Постанова № 33630643, 23.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.09.2013 р. справа №908/1027/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Манжур В. В., Москальової І. В.при секретарі судового засідання Максименко Г. П.за участю представників сторін: від позивача:Савченко Ю. В. - за довір. від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2: від третьої особи-3:не з`явились Савченко Ю. В. - за довір. Трачук Н. І. - за довір. не з`явились розглянувши апеляційні скарги Виконавчого комітету Запорізької міської ради, м. Запоріжжя, Товариства з обмеженою відповідальністю «Роджерс», м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід 10.06.2013р.у справі№ 908/1027/13 (суддя: Давиденко І.В.)за позовомДержавного підприємства «Укртрансфармація», м. Київ в особі структурного підрозділу «Придніпровський», м. Дніпропетровськдо відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчого комітету Запорізької міської ради, м. Запоріжжя Міністерства інфраструктури України, м. Київ 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Роджерс», м. Запоріжжя; 2.Запорізької міської ради, м. Запоріжжяпровизнання нечинним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 444/1 від 22.11.01.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Укртрансфармація», м. Київ звернулось в особі структурного підрозділу «Придніпровський», м. Дніпропетровськ до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, м. Запоріжжя про визнання нечинним рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 444/1 від 22.11.01 р. в частині встановлення права комунальної власності на нежитлове приміщення аптеки № 5, яка розташована в житловому будинку на цокольному поверсі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 5; скасування права комунальної власності на нежитлове приміщення аптеки № 5, яка розташована в житловому будинку на цокольному поверсі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 5 та скасування свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії САС № 957067 в частині, що належить до комунальної власності.

В подальшому позивачем була подана заява, якою позивач уточнив позовні вимоги, а саме просив лише визнати нечинним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 444/1 від 22.11.01. в частині встановлення права комунальної власності на нежитлове приміщення аптеки № 5, яка розташована в житловому будинку на цокольному поверсі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 5.

Ухвалою від 16.05.2013 р. у справі № 908/1027/13 господарським судом Запорізької області, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України та в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТОВ «Роджерс», м. Запоріжжя та Запорізьку міську раду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.2013 р. у справі № 908/1027/13 позов Державного підприємства «Укртрансфармація» в особі структурного підрозділу «Придніпровський», м. Дніпропетровськ ( з урахуванням уточнень позовних вимог) задоволений в повному обсязі, а саме: визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 444/1 від 22.11.01. в частині встановлення права комунальної власності на нежитлове приміщення аптеки № 5, яка розташована в житловому будинку на цокольному поверсі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 5. Стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України 1147,00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, виконавчий комітет Запорізької міської ради та ТОВ «Роджерс» подали апеляційні скарги.

Виконавчий комітет Запорізької міської ради в апеляційній скарзі просить скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, залишити позов без розгляду. В обґрунтування підстав для скасування рішення суду першої інстанції посилається на не повне з`ясування та не доведення обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також порушення та невірне застосування норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 4-1, ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», ст. 50 Закону України «Про власність», ст. 28, 81, 83 ГПК України.

ТОВ «Роджерс» в апеляційній скарзі просить рішення місцевого господарського суду скасувати з тих самих підстав, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. ТОВ «Роджерс» посилається на те, що спірне нежитлове приміщення є вбудованим нежитловим приміщенням, яке знаходиться у цокольному поверсі, а тому вважає, що вказане приміщення було передане у комунальну власність у повній відповідності з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності». Крім того, апелянт вказує на сплив строку позовної давності для оскарження рішення виконкому Запорізької міської ради № 444/1 від 22.11.01 р., а також на те, що ДП «Укртрансфармація» не є належним позивачем у справі, оскільки ДП «Придніпровськтрансфармація», яке реорганізовано щляхом приєднання до ДП «Укртрансфармація», відповідно до даних ЄДРПОУ не ліквідовано до теперішнього часу.

Запорізька міська рада у відзиві на апеляційні скарги від 01.08.2013 р. № б/н зазначила, що з рішенням місцевого господарського суду не згодна з підстав, наведених у апеляційних скаргах виконавчого комітету Запорізької міської ради та ТОВ «Роджерс», просить рішення суду першої інстанції скасувати, залишити позов без розгляду повністю.

04.09.2013 р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу виконкому Запорізької міської ради, в якому позивач зазначив наступне. Відносно доводів виконкому щодо відсутності у виконуючого обов`язки директора Славінської Л. Л. повноважень на підписання довіреності № 4 від 02.01.2012 р., якою начальнику структурного підрозділу «Придніпровський» ДП «Укртрансфармація» були надані повноваження на підписання позову у даній справі, позивач пояснив, що наказом Укрзалізниці № 196/ОС від 15.03.2012р. Славінська Л. Л. призначена на посаду в.о. директора, вказаний наказ не містив обмежень цієї особи у правах керівника, яка виконувала обов`язки відповідно до статуту підприємства. Крім того, зазначив, що відповідно до положення структурного підрозділу «Придніпровський», а саме п. 5.1 структурний підрозділ має право подавати від імені підприємства позови до юридичних осіб у відповідні суди, користуючись всіма процесуальними правами, а тому позивач вважає, що довіреність надана у відповідності з чинним законодавством України. Щодо тверджень виконкому, що належним позивачем по справі має бути ДП «Придніпровськтрансфармація», позивач зазначив, що відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 29.03.2004 р. № 255 «Про реорганізацію державного підприємства «Укртрансфармація» ДП «Придніпровськтрансфармація» реорганізоване шляхом приєднання до ДП «Укртрансфармація», яке є правонаступником всіх приєднаних підприємств та все майно ДП «Придніпровськтрансфармація» було передано до позивача. Оскільки у ДП «Придніпровськтрансфармація» у господарському віданні не має жодного об`єкту нерухомості та майна, а також співробітників, які можуть захистити права підприємства, то саме ДП «Укртрансфармація» є належним позивачем у справі. Щодо суті спору, позивач вважає, що спірне приміщення - аптека № 5, що розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 5 була передана в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної власності та комунальної власності» (в редакції, що діяла на час прийняття рішення виконавчим комітетом), крім того спірне майно знаходилось на балансі ДП «Придніпровськтрансфармація», тому ДП «Придніпровська залізниця» не мало права та можливості розпоряджатися майном іншого підприємства та без згоди органу управління майном, яким на той час було Міністерство транспорту України, яке не надавало згоди на передачу спірного об`єкту у комунальну власність. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що господарський суд Запорізької області всебічно та об`єктивно розглянув всі обставини справи та прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому просив залишити апеляційну скаргу виконкому Запорізької міської ради без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Міністерство інфраструктури України у своєму відзиві від 31.08.2013 р. на апеляційну скаргу виконкому Запорізької міської ради, не погодилося з доводами виконкому Запорізької міської ради з мотивів аналогічних тим, що викладені у відзиві позивача. Крім того, Міністерство повідомило, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.03.2011 р. № 265-р «Питання управління Міністерством інфраструктури об`єктами державної власності» та Указу Президента України від 12.05.2011 р. № 581/2011 «Про затвердження положення про Міністерство інфраструктури України» органом управляючим майном ДП «Укртрансфармація» є Міністерство інфраструктури України. Просило рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу виконкому Запорізької міської ради залишити без задоволення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2013 р. строк розгляду справи № 908/1027/13 по розгляду апеляційних скарг виконкому Запорізької міської ради та ТОВ «Роджерс» продовжувався на п`ятнадцять днів, розгляд справи відкладався на 18.09.2013р.

17.09.2013 р. відповідач надав відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Роджерс», в якому підтримав апеляційну скаргу ТОВ «Роджерс» в частині спливу строку позовної давності, стверджуючи, що про застосування цього строку ним заявлялось у запереченнях на позов, а тому просив апеляційну скаргу ТОВ «Роджерс» задовольнити.

ТОВ «Роджерс» 18.09.2013 р. надало пояснення на апеляційну скаргу виконкому Запорізької області, згідно яких вважає апеляційну скаргу виконкому такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині скасування рішення господарського суду Запорізької області від 05.04.2012 р., в інший частині - в частині залишення позову без розгляду не погодився, наполягає на відмові у задоволенні позову в повному обсязі. ТОВ «Роджерс» підтримало доводи відповідача стосовно того, що: ДП «Укртрансфармація» не є належним позивачем; позивач не є правонаступником ДП «Придніпровськтрансфармація»; оскаржуваним рішенням виконкому не порушені права позивача; судом першої інстанції не застосовані наслідки пропуску строку позовної давності.

