Постанова № 33631732, 17.09.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2013 р. № 820/7888/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання - Загребельному В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Ізюмський міжрайонний прокурор Харківської області в інтересах держави в особі Ізюмської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства в якому просив стягнути з відповідача кошти у розмірі 210798,0 грн. у рахунок погашення його податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство перебуває на обліку як платник податків та зборів (обов'язкових платежів) в Ізюмській державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області та має податковий борг перед бюджетом у сумі 210798,0 грн. У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання у встановлені строки, Ізюмською державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області направлено відповідачу податкову вимогу. Наведені обставини свідчать про невиконання відповідачем свого податкового обов'язку щодо сплати податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених законодавством України.

Прокурор в судове засідання не прибув , про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся судовими повістками з поштовими повідомленнями, які направлялися за офіційним місцем знаходженням. Відповідно до ст.35 КАС України відповідач є належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання. Відповідач відзив на позов не надав, правом участі в судовому засіданні не скористався.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Матеріалами справи встановлено, що Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство перебуває на податковому обліку у Ізюмській державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до п.п.16.1.3. п.16.1. ст.16 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Судом встановлено, що 20.05.2013 року Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством було подано до Ізюмськії державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області податкову декларацію № 9029123869 з податку на додану вартість, в якій ним було самостійно визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 128653,0 грн. за квітень 2013 року (а.с. 11-12).

Згідно із відомостями на зворотному боці облікової картки платника податків за відповідачем внаслідок неповної та несвоєчасної сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість за вищезазначеною податковою декларацією утворився податковий борг у розмірі 128653,0 грн.

Також, матеріалами справи встановлено, що 20.06.2013 року Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством було подано до Ізюмської державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області податкову декларацію № 9036541958 з податку на додану вартість, в якій ним було самостійно визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 82145,0 грн. за травень 2013 року (а.с. 9-10).

Згідно із відомостями на зворотному боці облікової картки платника податків за відповідачем внаслідок неповної та несвоєчасної сплати податкового зобов'язання по податку на додану вартість за вищезазначеною податковою декларацією утворився податковий борг у розмірі 82145,0 грн.

На час розгляду справи податковий борг відповідача з податку на додану вартість згідно наданих до суду декларацій складає 2100798,0 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно ст. 54.1 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.203.1 ст..203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеному у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Пунктом 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків , які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість у встановлені законодавством строки, Ізюмською ДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області на адресу відповідача направлено першу податкову вимогу №1/47 від 16.10.2001 р. та другу податкову вимогу №2/107 від 21.11.2001 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с.16-17).

Згідно з п.88.1 ст. 87 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пунктом 89.2 ст.89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, майно платника податків згідно акту опису майна №1/24673063 від 20.05.2011 р. знаходиться у податковій заставі ( а.с.15)

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковим органом було здійснено заходи по стягненню податкового боргу платника податків, передбачені діючим законодавством, однак вони не призвели до погашення в повному обсязі податкового боргу.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 20.1.28 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України визначено право керівника державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту погашення заборгованості у розмірі 2100798,0 грн., суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, через що позов підлягає задоволенню.

Відповідно ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 94,159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з розрахункових рахунків Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул.. Калініна, буд.11, код ЄДРПОУ 24673063) на користь державного бюджету України заборгованість у розмірі 210798,0 грн. (двісті десять тисяч сімсот дев'яносто вісім гривень ).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 23.09.2013 року.