Рішення № 33630893, 23.09.2013, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/1239/13-ц

2/138/528/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого, судді: Цибульського О.Є.,

з участю: секретаря Спічко А.В.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Могилів-Подільського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в Могилів-Подільський міськрайонний суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що 09 червня 2011 року вона надала відповідачу позику у сумі 6000 доларів США, що на день складання позовної заяви за офіційним курсом НБУ становить 47958 грн., які остання зобов'язалася повернути їй до 15 червня 2012 року. Факт передачі коштів відповідачу підтверджується розпискою. Але, як зазначено в позовній заяві, до теперішнього часу відповідач борг не повернула та не сплатила суму винагороди, чим не виконала взяті на себе зобов'язання. Позивач неодноразово зверталася з усною вимогою повернути суму позики, однак відповідач ухиляється від виконання зобов'язання. А тому вона вимушена була звернутися до суду за відновленням порушеного права. На підставі викладеного, позивач просила суд в позовній заяві стягнути з відповідача борг за договором позики в розмірі 47958 грн. та три проценти річних з простроченої суми в розмірі 1442,68 грн. Крім того, стягнути на її користь з відповідача понесені нею судові витрати.

Позивач ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги уточнила, які підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити, а саме: стягнути на її користь з відповідача борг за договором позики в розмірі 47958 грн. та сплачений нею судовий збір. Суду пояснила, що позичала відповідачу кошти частинами, на які окремо були розписки, частину коштів відповідач віддала, проте в зв'язку з тим, що основну суму боргу відповідач не повертала, але тільки обіцяла його повернути, 09 червня 2011 року відповідач написала розписку на суму боргу яку залишилося їй сплатити, а саме 6000 доларів США.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, підтвердили факт написання відповідачем розписки, яка є в матеріалах справи та факт отримання від позивача коштів, але зазначили, що вказані в розписці кошти відповідач повернула, частково грішми, які передавала також через знайомих, в зв'язку із зайнятістю, а частково речами: одяг, взуття, прикраси, годинник. Однак, відповідач суду пояснила, що при цьому розписок про повернення боргу з позивача не брала, так як розраховувала на її порядність, а інших письмових доказів у неї про повернення коштів позивачу немає, крім підтвердження свідків, та фотокарток позивача у тих речах, що вона їй давала в рахунок боргу.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що позивач - це його дружина, а відповідач - сусідка його батьків, яку він знав з дитинства. Йому відомо, що його дружина позичала гроші відповідачу, які вона взяла у своєї матері. Декілька разів він був присутній при тому, як його дружина передавала кошти відповідачу у них дома. Про те, що відповідач повертала борг його дружині йому не відомо.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні показали, що їм було відомо, що позивач позичила відповідачу кошти, а також про те, що відповідач повертала борг позивачу, як коштами, як ствердили всі зазначені свідки, так і одягом, речами, прикрасами, як ствердили ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Як оформлялося повернення боргу між позивачем та відповідачем їм не відомо.

Заслухавши сторони, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав:

як вбачається з матеріалів справи, відповідач позичила у позивача 09 червня 2011 року 6000 доларів США, які вона зобов'язувалась повернути до 15 червня 2012 року (а.с.7). Факт написання розписки, як і факт отримання у позивача коштів, відповідач підтвердила в судовому засіданні. А тому, відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України, договір позики було укладено.

Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. Враховуючи, що на підтвердження укладення договору позики між позивачем та відповідачем суду надана розписка, суд вважає додержаною вимогу закону щодо зазначеного виду угод.

Відповідно до ч.3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч.1 ст.1051 ЦК України, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини, що в судовому засіданні не було доведено.

Твердження відповідача про те, що вона повертала борг коштами, а частково речами, не підтверджується матеріалами справи. Щодо фотокарток, які надані відповідачем як підтвердження того, що нею повертався борг по розписці речами, то суд не може взяти їх до уваги, так як надані фотокартки жодним чином не підтверджують факт повернення коштів по позиці.

Крім того, свідки по справі змогли підтвердити лише те, що позивач дійсно надавала відповідачу позику, і їм відомо, що остання їх повертала. Однак чи отримувала позивач від відповідача кошти особисто і як оформлялося повернення боргу між позивачем та відповідачем їм не відомо.

Згідно ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором. А тому суд вважає за необхідне задовольнити уточнені позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором позики в розмірі 47958 грн., відповідно до офіційного курсу НБУ.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача також слід стягнути на користь позивача судовий збір відповідно до уточнених позовних вимог в розмірі 479,58 грн.

Керуючись ст. 218, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, ст. 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, борг за договором позики в сумі 47958 (сорок сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) гривень, а також судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 479 (чотириста сімдесят дев'ять) гривень 58 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: