґрунтованих підстав для пропозиції позивачу надати нову заяву про реєстрацію.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо не реєстрації Концерну "ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА" як платника податку на додатку вартість є протиправними, адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Київському районі м.Харкова реєструвати Концерн "ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА" як платника на додатку вартість та видати свідоцтво платника податку на додатку вартість Концерну "ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА", суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки суд не може перебирати на себе функції органу, якому надано такі виключні повноваження.

У відповідності до положень ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Судом встановлено, що на час розгляду справи, позивач перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м.Харкова. З огляду на цю обставину, обов'язок щодо розгляду питання реєстрації позивача платником податку на додану вартість відноситься до виключної компетенції ДПІ у Київському районі м.Харкова.

З огляду на неправомірність дій ДПІ у Київському районі м.Харкова при розгляді реєстраційної заяви платника податку на додану вартість за формою 1 ПДВ від 17.07.2013 року щодо не реєстрації позивача платником податку на додану вартість, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог, та вважає за доцільне задовольнити позовну вимогу про зобов'язання ДПІ у Київському районі м.Харкова розглянути питання щодо реєстрації Концерну "ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА" в якості платника податку на додатку вартість та видачі свідоцтва платника податку на додатку вартість.

Згідно ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, суд присуджує Концерну "ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА" судові витрати в розмірі 12,06 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Концерну "ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо не реєстрації Концерну «ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА» як платника податку на додатку вартість.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області розглянути питання щодо реєстрації Концерну «ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА» в якості платника податку на додатку вартість та видачі свідоцтва платника податку на додатку вартість.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Концерну «ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРАВА» (вул. Ак. Проскури, б. 1, м. Харків, 61070, код 38773020) витрати зі сплати судового збору у розмірі 12,06 грн. (дванадцять гривень 06 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 23.09.2013 року.

Суддя Біленський О.О.