18.09.2013 р. від виконавчого комітету Запорізької міської ради надійшла заява від 16.09.2013 р. № б/н, в якій відповідач просив апеляційний господарський суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог позивача, а також просив розглянути справу без участі його представника.

Зазначена заява була розглянута колегією суддів в судовому засіданні 18.09.2013 р.

Представник ТОВ «Роджерс» підтримав заяву відповідача.

Представник позивача та Міністерства інфраструктури України проти задоволення вказаної заяви заперечував.

Колегія суддів відмовила у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності, з огляду на наступне.

Можливість надання такої заяви в апеляційній інстанції дійсно надається стороні у спорі, але у разі якщо сторона доведе неможливість подання такої заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом (п. 2.1 постанова Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).

В заяві від 16.09.2013 р. про застосування строку позовної давності, поданої апеляційному господарському суду, відповідач не довів неможливість подання такої заяви в суді першої інстанції, крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи судом першої інстанції та його представник брав участь в судових засіданнях. За таких умов, у апеляційного господарського суду відсутні підстави для задоволення заяви відповідача від 16.09.2013 р. про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Представник ТОВ «Роджерс» в судовому засіданні 18.09.2013 р. доводи, викладені в апеляційній скарзі підтримала, просила скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача та Міністерства інфраструктури України заперечував доводи, викладені в апеляційних скаргах, просив у задоволенні скарг відмовити, оскільки вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Відповідач та Запорізька міська рада в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Як зазначалось вище, відповідачем у заяві від 16.09.2013 р., заявлялось клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Враховуючи клопотання відповідача, а також те, що ухвалами Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження та про відкладення розгляду апеляційної скарги явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, з урахуванням думки учасників сторін, які прибули в судове засідання, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників зазначених сторін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників сторін, які прибули в судове засідання, судова колегія встановила наступне.

Державне підприємство «Укртрансфармація» відноситься до сфери управління Міністерства інфраструктури України (раніше Міністерство транспорту та зв'язку України).

В 1996 році наказом начальника Придніпровської залізниці № 63/Н від 20.06.96 р. на баланс Державного виробничого підприємства «Трансфармація» Придніпровської залізниці було передано приміщення аптеки № 5, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 5, в цокольному поверсі житлового будинку для здійснення виробничої діяльності, яке було взято на баланс підприємства.

Надалі, наказом Міністерства транспорта України № 614 від 22.12.99 р. назва підприємства була змінена на Державне підприємство «Придніпровськтрансфармація» та зареєстровано новий Статут підприємства.

Наказом Міністерства транспорту України № 255 від 29.03.04 р. Державне підприємство «Придніпровськтрансфармація» було реорганізовано шляхом приєднання до Державного підприємства «Укртрансфармація», яке є правонаступником майнових прав та обов'язків реорганізованого підприємства. Відповідно до цього наказу, все майно Державного підприємства «Придніпровськтрансфармація» було передано на баланс Державного підприємства «Укртрансфармація». Державне майно знаходиться у повному господарському віданні Державного підприємства «Укртрансфармація».

Позивач зазначив, що житлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 5, належали відомчому житловому фонду Державного підприємства «Придніпровська залізниця». Нежитлове приміщення аптеки № 5, розташоване за вказаної адресою, знаходилось на балансі Державного підприємства «Придніпровськтрансфармація» в повному господарському віданні. В 2001 р. відомчі житлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 5, по акту приймання - передачі від 21.10.01 р. були прийняті у комунальну власність територіальної громади міста Запоріжжя, право власності на яке було затверджено рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 444/1 від 22.11.01 р., в зв'язку з чим територіальній громаді міста Запоріжжя було видано свідоцтво на право власності САА № 957067.

