Постанова № 33630672, 19.09.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р.Справа № 916/1281/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Журавльова О.О., Лисенко В.А.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача : Ющенко Н.М., за довіреністю №472 від 27.08.2013 р.;

від відповідача : ОСОБА_2; ОСОБА_3, за довіреністю №2574 від 26.07.2013р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2013р.

по справі № 916/1281/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 7000 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 7000 грн. неустойки за договором оренди №ДГ-0886 від 08.07.2012 року торгового місця НОМЕР_1, посилаючись на незвільнення торгового місця відповідачем та продовження здійснення торгівельної діяльності.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2013р. (суддя Гут С.Ф.) позов задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" неустойку у розмірі 7000 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720 грн. 50 коп.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення неустойки у розмірі 7000грн. за період з 01.01.2013р. по 20.05.2013р., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права без повного з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що звертаючись з позовом про витребування майна з незаконного володіння ФОП ОСОБА_2 по справі №916/287/13-г, ТОВ „Одеський торговий дім" не надав жодного доказу на підтвердження вибуття з його володіння цього майна, часу з якого вибуло це майно, спосіб в який це майно вибуло з володіння (втрата, вилучення, крадіжка тощо), а навпаки, наявні в матеріалах справи спірні договори оренди торгових місць та інші документи свідчать, що спірні торгові місця знаходяться на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні позивача.

Скаржник зазначає, що докази на підтвердження права власності на стіл (торгове місце) в матеріалах справи відсутні, також немає доказів того, що спірне майно утримується відповідачем.

Апелянт заперечує проти достовірності актів перевірки, складених працівниками ТОВ „Одеський торговий дім" та АБ „Центр", з яких вбачається, що ФОП ОСОБА_2 знаходилась на території за адресою АДРЕСА_1, яка належить ТОВ „Одеський торговий дім, не звільнили торгівельні місця, продовжували здійснювати незаконну торгівельну діяльність на самовільно зайнятих місцях та незаконно утримуються майно ТОВ „ОТД", оскільки зазначені акти було складені найманими працівниками позивача без участі відповідача або йог представника та не можуть бути належними доказами того, що саме відповідач а не будь-які інші особи здійснювали підприємницьку діяльність на території ТОВ „Одеський торговий дім" після спливу строку договорів оренди.

Окрім того, апелянт посилався на ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, ст.83 ГПК України щодо того, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Таким чином, зважаючи на те, що наданими позивачем на підтвердження пред'явлених вимог актами перевірки знаходження підприємця ОСОБА_2 на території ринку за адресою м. Одеса, АДРЕСА_1, та здійснення нею торгівельної діяльності не встановлено, враховуючи майновий стан відповідачки, для якої торгівельна діяльність на ринку становила єдине та основне джерело існування, і при цьому позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасного повернення відповідачкою орендованого майна, апелянт просив позовні вимоги ТОВ „ОТД" залишити без задоволення.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський торговий дім" (підприємство) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (підприємець) було укладено договір оренди торгового місця на території, що належить ТОВ „ОТД" по АДРЕСА_1, №ДГ - 0886, згідно умов якого підприємство надає, а підприємець приймає у тимчасове платне користування стіл (місце) НОМЕР_1 на території, що належить ТОВ „Одеський торговий дім" по АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2 договору, вартість оренди одного місця (лотка) становить 750грн. на місяць із урахуванням ПДВ. У зазначену суму входить відшкодування фактичних витрат підприємства за користування землею, комунальні послуги, на прибирання приміщень загального користування й території, охорону громадського порядку, та інші витрати.

Згідно п.7 договору, договір складається до початку будівельних або інших робіт, пов'язаних з цільовим використанням чи реконструкцією території, на якій розташоване торгове місце. У зв'язку з чим підприємець зобов'язується звільнити торгове місце, що займає. Термін дії договору з 28.07.2012р. по 31.12.12р. включно. Підприємець повідомлений про закриття території, на якій розташоване торгове місце та ліквідацію торгівельних місць, та зобов'язується не чинити перешкод закриттю торгового місця.

30.12.2012р. закінчився строк дії договору оренди № ДГ - 0886 від 28.07.2012р. торгового місця НОМЕР_1.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов Договору № ДГ-0886, відповідач не звільнив торгове місце після закінчення строку дії договору 31.12.2012 року.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, а також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у тій частині, що не суперечить кодексам, оскільки об'єктом оренди в даній справі є державне майно.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду в Одеській області від 10.04.2013р. по справі №916/287/13-г, яке набрало законної сили 29.04.2013р., задоволено позов ТОВ „Одеський торговий дім" про витребування майна з чужого незаконного володіння столів (місць) НОМЕР_1 у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, та відшкодування матеріальних збитків частково, витребувано із незаконного володіння Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 стіл (місце) НОМЕР_1, що є власністю і знаходяться на території ТОВ „Одеський торговий дім" за адресою: АДРЕСА_1, відмовлено ТОВ „Одеський торговий дім" в решті частині заявлених позивачем позовних вимог, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський торговий дім" 1147грн. судового збору.

Вимогами ч.1 ст. 785 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 291 ГК України, передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві майно у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч.2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, відповідно наведених норм законодавства, можливість притягнення орендаря (відповідача) до відповідальності у вигляді сплати на користь орендодавця (позивача) неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном після припинення договору і до виконання обов'язку повернути майно вбачається з приписів законодавства.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення з відповідача неустойки за незвільнення торгового місця після закінчення строку дії договору оренди №ДГ-0886 від 28.07.2012 року та продовження користування торговим місцем НОМЕР_1, оскільки апелянтом жодним чином не доведено факту звільнення торгового місця, а матеріалами справи підтверджується обов'язок відповідача звільнити орендоване місце після закінчення строку дії договору, тобто 31.12.2012 року, чого ним здійснено не було.

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що рішення господарського суду Одеської області від 10.04.2013р. по справі №916/287/13-г є незаконним, не обґрунтованим, з огляду на те, що зазначені факти стосуються іншої справи, та не мають правового значення для вирішення даного спору.

Судова колегія наголошує, що відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, судова колегія приймає до уваги факти, встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 10.04.2013р. по справі №916/287/13-г, яке є чинним на момент розгляду даної справи, та вважає правомірним те, що суд першої інстанції поклав їх в основу рішення про стягнення з відповідача неустойки.

Окрім того, апеляційний суд зауважує, що скаржник не був позбавлений права на апеляційне та касаційне оскарження винесеного рішення по справі №916/287/13-г.

Таким чином, колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу суду посилання апелянта на те, що ТОВ „Одеський торговий дім" не надав жодного доказу на підтвердження вибуття з його володіння цього майна, часу з якого вибуло це майно, спосіб в який це майно вибуло з володіння; відсутність доказів того, що спірне майно утримується відповідачем; заперечення проти достовірності актів перевірки, складених працівниками ТОВ „Одеський торговий дім" та АБ „Центр", тощо.

Судова колегія відхиляє заяву ОСОБА_2 про зменшення штрафних санкцій, оскільки неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, та не може бути зменшена судом за заявою сторін. Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 29.05.2012р. «Про деякі питання практики застосування статей 785 та 786 ЦК України».

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2013р. по справі №916/1281/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 23.09.2013 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя В.А. Лисенко