В 2007 році Державне підприємство «Придніпровськтрансфармація» звернулось до Управління житлового господарства м. Запоріжжя з листом № 89 від 05.04.07. «Про право на діяльність на приміщення аптеки № 5, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 5», в якому зазначило, що включення в акт приймання-передачі приміщення аптеки є незаконним, оскільки Придніпровська залізниця не мала права бути розпорядником державного майна, яке знаходиться на балансі Державного підприємства «Придніпровськтрансфармація» та повідомило, що дане аптечне приміщення на законних підставах закріплене за ДП "Придніпровськтрансфармація" на праві повного господарського відання, у зв`язку з чим просило Управління житлового господарства об`єктивно розібратися.

На що, Управління житлового господарства Запорізької міської ради листом № 15-03/1947 від 24.04.07 р.повідомило Державне підприємство «Придніпровськтрансфармація», що вказане нежитлове приміщення є комунальною власністю територіальної громади м. Запоріжжя, яке передано на підставі акту приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність, що затверджений рішенням виконкому Запорізької міської ради від 22.11.2001 № 444/1, тому Державне підприємство «Придніпровськтранформація» не має підстав для користування та оформлення права власності на спірне нежитлове приміщення.

Міністерство транспорту та зв'язку України зверталось до Запорізької міської ради з листом № 1295/16/14-09 від 26.02.09 р., відповідно до якого, з метою забезпечення належного захисту прав власності на державне нерухоме майно підтвердило, що нежитлове приміщення аптеки № 5, яке розташовано за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 5, в цокольному поверсі, знаходиться на балансі Державного підприємства «Укртрансфармація» та просило оформити на нього право державної власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України.

З листа Міністерства інфраструктури України № 7417/16/10-11 від 05.09.11 р. вбачається, що згідно з даними з Єдиного реєстру об'єктів державної власності, Міністерство інфраструктури України підтверджує, що приміщення аптеки № 5, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 5, є державною власністю та обліковується на балансі Державного підприємства «Укртрансфармація».

Крім того, відповідно до листа Фонду державного майна України № 10-15-15547 від 17.11.11. зазначено, що за результатами інвентаризації об'єктів державної власності в Єдиному реєстрі обліковується Державне підприємство «Укртрансфармація», орган державного управління: Міністерство транспорту та зв'язку України та нерухоме державне майно, яке перебуває на його балансі, зокрема, будівля для конторських та адміністративних цілей, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 5 (п. 67 Додатку до даного листа).

Позивач вважає, що включення нежитлового приміщення аптеки № 5, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 5 до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя відбулось з порушенням вимог чинного на той час законодавства України, у зв`язку з чим звернулось до суду з даним позовом та просить, з урахуванням уточнень позовних вимог, визнати рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 444/1 від 22.11.01. нечинним в частині визнання права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на нежитлове приміщення аптеки № 5, розташованої у м. Запоріжжі, по вул. Залізничній, 5, в цокольному поверсі.

Суд першої інстанції задовольнив позов в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного законодавства або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 444/1 від 22.11.01 р. прийнято в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», якою встановлений перелік об`єктів, які можуть передаватися без оплатно у комунальну власність, тоді як спірне приміщення - аптека № 5, до вказаного переліку не входить, крім того, вважає, що територіальна громада м. Запоріжжя при прийманні житлового будинку від ДП «Придніпровська залізниця» в комунальну власність, не мала права приймати аптеку, яка залізниці не належить, а належить іншій юридичній особі, тобто позивачу.

Статтею 5 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування є загальнодержавною власністю.

Згідно довідки ДП «Укртрансфармація» від 27.02.2012 р. № 62 про балансову належність об`єкту нерухомості, державне нерухоме майно - нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 5 закріплено за ДП «Укртрансфармація» на праві повного господарського відання та знаходиться на його балансі.

ДП «Укртрансфармація» підпорядковується Державній адміністрації залізничного транспорту України та є окремою юридичною особою.

За приписами частини 2 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» (у редакції, що діяла на час прийняття рішення виконкому Запорізької міської ради № 444/1 від 22.11.01.) з державної у комунальну власність передаються безоплатно такі об`єкти:

- житлові будинки (разом із вбудованими та прибудованими нежилими приміщеннями) та гуртожитки (в тому числі не завершені будівництвом);

- заклади освіти, дошкільного виховання, культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори, в тому числі не завершені будівництвом;

- підприємства міського і приміського транспорту, шляхового господарства, а також акції (частки, паї) господарських товариств, створених на базі їх майна (у разі якщо щодо них не було прийнято рішення про закріплення їх у державній власності);

- аеропорти цивільної та колишні аеропорти військової авіації, які не мають можливості самостійно забезпечувати свою сертифікаційну придатність, за поданням Міністерства транспорту України та Міністерства оборони України.

Безоплатно можуть передаватися також інші об'єкти права державної власності, визначені статтею 2 цього Закону, якщо такі об'єкти не менше двох разів пропонувалися до продажу конкурентними способами приватизації, але не були реалізовані.

Частинами п`ятою та шостою цієї статті встановлено, що така передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України. При цьому право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Отже, з моменту підписання акту прийому-передачі відомчого житлового фонду з державної до комунальної власності, територіальна громада міста стає власником спірного майна.

Відповідно до п.п. 2, 3 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій», затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 року № 891 передбачено, що передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду, у тому числі гуртожитків. Відомчий житловий фонд передається у комунальну власність безоплатно. Разом з відомчим житловим фондом передаються відповідним комунальним підприємствам зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання і водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, вбудовані і прибудовані приміщення, обладнання тощо).

Отже, наведеними вище нормами чітко визначено об`єкти, які підлягають безоплатній передачі у комунальну власність.

Таким чином, передача у комунальну власність разом з житловим фондом інших ніж перелічені вище об`єктів не передбачена.

З матеріалів справи вбачається, що в 2001 році від Державного підприємства «Придніпровська залізниця» у комунальну власність м. Запоріжжя за актом приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність від 21.10.01 р. (а.с. 107-109) був переданий житловий будинок, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Залізнична, 5, що складається у тому числі з нежитлового приміщення, площею 614 кв. м. (у т. ч. підвал), магазин, аптека.

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 444/1 від 22.11.01 р., яке є предметом даного спору, було затверджено акти приймання-передачі житлових будинків державного підприємства «Придніпровська залізниця», у т. ч. акт приймання-передачі до комунальної власності житлового будинку № 5 по вул. Залізничній. На підставі цього рішення, за територіальною громадою м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради було зареєстровано право комунальної власності на вказаний будинок, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САА № 957067.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що аптека до об`єктів, які підлягають безоплатній передачі не відноситься, оскільки відноситься до категорії інших об`єктів соціально-побутового призначення, які згідно з Законом, в передачу у комунальну власність не підлягають (окрім об`єктів, які не увійшли до статутних фонів у процесі приватизації).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що затвердивши рішенням виконкому Запорізької міської ради від 22.11.01 р. № 444/1 акт приймання-передавання у комунальну власність житлового будинку № 5 по вул. Залізничній у м. Запоріжжя, зокрема спірного нежитлового приміщення аптеки, виконком Запорізької міської ради порушив вимоги статті 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», оскільки зазначеною нормою чітко визначені об`єкти, які підлягають безоплатній передачі у комунальну власність, до якого спірне приміщення - аптека не відноситься.

Крім того, відповідно до вимог Закону України «Про передачу об`єктів права державної власності та комунальної власності» при передачі державного майна в комунальну власність необхідна згода органа управління. Органом управління на час передачі спірного майна у комунальну власність було Міністерство транспорту України, яке згоди на передачу спірного об`єкту у комунальну власність не надавало. Доказів в спростування цього факту суду не надані.

Відповідно до пункту 1, 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів , пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»№ 02-5/35 від 26.01.2000 р. акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення виконкому Запорізької міської ради від 22.11.2001 р. № 444/1 в частині встановлення права комунальної власності на нежитлове приміщення аптеки № 5 прийнято без дотримання вимог діючого на той час законодавства України та є таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, як балансоутримувача та особи-набувача права господарського відання спірним приміщенням, а тому судом першої інстанції правомірно буди задоволені позовні вимоги ДП "Укртрансфармація".

Суд першої інстанції вірно зазначив, що вимога про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 444/1 від 22.11.2001 р. є тотожною вимозі про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 444/1 від 22.11.2001 р. та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства України щодо способу захисту порушеного права позивача.

Стосовно доводів відповідача та ТОВ «Роджерс» про не застосування судом першої інстанції строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у т. ч. спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, обов`язковою умовою для застосування строку позовної давності є наявність заяви сторони у спорі про застосування цього строку.

Апелянти в апеляційних скарги та в судових засіданнях стверджували, що така заява відповідачем була викладена у запереченнях на позов. Проте, в запереченнях виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.04.2013 р. № 21/01-12/ (а.с. 98) відповідач лише зазначив, що, на його думку, позивачу в 2007 році стало відомо про те, що право власності на спірне приміщення перейшло до комунальної власності м. Запоріжжя, але він не оскаржував відмову в державній реєстрації протягом 3 років, внаслідок рішення виконавчого комітету є законним і строк на їх оскарження вже пройшов. Разом з тим, заперечення відповідача не містять вимоги про необхідність застосування судом строку позовної давності. Інших заяв, в яких би відповідач просив про застосування строку позовної давності, в матеріалах справи не міститься. А тому, доводи апелянтів з цього приводу є безпідставними.

Щодо доводів апелянтів відносно того, що позивач не є належним, оскільки на час ухвалення оскаржуваного рішення позивач не був правонаступником ДП «Придніпровськтрансфармація», яке включене до теперішнього часу в ЄДРПОУ.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 29.03.2004 р. № 255 «Про реорганізацію державного підприємства «Укртрансфармація», копія якого є в матеріалах справи, вбачається, що ДП «Придніпровськтрансфармація» було реорганізоване шляхом приєднання до ДП «Укртрансфармація», яке є правонаступником майнових прав та обов`язків приєднаних підприємств. Відповідно до цього наказу все майно ДП «Придніпровськтрансфармація» було передано на баланс позивача, що підтверджується передавальним балансом станом на 01.01.2007 р. та актом приймання-передачі майна від 29.05.2007 р. Державне майно знаходиться у повному господарському віданні ДП «Укртрансфармація». У ДП «Придніпровськтрансфармація» у господарському віданні не залишилось жодного об`єкту нерухомості та майна, а також співробітників, підприємство після передачі майна позивачу не здійснює господарську діяльність. З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що ДП «Укртрансфармація» є належним позивачем у цьому спорі, як особа в якої спірне майно знаходиться на праві повного господарського відання.

Безпідставними є посилання відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не залишення позову без розгляду, з підстав того, що позов підписаний не уповноваженою особою. Зокрема відповідач вказує на відсутність повноважень у начальника Структурного підрозділу «Придніпровський» ДП «Укртрансфармація» Сухого М. П. на підписання даного позову, у зв`язку з тим, що довіреність № 4 від 02.01.2012 р., якою зазначеній особі були надані відповідні повноваження, підписана виконуючим обов`язки директора ДП «Укртрансфармація» Славінською Л. Л. Так, Наказом Укрзалізниці № 196/ОС від 15.03.2012 р. Славінська Л. Л. була призначена на посаду в.о. директора ДП «Укртрансфармація». Зазначений наказ не містить обмежень цієї особи у правах керівника, яка виконувала обов`язки відповідно до статуту підприємства. Крім того, відповідно до п. 5.1 положення структурного підрозділу «Придніпровський», структурний підрозділ має право подавати від імені підприємства позови до юридичних осіб у відповідні суди, користуючись всіма процесуальними правами. А тому, довіреність № 4 від 02.01.2012 р., яка видана на Сухого М. П. підписана уповноваженою особою.

Інші доводи апеляційних скарг спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим судовою колегією до уваги не приймаються.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам у справі, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим його слід залишити без змін, а апеляційні скарги відповідача та ТОВ «Роджерс» - без задоволення.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на заявників.

Керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Виконавчого комітету Запорізької міської ради, м. Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю «Роджерс», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 10.06.2013р. у справі № 908/1027/13 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 10.06.2013р. у справі № 908/1027/13 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С.А. Малашкевич

Судді: В. В. Манжур

І. В. Москальова